Рішення № 133654997, 29.01.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/8175/25

Провадження № 2/210/815/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в особі директора Полякова О. звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивача зазначив, що 20.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №781435448 за яким банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 10 000 грн. 14.01.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №МВ-ТП/17, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №б/н від 14.01.2025 ТОВ «Таліон плюс» отримало право вимоги до відповідача. 28.05.2025 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №28/0525-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 28.05.2025 року до Договору факторингу №28/0525-01 від 28.05.2025 року від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 16.07.2025 року ТОВ «ФК Онлан Фінанс» та ТОВ «ФК Ейс» уклали Договір факторингу №16/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників б/н від 16.07.2025 за Договором факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025 від ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» до Позивач перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 38607,00 грн. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №781435448 від 20.02.2021 у розмірі 38 607,00 грн

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 24 грудня 2025 року, вказана справа надійшла до провадження суддя Вікторович Н.Ю.

Ухвалою суду від 26 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23 січня 2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що в травні 2021 року від знайомих та родичів ОСОБА_1 дізналась, що їм почали телефонувати представники різних фінансових установ, які в ході спілкування повідомляли, що у ОСОБА_1 існує заборгованість перед фінансовими установами. 17.05.2021 року з приводу вказаних шахрайських дій вона звернулась до Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення. 19.05.2021 року відомості викладені в заяві ОСОБА_1 внесені до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження №12021046710000127 за ознаками кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. 10.06.2021 року ОСОБА_1 було допитано в дізнавачем. Відповідач не зверталась до жодної з фінансових установ з заявою про надання позик. Жодних грошових коштів від них не отримувала. Позивачем при зверненні до суду не надано належних та допустимих доказів видачі позики та суми заборгованості не знайшли свого документального підтвердження.

Крім того, представник відповідача зазначив, що розрахунки заборгованості, на які посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем (в даному випадку юридичною особою, що відступила право вимоги за кредитом), а, відтак, інформація зазначена в таких документах, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких такі розрахунки складено, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Також представник відповідача вказував, що за змістом позовної заяви та відповідно до матеріалів справи право вимоги по кредитному договору №781435448 відступлено ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», після чого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», що в свою чергу відступила ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». При цьому зазначаю, що жодний з наявних в матеріалах справи договір факторингу, договорів відступлення права вимоги та реєстр боржника не містять відомостей про відповідача ОСОБА_1 , як боржника.

ОСОБА_1 , своїми діями або бездіяльністю жодним чином не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, та стверджує, що оформлення кредитів відбулося не з її волі, навпаки, виявивши зазначені в позові шахрайські дії, перекази та зняття коштів, оформлення безліч кредитів, звернулася до правоохоронних органів, а відтак не несе відповідальності за такі операції, що в свою чергу є підставою для відмови у позові. Таким чином, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, зокрема, позивачем не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також доказів наявності заборгованості саме у визначеному у позові розмірі, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

23 січня 2026 року представник відповідача направив на адресу суду заяву про застосування позовної давність.

27 січня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" довело суду документально порушення з боку Відповідача своїх зобов`язань за договором в повному обсязі. Надані Позивачем докази є достовірними та достатніми за своїм обсягом для повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи. Проте, твердження Відповідача нічим не обґрунтовані. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Оскільки ОСОБА_1 , не надала доказів для підтвердження обставин на які посилається, приходимо до логічного висновку про їх недоведеність.

Щодо перерахування кредитних коштів зазначив, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 10000,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 7f31bd04-2ba6-43e2-9fcb-4cb62951f6fe від 20.02.2021 з відміткою Товариства.

Стосовно виписки з особового рахунку представник вказував, що дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України. У зв`язку з чим, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимогист. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі -в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Судом встановлено, що відповідно до договору № 781435448 від 20 лютого 2021 року ТОВ «Манівео Шивдка Фінансова Допомога» зобов`язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі № 127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 20 лютого 2021 року було укладено кредитний договір в електронній формі із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» подано заявку на отримання кредиту від імені ОСОБА_1 та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого відповідачем надіслано особі, яка звернулася за отриманням кредиту за допомогою засобів зв`язку (номер телефону або електронна пошта) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору. Ідентифікація відповідачки на вебсайті https://moneyveo.com.ua здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідачки, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, що підтверджується договором, який містить вказані відомості.

Оцінивши докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог щодо укладання кредитного договору між ТОВ «ФК Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 , суд вважає, що без входу ОСОБА_1 на вебсайт ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між нею та відповідачем не був би укладений.

Відповідачкою не спростовано належними доказами укладання кредитного договору в електронній формі.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18, вказано, що для стягнення боргу недостатньо надати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 7f31bd04-2ba6-43e2-9fcb-4cb62951f6fe від 20.02.2021 з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» талистом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів. Відповідно до Листа вих. №20.1.0.0.0/7-260113/109016-БТ від 15.01.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та 20.02.2021 було успішно трансакція в сумі 10 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 14.01.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №МВ-ТП/17, пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № МВ-ТП/17 від 14.01.2025, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №МВ-ТП/17 від 14 січня 2025 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 781435448 від 20 лютого 2021 року, сума заборгованості 38607,00 грн з яких сума заборгованості за кредитом 10 000 грн; сума заборгованості за відсотками 28607,00 грн.

28.05.2025 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №28/0525-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 28.05.2025 року до Договору факторингу №28/0525-01 від 28.05.2025 року від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №28/0525-01 від 28 травня 2025 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 781435448 від 20 лютого 2021 року, сума заборгованості 38607,00 грн з яких сума заборгованості за кредитом 10 000 грн; сума заборгованості за відсотками 28607,00 грн.

16.07.2025 року ТОВ «ФК Онлан Фінанс» та ТОВ «ФК Ейс» уклали Договір факторингу №16/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників б/н від 16.07.2025 за Договором факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025 від ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» до Позивач перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 781435448 від 20 лютого 2021 року, сума заборгованості 38607,00 грн з яких сума заборгованості за кредитом 10 000 грн; сума заборгованості за відсотками 28607,00 грн

Разом з тим, відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 та 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зробив висновок, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення пункту 2 договору відступлення права вимоги.

На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження № 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26 січня 2022 року у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором №781435448 від 20.02.2021 в розмірі 38607,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Так, 20 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 781435448, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком на 20 днів. Таким чином, кінцева дата повернення кредиту визначається є 12.03.2021.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України.

Тобто, відлік початку позовної давності починається саме з 12.03.2021 та закінчується 12.03.2024.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Тобто, виходячи з викладеного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Тобто, виходячи з викладеного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14.05.2024 року, з 14.05.2024 року до 12.08.2024 року, з 12.08.2024 до 10.11.2024, з 10.11.2024 до 08.02.2025, з 08.02.2025 до 09.05.2025, з 09.05.2025 до 07.08.2025, з 05.11.2025 до 03.02.2026 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Пункт 19 Закону України Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності втратив чинність 04.09.2025.

Враховуючи, що порушення ОСОБА_1 мало місце під час карантину та воєнного стану, отже, у даному випадку строк позовної давності навіть не розпочинався та почав відраховуватись лише 04.09.2025 (коли скасовано зупинення строку позовної давності), а тому підстави для застосування позовної давності у даному випадку відсутні.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини другої ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини четвертої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, з яких вбачається, що вартість правової допомоги становить 7 000 грн.

При цьому, згідно акту виконаних робіт від 25.11.2025 року позивачеві було надано такі види правних послуг із хронометражем та їх відповідною вартістю: 1) складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 781435448 від 20.02.2021. 2 години вартість послуги 5000,00 грн.; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 781435448 від 20.02.2021 2 година вартість послуги 1000,00 грн.; 3) підготовка адвокатського запиту про зарахування/перерахування коштів на картковий рахунок за кредитним договором № 781435448 від 20.02.2021 на рахунок боржника ОСОБА_1 , 1 година вартість пологу 500 грн. 4) підготовка клопотання про зарахування/перерахування коштів на картковий рахунок за кредитним договором № 781435448 від 20.02.2021 на рахунок боржника ОСОБА_1 , 1 година вартість пологу 500 грн.

Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, що зазначені у вказаному акті виконаних робіт від 25.11.2025 року, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, є завищеним.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 2 (два) двосторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви у сумарній кількості 2 годин є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, суму заборгованості за Кредитним договором №781435448 від 20.02.2021 року у розмірі 38607,00 грн (тридцять вісім тисяч шістсот сім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 копі. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, місце знаходження: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович