Рішення № 133655222, 26.01.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/2794/25

2/212/1156/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Колочко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі позивач, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»), через систему «Електронний суд», звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором у розмірі 90 493,30 гривень, в порядку ч.10,11 ст. 265 ЦПК України нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, також просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень, та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що 15 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4891025 у відповідності до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 15000 гривень на платіжну карту, на умовах строковості, зворотності та платності. 31 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №31/03/2025, у відповідності до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відступило позивачу належне йому право вимоги до Відповідача коштів, право на одержання яких належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача в сумі 68518,30 гривень. Позивачем відповідачу нараховано проценти за 131 календарний день у сумі 29475 гривень.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Покровського районного суду міста Кривого Рогу.

Ухвалою судді від 21 листопада 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи, за клопотанням позивача витребувано докази у справі.

Ухвалами суду від 16 грудня 2025 року, 24 грудня 2025 року розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відкладено.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористалась, жодних клопотань, заяв по суті справи не подавала.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4891025, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 15000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами строком на 360 днів у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, а відповідач у свою чергу зобов`язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Договір підписано електронним підписом 99553 15.08.2024 о 11:40:13.

У Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту №4891025 від 15 серпня 2024 року визначено детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів.

Паспорт споживчого кредиту і Таблиця підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Лінеура Україна» 15.08.2024 надало відповідачці кредит в сумі 15000 грн шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , зазначеними відповідачкою у договорі №4891025 від 15 серпня 2024 року, що підтверджується інформацією ТОВ «УПР».

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позичальником щодо повернення кредиту та сплати процентів за договором виникла заборгованість у загльному розмірі 68518,30 гривень, з якої заборгованість за тілом кредиту 14999,99 гривень, заборгованість за процентами 46018,31 гривень, штрафні санкції 7500 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №4891025 від 15 серпня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна».

31 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №31/03/2025, у відповідності до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відступило позивачу належне йому право вимоги до Відповідача коштів, право на одержання яких належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна».

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору №4891025 від 15 серпня 2024 року в сумі 68518,30 гривень, з якої заборгованість за тілом кредиту 14999,99 гривень, заборгованість за процентами 46018,31 гривень, штрафні санкції 7500 гривень.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відступило позивачу право вимоги від ОСОБА_1 належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, право на одержання яких належить Товариству з обмеженою відповідальністю ««Лінеура Україна» на підставі договору №4891025 від 15 серпня 2024 року, а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача.

За період з 01.04.2025 по 09.08.2025 новий кредитор нарахував проценти у сумі 29475 грн.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Зі змісту договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4891025 від 15 серпня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У такий же спосіб відповідачка підписала Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит і Паспорт споживчого кредиту.

Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, рнокпп, дані паспорта, місце проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону. Також в кредитному договорі визначено порядок та умови надання кредиту, сплати процентів.

Зазначений договір не визнаний судом недійсним, а тому в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За договором факторингу №31/03/2025 від 31 березня 2025 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1).

Витягом з Реєстру боржників від 31 березня 2025 року підтверджено відступлення ТОВ «Лінеура Україна» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» права вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4891025 від 15 серпня 2024 року, укладеного із ОСОБА_1 , на загальну суму 68518,30 грн.

За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість за кредитним договором №4891025 від 15 серпня 2024 року у розмірі 90 493,30 гривень.

Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22, зазначає наступне.

Згідно із ч.10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч.11 ст. 265ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Отже, законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Крім того, наведена вище стаття є нормою процесуального права, не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) зазначено, що питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238ГПК України(частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

З огляду на викладене, враховуючи, що в Україні і досі триває воєнний стан, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. 10 грудня 2024 року було укладено Договір про надання правової допомоги №10/12-2024, як вбачається з акту №10903 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року адвокатом Столітнім М.М. було надано ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» правові послуги на суму 10000 грн.

Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень є обґрунтованими та доведеними, і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 141, 178, 263-265, 268, 273, 274, 279, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4891025 від 15 серпня 2024 року в розмірі 90 493 (дев`яносто тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 30 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на оплату судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 26 січня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко