Рішення № 133656809, 22.01.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/19/26

Справа № 356/367/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2026 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючої судді Дудар Т.В.,

за участю секретаря Харченко Ж.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКС КРЕДИТ" (далі - Первісний кредитор, Кредитодавець) та Відповідач уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Правила). Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті Кредитодавця (далі Сайт), під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані. Також, відповідачу в особистий кабінет було надано Паспорт споживчого кредиту, на умови якого він погодився шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора.

Отже, як зазначено в позовній заяві, Кредитний договір підписано Відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 76659, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

Крім того, приймаючи умови Кредитного договору, Відповідач підтвердив, що йому у доступній та зрозумілій формі була надана вся передбачена ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (чинного на момент укладення договору), а також статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон) інформація. Відповідач також підтвердив ознайомлення зі змістом ст. 25 Закону та з Правилами. Таким чином, у Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Відповідно до умов Кредитного договору, Позичальнику було перераховано суму в розмірі 8000 грн., при цьому він зобов`язувався сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 800 грн., порядок сплати якої визначено умовами даного договору.

На виконання умов Кредитного договору, 23.03.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - Платіжна картка), що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Первісний Кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з відміткою та додатком до нього.

21.10.2024 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС (далі Договір Факторингу), відповідно до умов якого Позивачеві відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

У порядку та на умовах, визначених у Договорі Факторингу, Позивач зобов`язався передати (сплатити) Первісному кредитору Суму Фінансування, а Первинний кредитор зобов`язався відступити Позивачу Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників за Договором Факторингу та Акту прийому-передачі (додано до позовної заяви), до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 29 793,60 грн. Також, на підтвердження переходу права вимоги за Реєстром Боржників до Договору Факторингу, Позивач долучає платіжну інструкцію, що свідчить про сплату ціни продажу.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 29 793,60 грн, яка складається з: 8 800,00 грн - заборгованість по кредиту; 16 993,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 4000,00 грн штрафні санкції згідно умов договору. Проте, враховуючи, що Позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, сума заявлених до стягнення вимог становить: 25 793,60 грн., що складається з: 8 800,00 грн - заборгованість по кредиту; 16 993,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо орієнтовного розрахунку судових витрат ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначає у позовній заяві, що судові витрати позивача складають 9 422,40 грн., які складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7 000,00 грн.

Відтак, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 00-9688330 від 23.03.2024 у розмірі 25 793,60 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 21.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання представника позивача задоволено частково, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

04.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Реви І.О. надійшли додаткові пояснення у справі, зареєстровані за вх. № 4782 від 05.11.2025 (а.с. 109-120), в яких вона зазначила, що відповідач не погоджується з пред`явленим позовом, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення зважаючи на наступне.

Зокрема, в поясненнях вказано, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти. Матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу одноразових ідентифікаторів для підписання договору. Разом з цим відповідач не отримувала листів електронною поштою та смс-повідомлень від ТОВ «Макс Кредит», особистий кабінет не реєструвала, договір не укладала. Наявна в матеріалах справи довідка про ідентифікацію сформована ТОВ «Макс Кредит» та не містить підпису позичальника, а отже не є належним та допустимим доказом проходження ідентифікації відповідача.

Окрім того, представник відповідача зазначає, що в матеріалах справи немає даних про приналежність вказаного в договорах мобільного номера (на який як зазначає позивач надсилався ідентифікатор) саме відповідачу.

ОСОБА_1 в поясненнях вказує, що також матеріали справи не містять доказів перерахування ТОВ «Макс Кредит» відповідачу будь-яких грошових коштів за вказаним договором, а з витребуваної судом у АТ «Універсал Банк» інформації вбачається, що на рахунок відповідача мало місце зарахування коштів у розмірі 8000 грн., проте ідентифікувати відправника платежу не видається за можливе. Окрім цього, в матеріалах справи наявна інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» №1289/10 від 30.10.2024 р., згідно з якою останніми начебто були проведено транзакції згідно з наданим до вказаної довідки переліком. Проте представник відповідача зазначає, що така інформаційна довідка не є платіжним документом згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже, як вказано в поясненнях, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перерахування коштів відповідачу.

Представник відповідача також зазначає, що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Також дані документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами ще й тому, що не підтверджуються первинною банківською документацією (випискою по рахунку) та не містять підписів позичальників.

Щодо відступлення права вимоги, в додаткових поясненнях вказано, що відповідач не має зобов`язань перед первинним кредитором, оскільки договору не укладав та кошти не отримував. Також зазначено, що позивачем не було доведено за допомогою належних та допустимих доказів перехід до нього права вимоги за кредитним договором.

Відтак, представник позивача просить суд прийняти до розгляду письмові пояснення та враховувати їх при розгляді справи.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, до суду не направив свого представника (а.с. 140; 151).

В прохальній частині позовної заяви представник ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» Поляков О.В. зазначив, що у разі неявки представника позивача у судове засідання, просить суд розглядати цивільну справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу ОСОБА_2 копія ухвали від 21.05.2025, судові повістки про виклик до суду на 11.06.2025, 29.07.2025, 30.09.2025, 05.11.2025, 27.11.2025 були надіслані судом на адресу місця проживання відповідача, зареєстровану у встановленому законом порядку. Вказані документи відповідачкою були отримані, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 69; 81; 89; 101; 131).

Також відповідачу ОСОБА_2 були надіслані судові повістки про виклик до суду на 18.12.2025, 19.01.2026, однак, конверти повернулися до суду з відміткою органів поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» та «відмова» (а.с. 146-147; 156-157).

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, відповідач є належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання в силу вимог ст. 128 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, обгрунтовуючи позицію своєї довірительки доводами, викладеними в письмових поясненнях.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи, аргументами іншої сторони та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилом частини першої ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що матеріали справи містять копію договору кредитної лінії № 00-9688330 від 23.03.2024, сторонами якого зазначено: кредитодавець Товариством з обмеженою відповідальність «МАКС КРЕДИТ» та позичальник ОСОБА_2 (а.с. 11-15). Як вказано в даному договорі, він підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором: 76659, підписано ел. підписом позичальника.

Згідно з п.п. 1.1 1.3 договору кредитної лінії № 00-9688330 від 23.03.2024 кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 8000.00 (вісім тисяч) гривень. Тип кредиту кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «18» березня 2025 р. згідно умов пункту 3.4 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитної лінії № 00-9688330 від 23.03.2024 для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації, позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту. Ідентифікації/верифікація здійснюється у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020 р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями) та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта: отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій ) за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, одноразовим ідентифікатором (otp-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фото фіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власними ідентифікаційними документами, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Судом досліджено правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (нова редакція) (а.с. 16-20); паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що ОСОБА_2 підписала даний документ електронним підписом одноразовим ідентифікатором 96859 (а.с. 21-21а).

На підтвердження ідентифікації відповідача позивач надає довідку, згідно з якою клієнт ОСОБА_2 , з яким укладено договір 00-9688330 від 23.03.2024 р. ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Одноразовий ідентифікатор 76659 (а.с. 22).

З досліджених судом документів неможливо поза розумним сумнівом встановити, що саме ОСОБА_2 укладала договір кредитної лінії № 00-9688330 від 23.03.2024, з огляду на наступне.

Позивачем надана довідка про ідентифікацію, проте вона не є належним доказом ідентифікації особи, адже вона є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити викладену в ній інформацію. Інших документів, які б підтверджувати проходження відповідачем процедури ідентифікації/верифікації відповідно до умов договору, позивачем до матеріалів справи доєднано не було.

Також позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн», в якій вказується, що ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішні транзакції (а.с. 23). Разом з тим, додано реєстр транзакцій, серед яких за номером 4991 міститься транзакція на суму 8000.00 грн, дата та час проведення транзакції 2024-03-23 23:39:57, маска картки клієнта НОМЕР_2 (а.с.24) та додаток до інформаційної довідки (а.с. 25-26). Щодо останнього документа, то в ньому зазначено, що ТОВ «Макс Кредит» надає додаткову інформацію щодо ПІБ, РНОКПП та номера договору Позичальників, яким були перераховані кошти через платіжний сервіс «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн»), а під порядковим номером 4991 зазначено, зокрема, такі дані: ПІБ клієнта: ОСОБА_2 , номер кредитного договору: 00-9688330, дата кредитного договору: 2024-03-23, сума транзакції, грн.: 8000, маска картки клієнта: НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що у вказаних документах не зазначено повний номер картки, на яку здійснювався перерахунок коштів. Тому дані документи не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансових операції щодо переказу коштів, адже окремі цифри номеру банківської карти зазначені символом «*», що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу коштів на картковий рахунок відповідача, оскільки незазначення шести цифр у картковому рахунку отримувача унеможливлює точну ідентифікацію власника рахунку, адже використовуючи найпростішу загальновідому формулу для розрахунку кількості цифрових комбінацій поза будь-яким сумнівом можна встановити, що кількість таких комбінацій дорівнює 1 000 000.

В матеріалах справи міститься виписка з особового рахунка за кредитним договором № 00-9688330 від 23.03.2024, ПІБ: ОСОБА_2 (а.с. 30) та детальний розрахунок заборгованості (а.с. 31).

Стосовно вказаної виписки суд зазначає, що відповідно до законодавства України виписка з особового рахунку є первинним документом, однак щодо наданої позивачем виписки, то вона не містить всіх обов`язкових реквізитів, які передбачені п. 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України № 75 від 04.07.2018, а саме відсутні: дата складання, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення. Отже, відповідно до п. 52 цього ж Положення, первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Окрім цього, вказана виписка сформована позивачем, що не був стороною спірного кредитного договору, не надав доказів, що при укладенні кредитного договору відповідачці був відкритий (або вже існував) особовий рахунок, доступ до якого, зокрема і з метою формування вказаної виписки, отримав позивач. Разом з цим, у виписці зазначено прострочене тіло кредиту у розмірі 8 800 грн, що не відповідає ні сумі ліміту кредитної лінії, визначеної в спірному кредитному договорі, ні інформаційній довідці від ТОВ "Платежі онлайн".

Таким чином, суд не бере до уваги вказаний письмовий доказ.

Суд підкреслює, що до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 00-9688330 від 23.03.2024 виконало, надавши саме відповідачу кредит у розмірі та у спосіб, визначений договором, а саме: первинних бухгалтерських документів, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» або документів, передбачених ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» у разі здійснення розрахунків у сфері електронної комерції відповідно до Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як закріплено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з копією договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024, укладеного між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс», відповідно до п. 2.1 вказаного договору факторингу за цим в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

До позовної заяви долучено копію Додатку №2 до договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 Акт приймання-передачі від 21.10.2024 (а.с. 38); копії платіжних інструкцій №№ 13, 14, 15, 16, призначення платежів: Часткова оплата за відступлення Прав Вимог згідно Договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024, без ПДВ (а.с. 38-40); копію витягу з Реєстру боржників (а.с. 41-42), який містить запис про кредитний договір № 00-9688330, боржник: ОСОБА_2 , всього сума заборгованості: 25793,60 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» уклало кредитний договір саме з ОСОБА_2 та виконало свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 00-9688330 від 23.03.2024, надавши саме відповідачу кошти у розмірі та у спосіб, визначений договором.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В ухвалі про відкриття провадження у справі, серед іншого, було роз`яснено позивачу та відповідачу порядок та строки подачі доказів.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Отже, матеріалами справи не підтверджується факт існування у відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9688330 від 23.03.2024.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріали справи не містять доказів передання грошових коштів у передбачений кредитним договором спосіб відповідачу.

При цьому, суд бере до уваги, що до позовної заяви, на виконання припису ч. 4 ст. 177 ЦПК України, представником позивача додано копію платіжної інструкції про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви, яка містить усі необхідні реквізити бухгалтерського документу, у тому числі відомості про призначення платежу: «101; 42986956; Судовий збір, за позовом ТОВ ФК ЕЙС, Березанський міський суд Київської області», підпис та відмітку надавача платіжних послуг (а.с. 8).

Разом з тим, що стосується витребуваної судом інформації у АТ «Універсал Банк», то суд вказує наступне.

В листі за вих. № БТ/Е-4970 від 05.06.2025 за підписом операційного директора АТ «Універсал Банк» Т. Примаченко зазначено, що на картку № НОМЕР_3 за період 23.03.2024-28.03.204 дійсно надійшло зарахування коштів у сумі 8000.00 гривень. Враховуючи те, що платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у Банку відсутня інформація, щодо відправника та призначення, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж було ініційовано згідно транзакції №41122-99955-49784 від 23.03.2024 Банк не може (а.с. 71).

Отже, з огляду на відповідь АТ «Універсал Банк», також не підтверджено факт передання грошових коштів первісним кредитором відповідачу.

Відтак, суд робить висновок, що в матеріалах справи відсутні належні докази укладення кредитного договору, належні первинні розрахункові документи, що позбавляє можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2422,40 гривень (а.с. 8).

Отже, з огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15-16, 203, 205, 207, 509-510, 526, 611, 627, 638, 1048-1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 268, 273, 274, 279, 354-356 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повне рішення буде складено 28 січня 2026 року.

Суддя Т.В. Дудар