Ухвала суду № 133661333, 28.01.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/1318/26

Провадження № 1-кс/592/834/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м.Суми

Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , захисниць підозрюваної ОСОБА_4 адвокатів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваної ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

28.01.2026 року до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми надійшло клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із змісту якого вбачається, що групою слідчих СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області проводиться досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025202510000135 від 22.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Короткий виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення та короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення. Досудовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_4 , відповідно до наказу ректора від 29.10.2021 за № 181/к, обіймає посаду завідуючої кафедри аспірантури та докторантури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка та є кандидатом педагогічних наук, професором. При цьому, згідно контракту на підготовку аспіранта за рахунок коштів підприємств, організацій, фізичних та юридичних осіб за № 102 від 16.11.2021, із відповідними додатковими угодами до нього, з 15.11.2021 в аспірантурі на заочній формі навчання за спеціальністю 016 Спеціальна освіта навчається ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_8 із вказаної дати є аспіранткою кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка та відповідно виконувала науковий план роботи для захисту її наукової роботи. Науковим керівником ОСОБА_8 була визначена завідувач кафедри-професор кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка ОСОБА_9 , яка є доктором педагогічних наук, професором. До повноважень ОСОБА_4 входять питання організації проведення захисту наукових робіт аспірантів Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. У невстановлений досудовим розслідуванням час, але до початку червня 2025 року, у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди за вчинення нею дій, які пов`язані із організацією допуску та успішним безпосереднім захистом наукової роботи ОСОБА_8 у вченій раді Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка за попередньою змовою групою осіб. У зв`язку із цим, вона на початку червня 2025 року під час спілкування із ОСОБА_8 у телефонному режимі, висунула їй вимогу про необхідність сплати нею грошових коштів у розмірі 3600 доларів США та 30000 грн. для подальшого вирішення питання щодо допуску її наукової роботи до захисту та її успішного захисту у вченій раді Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. При цьому, ОСОБА_4 та іншими посадовими особами, в коло обов`язків яких входило питання щодо організації та допуску наукової роботи ОСОБА_8 до захисту та відповідно захисту у вченій раді Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка були створені умови, за яких без сплати вказаних вище грошових коштів, відповідні дії ними не були б вчинені та відповідно ОСОБА_8 не змогла б здійснити захист своєї роботи із подальшим отриманням наукового ступеня. На виконання вимоги ОСОБА_4 в розмірі та в порядку, який був вказаний нею, спільно із іншими особами, які діяли за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_8 , діючи вже під контролем правоохоронних органів, 07.10.2025 через поштове відправлення ТОВ Нова пошта переслала відповідно половину обумовленої раніше грошових коштів, а саме: 1800 доларів США та 15000 грн. . Після отримання вказаної вище суми грошових коштів, ОСОБА_4 , спільно із іншими посадовими особами, з якими вони діяли за попередньою змовою групою осіб, вжили заходи щодо організації допуску наукової роботи ОСОБА_8 до захисту у відповідній вченій раді Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. Надалі, дотримуючись спільного наперед обумовленого плану, ОСОБА_4 , перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Роменська, буд. 87, 26.01.2026 отримала від ОСОБА_10 через поштове відправлення ТОВ Нова пошта другу частину грошових коштів у розмірі 1800 доларів США та 15000 грн. , які були вилучені під час обшуку її службового кабінету. При цьому, відповідна вимога про сплату решти коштів та їх передача відбувалась під контролем правоохоронних органів. У зв`язку із вказаним, ОСОБА_4 підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, кваліфікуючими ознаками якого є за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. У згаданому кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. За таких обставин ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого, умисного, корисливого та корупційного кримінального правопорушення. Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються наступними доказами: - результатами проведення негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, в яких зафіксовані розмови між співучасниками кримінального правопорушення з приводу обставин та їх обізнаності у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди; - показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка повідомила про те, що у неї вимагають грошові кошти (неправомірну вигоду) ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 за безперешкодний допуск її наукової роботи до захисту та власне самого захисту, а також про передачу частини неправомірної вигоди під контролем правоохоронних органів; - результатами проведеним обшуків, під час якого були вилучені раніше передані (надані) грошові кошти як неправомірну вигоду. Європейський суд з прав людини одним із критеріїв для визначення наявності обґрунтованої підозри вважає наявність фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого особу підозрюють (рішення Європейського суду з прав людини у справі Джон Мюррей проти Сполученого Королівства ) . Доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення має відповідати стандарту розумна підозра (рішення Європейського суду з прав людини у справі О`Хара проти Сполученого Королівства ) , тобто наявності фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача у тому, що саме ця особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кемпбел Харлей проти Сполученого Королівства ) . Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства від 30.08.1990, Мюррей проти Об`єднаного Королівства від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. З огляду на встановлені досудовим розслідуванням обставини та фактичні дані, стороною обвинувачення було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваної ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків та потерпілого; - вчинити інше кримінальне правопорушення. Виклад обставин, на підставі яких слідчий та прокурор дійшли висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні. Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. У сторони обвинувачення існують достатні, розумні та об`єктивні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність кримінального покарання та настання негативних правових наслідків власних протиправних дій, може переховуватися від органу досудового розслідування як на території України, так і за межами державного кордону України, чим створювати перешкоди у проведенні повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення. В той же час, досудове розслідування, як процедура, що пов`язана з притягненням особи до кримінальної відповідальності, не є статичною, тобто вона обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки особи на будь-якій його стадії, зокрема, і подальшого судового розгляду справи по суті, за умови скерування обвинувального акту. Незаконно впливати на свідків та потерпілу. Підозрювана, як посадова особа Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, знаючи особисто більшість посадових осіб закладу освіти, матиме можливість незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема, шляхом залякування, застосувати моральний та/або фізичний тиск щодо них з метою зміни раніше наданих показань, пропонувати останнім неправомірну вигоду за введення в оману слідчого, прокурора та суду. Так само підозрювана може намагатися вчиняти тиск на потерпілу з метою зміни нею показань. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи обіймати посаду завідувача кафедри може продовжувати вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення. Враховуючи усе викладене вище, керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 194 КПК України, вона просила: 1. Застосувати відносно підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів, тобто в сумі 266240,00 грн. . 2. Покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі процесуальні обов`язки: - прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора та/або суду; - повідомляти слідчого, прокурора та/або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утриматися від спілкування з іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні: ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , з потерпілою ОСОБА_8 , а також свідкам у кримінальному провадженні; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (вхідний № 3443/26 від 28.01.2026 року) (а. п. 1-5) .

28.01.2026 року захисниця підозрюваної ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання/заяву , із змісту якого вбачається, що на розгляді слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває клопотання старшої слідчої СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 42025202510000135 від 22.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Розгляд клопотання призначено на 28.01.2026 на 13:00. В обґрунтування клопотання було покладено наявність підозри за ч. 3 ст. 368 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України, а саме: - можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; - можливість незаконного впливу на свідків та потерпілого; - можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. Ознайомившись зі змістом поданого клопотання, вона стверджує, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Щодо необґрунтованості підозри. Повідомлення про підозру повинно ґрунтуватися на достатніх фактичних даних, які в сукупності об`єктивно підтверджують наявність в діях особи ознак інкримінованого кримінального правопорушення. Водночас зміст повідомлення про підозру ОСОБА_4 не відповідає зазначеним вимогам, оскільки викладені в ньому відомості мають формальний та узагальнений характер і не утворюють належної сукупності даних, достатніх для висновку про обґрунтовану підозру. Надані стороною обвинувачення матеріали не забезпечують належного рівня обґрунтованості підозри в розумінні положень КПК України та стандартів, сформульованих у практиці Європейського суду з прав людини, а відтак не можуть бути покладені судом в основу висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 будь-якого запобіжного заходу. Відповідно до § 219 рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, суд повторює, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, недостатньо аби правоохоронні органи добросовісно підозрювали особу . Повинні буди надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ільгар Маммадов проти Азербайджану , рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства ) . З огляду на визначення терміну обґрунтована підозра зміст врученої підозри не може переконати суд і сторону захисту про те, що взагалі мало місце вчинення кримінального правопорушення. Щодо недоведеності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та доказів на їх підтвердження. В обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді застави слідчим покладається наступне. 1. Переховування від органів досудового розслідування та/або суду. В клопотанні відсутні будь-які обґрунтування щодо намірів чи реальних дій ОСОБА_4 , які були б спрямовані на переховування від органів слідства чи суду. Посилання сторони обвинувачення на те, що досудове розслідування не є статичним та обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки особи , не є юридичним аргументом, а лише загальним міркуванням, яке може бути застосоване до будь-якого підозрюваного без винятку. Крім того, твердження про можливість переховування підозрюваної як на території України, так і за її межами, повністю спростовуються фактичними обставинами справи, а саме: 1. Підозрювана фактично з 27.01.2026 не перебуває під вартою та була звільнена на підставі відповідної постанови прокурора, що само по собі свідчить про відсутність у сторони обвинувачення реальних побоювань щодо її можливої втечі. 2. Підозрювана добровільно здала паспорт для виїзду за кордон, чим виключила будь-яку можливість перетину державного кордону України та продемонструвала належну процесуальну поведінку і готовність співпрацювати з органами досудового розслідування. 3. У підозрюваної відсутні об`єктивні можливості та мотиви для переховування, оскільки вона має постійне місце проживання; в м. Суми проживають члени її сім`ї та близькі родичі; її соціальні та побутові зв`язки є сталими й міцними. 2. Можливість незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного. Твердження сторони обвинувачення про можливість незаконного впливу підозрюваної ОСОБА_4 на свідків та потерпілу є поверховими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, без наведення будь-яких конкретних фактів чи доказів, про факти тиску, погроз чи спроб впливу або будь-які інші зафіксовані порушення процесуальної поведінки підозрюваної. Крім того, потерпілу вже неодноразово допитували, що зафіксовано в протоколах, а досудове розслідування розпочато ще 22.08.2025, що надавало стороні обвинувачення достатній час для проведення всіх необхідних слідчих дій та їх фіксування. Крім того, слід окремо зазначити про те, сторона обвинувачення, ухвалюючи рішення про звільнення підозрюваної, мотивувала це необхідністю забезпечення можливості проведення всіх процесуальних дій, спрямованих на захист наукової роботи ОСОБА_8 у закладі освіти, що прямо суперечить твердженням про існування ризику незаконного впливу з боку підозрюваної. 3. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Посилання сторони обвинувачення на те, що підозрювана, продовжуючи обіймати посаду, може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, не ґрунтується на фактичних обставинах. У клопотанні відсутні будь-які дані про продовження або повторення інкримінованих дій або нові епізоди злочинної діяльності. Сам по собі факт обіймання посади не може автоматично свідчити про ризик вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки кримінальний процес не допускає обмеження прав особи на підставі припущень, а вимагає доведеності реальних ризиків. 4. Щодо розміру застави та обов`язків. Заявлене стороною обвинувачення клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів, а також покладення на неї додаткових процесуальних обов`язків, не відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 182 КПК України, оскільки ґрунтується виключно на формально заявлених, але не доведених ризиках. Як встановлено вище, жоден із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не підтверджений належними та допустимими доказами, що унеможливлює застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі застави. Крім того, сторона обвинувачення не обґрунтувала необхідність саме застави, не довела, чому менш обмежувальні заходи є недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, що прямо суперечить принципу пропорційності втручання у права особи. Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави є фактично неможливим, оскільки вона не має реальної фінансової спроможності для її сплати. Грошові кошти, які перебували у розпорядженні сім`ї, були вилучені під час проведення слідчих дій, що підтверджує відсутність у неї інших джерел коштів для внесення застави. Розмір застави визначено без урахування індивідуальних обставин підозрюваної, її майнового стану, фактичної поведінки, а також відсутності будь-яких порушень процесуальних обов`язків, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України. Окремо слід зазначити про те, що більшість процесуальних обов`язків, які сторона обвинувачення просить покласти на підозрювану (з`являтися за викликом, здати паспорт для виїзду за кордон) , фактично вже виконуються нею добровільно, що додатково свідчить про відсутність необхідності у застосуванні застави як запобіжного заходу. Таким чином, клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави та покладення додаткових процесуальних обов`язків є необґрунтованим, непропорційним та таким, що підлягає відмові. Також вона вважає за необхідне зазначити про те, що ОСОБА_4 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, має позитивну характеристику, постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв`язки, що свідчить про її належну поведінку. ОСОБА_4 сприяє органу досудового розслідування, не перешкоджає проведенню слідчих дій та добровільно видала слідчому речі та документи, які вважались необхідними для розслідування. Будь-які прояви протидії слідству з її боку відсутні. Окремо слід врахувати сімейний та соціальний стан підозрюваної. ОСОБА_4 є матір`ю двох синів, один з яких малолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває виключно на її утриманні та під її постійним доглядом, оскільки чоловік ОСОБА_4 на даний час проходить військову службу. Фактично вона є єдиною особою, яка здійснює виховання та забезпечення дитини. Крім того, ОСОБА_4 здійснює догляд та надає допомогу хворій матері ОСОБА_13 , а також матері чоловіка ОСОБА_14 , які потребують постійної сторонньої допомоги. Також, вона звертає увагу на те, що на даний час діє воєнний стан, територія м. Суми є приграничною з країною-агресором, а тому в разі наступу, або інших дій, які можуть вплинути на життя та здоров`я, як її так і її сина, заборона виїжджати саме за межі м. Суми є порушенням її законних прав та інтересів на життя та здоров`я. За таких обставин навіть окремі процесуальні обов`язки, запропоновані стороною обвинувачення, не є співмірними, необхідними та обґрунтованими, не відповідають завданням кримінального провадження та принципу пропорційності втручання у права людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клітин проти України , наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. п. 111, 112 рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеветський проти росії обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції. Суд, в свою чергу, повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі Кобець проти України зазначив про те, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення поза розумним сумнівом (рішення Європейського суду з прав людини у справі Авшар проти Туреччини . Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються. Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, є дії, які можуть вчинитися підозрюваним з високим ступенем ймовірності. Так, ч. 1 ст. 196 КПК України встановлено, що в ухвалі про обрання запобіжного заходу слідчим суддею повинні зазначатися обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, та посилання на докази, які підтверджують зазначені обставини. Разом з цим, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, мають враховуватись вимоги п. п. 3-5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Як слідує з ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя, при розгляді клопотання слідчого, вправі застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, якщо прокурор не доведе, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж є недостатнім для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні. З урахуванням необґрунтованості підозри, відсутності доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , її сімейного, соціального та безпекового становища, застосування до неї запобіжного заходу у вигляді застави та покладення додаткових процесуальних обов`язків є безпідставним і непропорційним, у зв`язку з чим клопотання сторони обвинувачення підлягає відхиленню. Керуючись положеннями ст. ст. 42, 177, 182 КПК України, вона просила відмовити у задоволенні клопотання старшої слідчої СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_4 (вхідний № 3604/26 від 28.01.2026) .

В судовому засіданні прокурор Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав, зазначених в ньому, просив його задовольнити.

В судовому засіданні захисниці підозрюваної ОСОБА_15 адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_5 категорично заперечували проти задоволення клопотання слідчого, погодженого прокурором, про застосування щодо їхньої підзахисної запобіжного заходу у вигляді застави з підстав, зазначених в заяві захисниці підозрюваної ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 .

В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_15 підтримала думку своїх захисниць.

Вислухавши клопотання слідчого, пояснення та думку прокурора, пояснення та думки захисниць підозрюваної, пояснення та думку підозрюваної, дослідивши документи та копії документів, доданих до клопотання, копії документів, наданих захисницею підозрюваної, прихожу до наступного висновку.

Підозрювана ОСОБА_15 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

У §§ 114-116 рішення Європейського суду з прав людини у справі Влох проти Польщі (Wіoch v. Poland) від 19.10.2000, заява № 27785/95, Європейський суд з прав людини зазначив про те, що обґрунтованої підозри , безперечно, не може бути, якщо дії або факти, які ставлять за провину особі, не містили складу злочину.

Як у справі Бакланов проти Росії (рішення від 09.06.2005) , так і в справі Фрізен проти Росії (рішення від 24.03.2005) Європейський суд з прав людини зазначив про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значущим, якщо буде встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ізмайлов проти росії , п. 38 рішення від 16.10.2008) .

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Антріш проти Франції від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії від 10.05.2007, заява № 48191/99, п. п. 49-62) . Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції від 23.09.1982, п. п. 69, 73, Series А № 52) . Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, п. 50, Series А № 98) . При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю. Обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави було встановлено, що надані слідчим, прокурором докази доводять обставини, які свідчать про: 1) наявність підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_4 кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор. Але при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави прокурор не довів обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, тобто надані прокурором докази не доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Відтак вважаю за доцільне, можливе та необхідне застосувати до підозрюваної ОСОБА_15 більш м`який запобіжний захід, а саме: особисте зобов`язання, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме: застава, а також покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим, прокурором обґрунтування клопотання.

Отже, прихожу до висновку про те, що в результаті застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання буде забезпечена належна процесуальна поведінка підозрюваної ОСОБА_15 , а також те, що зазначений запобіжний захід буде запобігати вчиненню підозрюваною ОСОБА_4 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, вважаю за доцільне, можливе та необхідне взяти до уваги наступне.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Хаджіанастасіу проти Греції , Болдя проти Румунії , Папон проти Франції зазначено про те, що національні суди повинні досить чітко викладати мотивування своїх рішень, щоб дозволити будь-якій стороні ефективно здійснювати право на оскарження; хоча суд і не зобов`язаний давати докладну відповідь на кожний поданий аргумент, з рішення має бути очевидно, що всі суттєві питання справи були розглянуті; відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішеннях суддів і трибуналів повинні бути належним чином викладені аргументи, на яких вони ґрунтуються .

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990, у справі Кавала проти Туреччини від 10.12.2019 (п. п. 126-128) зазначено про те, що для цілей повідомлення особі про підозру він (стандарт достатніх підстав (доказів) для підозри) передбачає наявність доказів, яке лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певнім кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) , і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Рівень обґрунтованості підозри має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного.

Із змісту п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України вбачається, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 182, 184, 194, 309, 375, 376, 532, 533 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відмовити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 зобов`язання виконувати покладені на неї обов`язки на строк до 26.03.2026 включно, а саме: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними: ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , з потерпілою ОСОБА_8 , зі свідкам у кримінальному провадженні; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрювану ОСОБА_4 письмово під розпис повідомити про покладені на неї обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не може бути оскаржена.

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді застави або відмову в застосуванні такого заходу.

Апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_16