Ухвала суду № 133657071, 28.01.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1688/25

Провадження № 2 - з/368/3/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2026 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицьким районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Токовенко Н.О.

- розглянувши заяву про забезпечення позову, яка подана позивачем ОСОБА_1 , (справа № 368/1688/25, провадження № 2 -з/368/3/26), яка подана в справі № 368/1688/25, провадження № 2/368/330/26, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», треті особи, - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Юрій Анатолійович, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, - про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд, -

В С Т А Н О В И В :

06.10.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», треті особи, - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Юрій Анатолійович, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, - про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в прохальній частині якого позивачка просить суд винести рішення, на підставі якого:

1. Прийняти Позовну заяву до розгляду.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 15134 «Стягнути з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 45546,57 гривень», здійснений 27.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ГОРАЙ Олегом Станіславовичем;

3. Витребувати у Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» ( код ЄДРПОУ 43577608, адреса: 02095, Україна, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9, приміщення 369, ) завірену належним чином копію виконавчого напису за № 15134 від 27.01.2021 року та документи, на підставі яких був вчинений вказаний виконавчий напис;

4. Цивільну справу за даним позовом слухати у порядку спрощеного позовного провадження;

5. Судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу покласти на відповідача;

6. Судові повістки направляти за номером тел.: (098) 305 07 97.

Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, - позивачка в мотивувальній її частині обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- 27.01.2021 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович вчинив виконавчий напис № 15134 «стягнути з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 45546,57 гривень».

За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем 08.02.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП № 64404572.

18 березня 2024 р. Кагарлицьким районним судом Київської області у справі № 368/345/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Дебт Форс» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувала його правонаступником, було ухвалено замінити вибулого стягувана: ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (код ЄДРПОУ: 43577608, місце знаходження: вул. Харківське Шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602, місто Київ, 02121) у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого напису № 15134 вчиненого 27.01.2021 року приватним нотаріусом, яким є Горай Олег Станіславович про стягнення боргу з боржника яким є ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал".

З виконавчим написом вона не згодна, вважає його таким, що вчинений з порушенням діючого законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Такими актами є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 щодо Вчинення виконавчих написів Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 піку № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Звертає увагу суду на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус, Третя особа, не стримувала від Відповідача та Позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми нарахованих відсотків, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи в ідсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом, у виконавчому напису зроблено Відповідачем одноособово без урахування думки та позиції Позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана з підписом боржника про його отримання.

Слід зауважити, що ніяких документів із розрахунком заборгованості на адресу Позивача не надходило, як і вимоги стягувана про погашення боргу.

Відповідно до підпунктів 1.1-1.2 Глави 16 Розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) та статті 87 Закону У країни «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів У країни.

Відповідно до п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необгрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або з вертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року по справі № 137/1666/16-ц вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспіриості заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотеко держателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

Дана позиція також викладена у пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ід (провадження № 14-557цс!9). При цьому також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету' Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та назначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було -«вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати - оявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, - повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Окрім цього, відповідно до Постанови ВП ВС від 21.09.2021 по справі № 910/10374/17:"...Кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, НЕ ВХОДИТЬ до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса...Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню...".

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий перелік затверджений постановою КМУ від 29.06.1999р. № 1172 (надалі - Перелік).

На момент вчинення спірного виконавчого напису Постанова КМУ № 662 від 26.11.2014 року, якою було включено до Постанови № 1172 від 29.06.1999р. главу, що передбачала можливість стягнення заборгованості з боржника з підстав, що випливають з кредитних відносин у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, була визнана незаконною та нечинною Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі № 826/20084/14.

Постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999р. в редакції, чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису передбачено звернення стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за зобов`язаннями, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 947/10174/21 у спорі щодо оскарження виконавчого напису нотаріуса суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення такого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем. тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, вважає, що виконавчий напис № 15134 «стягнути з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 45546,57 гривень», здійснений 27.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, вчинено із грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій, та є таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини дванадцятої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови до стягувана про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ... можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1-4 СТ.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 141 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат між сторонами. Так за загальним правилом, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Слід зауважити, що про даний виконавчий напис Позивачу стало відомо лише у вересні 2025 році, коли відповідні документи, а саме Постанова про звернення стягнення на заробітну плату від 15.09.2025 року була направлена за місцем роботи Позивача.

Іншого позову до відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав подано не було.

Керуючись Конституцією України, статтями 3, 15, 16, Цивільного кодексу України; ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Главою 16 Розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», статтями28, 175, 184, 187 Цивільного процесуального кодексу України, - позивачка просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині її позовної заяви (позовні вимоги).

06.10.2025 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/1688/25, провадження № 2/368/1061/25.

Одночасно, - 06.10.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести судове рішення у виді ухвали, на підставі якої:

1. Прийняти заяву про вжиття заходів забезпечення позову до розгляду та задоволити її;

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 15134 «Стягнути з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 45546,57 гривень», здійснений 27.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем.

3. Судові повістки направляти їй за номером телефону НОМЕР_1 .

Вимоги, викладені в прохальній частині заяви про забезпечення позову, - позивачка в мотивувальній її частині обгрунтовує наступними обставинами справи та нормами права:

- ОСОБА_1 звернулася до Кагарлицького районного суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Предметом даного позову є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 15134 «Стягнути з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 45546,57 гривень», здійснений 27.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ГОРАЙ Олегом Станіславовичем.

Станом насьогодні, на підставі даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем 08.02.2021 року здійснюється виконавче провадження ВП № 64404572, та у примусовому порядку здійснюється відрахування коштів з рахунків Позивача та її заробітної плати.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

В даному випадку, підставою для застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується, є оскарження боржником виконавчого документу.

Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документу свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Статтею 37 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу (п.4); зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою якій законом надано таке право (п.6); зупинення судом реалізації арештованого майна (п.7).

Згідно зі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт, оскаржуються до суду.

З позовної заяви вбачається, що предметом позову по даній цивільній справі є оскарження виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, як такого, що вчинений з порушенням норм матеріального права.

В даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а тому заяву про заходи забезпечення позову слід задоволити, і в порядку забезпечення позову зупинити стягнення коштів за виконавчим написом № 15134 «Стягнути з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 45546,57 гривень», здійснений 27.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ГОРАЙ Олегом Станіславовичем.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 149, 150, 151 Цивільного процесуального кодексу України, - позивачка просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині письмової заяви про забезпечення позову.

06.10.2025 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для слухання даної справи в частині заяви про забезпечення позову - був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/1688/25, провадження № 2 - з/368/15/25.

14.10.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення щодо слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 11 год. 00 хв. 28.11.2025 року.

28.11.2025 року справу було знято з розгляду в зв`язку з відсутністю енергопостачання приміщення Кагарлицького районного суду Київської області, призначено наступне судове засідання на 14 год. 11.02.2026 року.

Проте, - суд вважає за необхідне розглянути письмову заяву позивачки про забезпечення позову без учасників справи, так як суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, при цьому, - суд керується полдоженням ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізнаше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 153 ЦПК України.

Випадків, передбачених ч. 5 ст. 153 ЦПК України (які є підставою для виклику в судове засідання в частині вирішення заяви про забезпечення позову)учасників процесу), - в даному цивільному провадженні судом не вбачається.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, - розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі (без виклику сторін процесу), та, відповідно, - без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, та ухвалити судове рішення рішення по заяві позивачки про забезпечення позову, - на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині письмової заяви позивачки про забезпечення позову, - задовольнити, - шляхом винесення судового рішення у формі ухвали, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:

- перш за все суд зазначає, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Далі, - метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим. щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.

Як вбачається з мотивувальної частини позовної заяви, - предметом позову, з яким ОСОБА_1 звернулася до суду, - є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 27.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за реєстровим № 15134 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 45546,57 гривень.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

З урахуванням обставин справи та беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, слід дійти висновку, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову, - може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки необхідність повернення безпідставно стягнутих коштів, а також відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення приватним виконавцем дій на виконання незаконного виконавчого напису, - завдасть більшої шкоди Позивачу, ніж тимчасове зупинення виконавчих дій, які у випадку відмови у задоволенні позову, - відновляться у повному обсязі без особливих втрат для виконавчого провадження.

Зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису, - є законним і дієвим механізмом, який гарантує, що на час розгляду судової справи права Позивача не будуть порушені та приватним виконавцем не буде вчинено дій, за результатом яких Позивачу потрібно буде вчиняти додаткових дій на захист своїх прав, зокрема, шляхом звернення до суду.

Наведене свідчить, що заяву Позивача про забезпечення позову необхідно задовольнити, та, в порядку забезпечення позову, - зупинити стягнення за виконавчим написом, вчиненим 27.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за реєстровим № 15134 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 45546,57 гривень.

Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, предмет позову, обсяг позовних вимог, беручи до уваги вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, а також ту обставину, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки у випадку задоволення позовних вимог повернення належних позивачу коштів і майна, на які буде звернено стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса, буде утруднене або взагалі неможливе, - то суд приходить до висновку про необхідність захисту прав Позивача, - шляхом задоволення заяви про забезпечення позову, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документа.

На даний час слід вважати, що існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, оскільки наразі проводяться виконавчі дії, а ці дії можуть призвести до неправомірного стягнення коштів боржника.

Слід вважати, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до продовження стягнення коштів та продаж його майна за даним виконавчим провадженням, шо унеможливить ефективний захист прав позивача шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент винесення рішення по справі оскаржуваний напис вже може бути виконано.

Захід забезпечення позову, на думку суду, - гіпотетично дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з доходів позивача та усуне перешкоди у користуванні майном, яке належить позивачу.

Норми процесуального та матеріального права, використані судом при вирішенні питання про забезпечення позову.

Рішення Конституційного суду України.

В п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

В п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Норми ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 2 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Відповідно до 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ч. 2 ст. 441, ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Смлід зазначити, що копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Згідно ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні в разі неявки всих учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Відповідно, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Норми ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» , надалі Постанова.

Згідно п. 1 Постанови звернути увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 2 Постанови вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15 ) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, ст. 53 Закону України від 23 грудня 1993 р. N 3792-ХІІ ( 3792-12 ) в редакції Закону від 11 липня 2001 р. N 2627-ІІІ ( 2627-14 ), з наступними змінами) "Про авторське право і суміжні права".

Згідно п. 4 Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно п. 6 Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необгрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК ( 1618-15 ) вправі покласти на позивача обов`язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.

Норми Європейського права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір шодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України зазначив, шо засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як неодноразово наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Отже, враховуючи об`єктивні обставини справи, які викладені позивачем в мотивувальній частині заяви про вжиття заходів про забезпечення позову, та які судом наведені вище, керуючись вищевказаними нормами права, оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, оцінюючи ризики невиконання рішення суду, в разі гіпотетичного задоволення позову, з метою забезпечення виконання рішення суду, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, - суд, вважає, що письмова заява позивачки підлягає до задоволення, так як слід вважати, що, в подальшому, у разі невжиття даних заходів, - може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Окрім того, суд зазначає в даному випадку, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Суд вважає, що вищевказані заходи забезпечення позову застосовуються з урахуванням вимог необхідності, достатності, та є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ЕТS N 005 (далі - Конвенція), практикою Європейського суду з прав людини, як джерела права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 -33/, п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003, п.п. 1, 2, 4, - 6 ППВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 149, 150, 153, п. 1 ч. 1 ст. 258, 259 261, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву про забезпечення позову, яка подана позивачкою ОСОБА_1 справа № 368/1668/25, провадження № 2 -з/368/3/26, яка подана в справі № 368/1688/25, провадження № 2/368/330/26, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», треті особи, - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Юрій Анатолійович, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, - про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 27.01.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, - за реєстровим № 15134 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість в розмірі 45546,57 гривень, - до набрання рішення суду у даній законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає до негайного виконання.

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала на підставі п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частинісдового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ч. 2ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 35 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редкцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно, ухвала може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Оскарження даної ухвали не зупиняє її дії.

Текст судового рішення у виді ухвали виготовлено 28.01.2026 року.

Суддя: О.В. Закаблук