Вирок № 133657222, 28.01.2026, Миронівський районний суд Київської області

"28" січня 2026 р.

Єдиний унікальний № 371/25/26

Номер провадження № 1-кп/371/5/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/25/26

Номер провадження 1-кп/371/5/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю :

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025111220000269, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миронівка Київської області, має вищу освіту, адреса зареєстрованого місця проживання : АДРЕСА_1 , розлучена, неповнолітніх дітей не має, працює викладачем по класу гітари Миронівської школи мистецтв Миронівської міської ради Київської області, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що на праві приватної спільної часткової власності з 15 лютого 1995 року їй належить квартира під АДРЕСА_2 . Під час проживання у квартирі у обвинуваченої виник умисел, направлений на збільшення площі вказаної квартири за рахунок самовільного будівництва будівлі з встановленням фундаменту на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності Миронівської міської ради Обухівського району Київської області.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, направлений на збільшення площі квартири та самовільне зайняття земельної ділянки з метою самовільного будівництва споруд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою збагачення та задоволення власних потреб, самовільно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав набуття права на землю, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю та державної реєстрації такого права, не маючи відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи вчинила такі дії.

У невстановлений період часу, однак не раніше 2018 року та до 2022 року, на самовільно зайнятій нею земельній ділянці, що відноситься до прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку під номером АДРЕСА_3 , та яка знаходиться у комунальній власності Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, за власні кошти обвинувачена здійснила будівництво будівлі загальною площею 42,9867 кв. м шляхом зведення фундаменту, монолітної плити перекриття, огороджувальних стін та віконних конструкцій, а також покрівлі даху з руберойду, що є прибудовою до зовнішньої стіни багатоквартирного житлового будинку під номером АДРЕСА_3 , в межах квартири під номером 3, яка розташована на першому поверсі.

Ці дії були вчинені всупереч встановленому законом порядку, у порушення вимог статей 13, 14 Конституції України, частини першої статті 81, частини першої статті 96, частини першої статті 116, статей 125 та 126 Земельного кодексу України, частини першої статті 375, частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, згідно з приписами яких:

Земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 13 Конституції України);

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 Земельного кодексу України);

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власність (частина перша статті 83 Земельного кодексу України);

Громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 Земельного кодексу України);

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України);

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (частина перша статті 375 Цивільного кодексу України);

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 Цивільного кодексу України);

Крім того, відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Згідно із висновком будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2025 року об`єкт, який є прибудовою до зовнішньої стіни квартири під номером АДРЕСА_2 , є нерухомим майном.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано як самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 197-1 КК України.

За правилами статті 472 КПК України 05 січня 2026 року між прокурором Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченою у кримінальному провадженні ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості. Угода передана до суду разом з обвинувальним актом.

Потерпіла юридична особа Миронівська міська рада Обухівського району Київської області про день та час судового засідання повідомлена належним чином, представник в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява Миронівського міського голови ОСОБА_6 про розгляд справи без участі представника міської ради.

Згідно з приписами статті 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що присутність представника потерпілої юридичної особи для вирішення питання про затвердження укладеної угоди не є обов`язковою, оскільки вона не зачіпає її інтереси безпосередньо.

Після оголошення тексту угоди суд з`ясував у обвинуваченої ОСОБА_4 позицію щодо пред`явленого обвинувачення, з`ясував, чи повністю вона розуміє права, надані їй законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Обвинувачена ОСОБА_4 фактичні обставини кримінального правопорушення не заперечила, визнала себе винуватою у діянні, у вчиненні якого обвинувачується, підтвердила ті факти, що вона у повній мірі розуміє права, надані їй частиною четвертою статті 474 КПК України, та наслідки укладення і затвердження даної угоди, передбачені частиною другою статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

При вирішенні питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд керується такими правилами та враховує такі обставини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Укладена сторонами угода про визнання винуватості відповідає вимогам частини першої статті 472 КПК України.

Згідно укладеної угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачена ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за частиною третьою статті 197-1 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні зазначеного діяння.

Угодою сторони погодили покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 за частиною третьою статті 197-1 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у самовільному будівництві будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 197-1 КК України.

Вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення згідно зі статтею 12 КК України за кваліфікацією є нетяжким злочином.

На підставі частини першої статті 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості врахував такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння обвинуваченою у розслідуванні кримінального провадження щодо неї, зокрема повідомлення нею про всі обставини вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; 2) характер і тяжкість обвинувачення.

Обвинувачена ОСОБА_4 за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідадльності не притягувалася, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Такі фактичні обставини підтверджуються даними характеристики з місця проживання, виданої Миронівською міською радою 14 листопада 2025 року, характеристики з місця роботи, виданої директором Миронівської школи мистецтв Миронівської міської ради Київської області ОСОБА_7 , довідок Комунального некомерційного підприємства Миронівської районної ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» від 14 листопада 2025 року, вимоги УІАП та координації поліції «102» ГУ НП в Київській області від 13 листопада 2025 року.

Суд дійшов висновку, що наявні підстави для призначення обвинуваченій ОСОБА_4 узгодженої сторонами угоди про визнання винуватості міри покарання.

Узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке пов`язане з обмеженням майнових прав обвинуваченої, сприятиме досягненню цілей кримінального судочинства, оскільки є для засудженої важким, але реальним для виконання. Обвинувачена повідомила про наявність у неї коштів для внесення узгодженої грошової суми в прибуток держави як покарання за вчинений злочин.

Таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що умови укладеної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України. Підстав для відмови у затвердженні угоди не встановлено.

Судом не встановлено обставин, передбачених частиною сьомою статті 474 КПК України, які є підставою для відмови у затвердженні угоди. Наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

З огляду на викладене, суд дійшов переконання про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 , і призначення останній узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до пунктів 12-14 частини першої статті 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Питання про розподіл процесуальних витрат суд вирішує на підставі статті 124 КПК України.

Процесуальні витрати - це визначені у законі грошові витрати, які понесли сторони та інші учасники кримінального провадження у зв`язку зі здійсненням провадження, які можуть бути стягнуті з обвинуваченого, на розслідування справи якого були затрачені, або звернені на рахунок держави.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати, повязані із залученням експертів, які згідно з частиною другою статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави.

Аналізуючи вищенаведену норму закону, можна дійти висновку, що законодавець чітко ставить вимогу перед судом у разі постановлення обвинувального вироку про необхідність стягнення з винної особи усіх документально підтверджених витрат на проведення експертиз у рамках кримінального провадження.

Під час досудового розслідування було проведено експертизу, вартість якої склала 10696,80 гривень.

Оскільки у кримінальному провадженні було призначено експертне дослідження, вартість якого документально підтверджена, то витрати понесені на її проведення у розумінні вимог частини другої статті 124 КПК України підлягають стягненню із особи, визнаної винуватою.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, частини третьої статті 197-1 КК України, керуючись статтями 124, 368, 370, 373, 374, 470, 472 - 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 05 січня 2026 року між прокурором Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченою у кримінальному провадженні № 12025111220000269, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2025 року, ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 197-1 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень.

Штраф підлягає сплаті на розрахунковий рахунок (IBAN) UA628999980313080106000010748, код ЄДРПОУ 37955989, МФО 899998, отримувач коштів ГУК у Київ.обл/Миронівська міс/21081100, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.).

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в сумі 10696 (десять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок стягнути із засудженої ОСОБА_4 на користь держави.

Відповідно до частини 6 статті 376 КПК України копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його оголошення.

Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченою про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України:

Обвинуваченою виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 статті 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення їм наслідків укладення угоди.

Прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1