Постанова № 13364973, 16.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 грудня 2010 р. № 2-а- 10444/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Гаврилюка О.О.,

представника відповідача - Пунтусової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аліна 2" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 07.07.2010 року № 0000222320/1 Ізюмської ОДПІ у Харківській області. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за результатами планової перевірки, відповідач склав акт від 19.05.2010 №649/2320/34785289, з посиланням на котрий були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача, є помилковими. За твердженням позивача, відображених в названому акті порушень ПП «Аліна 2» не вчиняло, відповідач незаконно визначив товари, які реалізовував позивач у перевіряємому періоді, як несільськогосподарські на підставі відсутності у позивача основних засобів, за допомогою яких він може безпосередньо обробляти землю, та малої кількості найманих працівників. Невірними є твердження відповідача, що продукція, вирощена позивачем за допомогою іншого платника податку - ФГ "Колос", не виробляється самим підприємством з використанням власної або найманої робочої сили, і тому не може вважатися сільськогосподарською, а її реалізація не може відбуватися за нормами спеціального режиму оподаткування. Також невірними є твердження відповідача про те, що сільськогосподарська продукція не вирощена безпосередньо позивачем. Визначальним для віднесення діяльності до сільськогосподарського виробництва є наявність у власності або у користуванні (оренді) сільськогосподарських угідь. Наявність же основних засобів, за допомогою яких може безпосередньо оброблятися земля, та достатньої кількості найманих працівників взагалі не розглядається чинним законодавством як критерій для визнання діяльності сільськогосподарським виробництвом. За таких обставин, діяльність позивача повністю відповідає законодавчому визначенню сільськогосподарського виробництва, а продукція, що отримана як результат сільськогосподарського виробництва є вирощеною позивачем безпосередньо. Позивач зазначив також, що він має право з 01.01.2009 року застосовувати спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, що відповідачем не заперечується, оскільки діяльність позивача у сфері сільського господарства відповідає вимогам ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: - позивач є підприємством, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів на орендованих виробничих потужностях (земельних ділянках сільськогосподарського призначення), у якого питома вага вартості сільськогосподарських товарів становить більше 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно; - вирощена позивачем продукція є сільськогосподарською, на підставі відповідності її групі 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", та вирощуванням її безпосередньо підприємством (не придбанням у інших осіб), тому що підприємство: несе витрати на виробництво сільськогосподарської продукції і визначає виробничу собівартість її; здійснює управління та контроль за процесом біологічних перетворень та використанням сільськогосподарської продукції, при цьому використовує власну і найману робочу силу, нараховує заробітну плату, яка є прямими витратами на виробництво продукції; несе витрати на оплату вартості виробничих факторів, а саме на товари (послуги), які придбаваються підприємством для їх використання у сільськогосподарському виробництві (насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, оплата послуг, робіт тощо), в тому числі і на оплату агротехнічних послуг наданих ФГ «Колос», сума яких є складовою виробничої собівартості виробленої сільськогосподарської продукції; отримує в процесі виробництва сільськогосподарську продукцію і обліковує на рахунку бухгалтерського обліку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», який відображає облік отриманої продукції за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу; має право власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і на доходи, одержані від реалізації даної продукції. У звязку з цим, сільськогосподарська продукція є результатом виробничої діяльності підприємства, а не придбаною на стороні в інших осіб уже в готовому вигляді, що в свою чергу доводить безпосередність підприємства в вирощуванні продукції. Таким чином, податкові зобовязання з ПДВ по операціям з поставки сільськогосподарської продукції позивач правомірно відображав у спеціальній (скороченій) декларації з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 28.02.2010 р., за результатами якої складено акт від 19.05.2010 №649/2320/34785289.

Податковим повідомленням рішенням від 07 липня 2010 року №0000222320/1 порушення п. 81.1, 81.2, 81.3, 81.5, 81.6, 81.7, пп. 81.15.1, 81.15.6, п. 81.15, ст. 81, пп. 5.2.1, п. 5.2, ст. 5, пп. 3.1.1, п. 3.1, ст. 3, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1, п.7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р., відповідачем визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) позивачу за платежем податок на додану вартість (код 14010100) на загальну суму 239075,0 грн. (у тому числі за основним платежем 157339,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 81736,0 грн.).

За результатами адміністративного оскарження відповідач відмовив позивачу у задоволенні вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомленя-рішеня, та виніс податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010р. №0000462320/0 Ізюмської ОДПІ у Харківській області за платежем податок на додану вартість в сумі 311644,00 грн.

Як вказано в акті перевірки, згідно даних бухгалтерського обліку на підприємстві відсутні основні засоби, за допомогою яких воно могло безпосередньо обробляти землю, вносити мінеральні добрива, сіяти та збирати врожай зернових культур. З найманих працівників на підприємстві працюють лише директор Денисов М.Б. (він же засновник) та бухгалтер Скрипник Н.В. (за сумісництвом), тобто відсутні працівники, що обробляли б сільськогосподарські угіддя.

За перевіряємий період для проведення посівних робіт, збирання врожаю, обробки ґрунту, внесення мінеральних добрив та засобів захисту рослин ПП "Аліна-2" укладено договори з ФГ "Колос" на загальну суму 801742,95 грн.

Відповідно до п. 81.1, 81.6, 81.7, пп. 81.15.1, 81.15.6, п. 81.15, ст. 81, абз. 2 пп. 5.2.1, п. 5.2, Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97- ВР зі змінами та доповненнями, починаючи з 01.01.09 продукція, вирощена ПП "Аліна-2" за допомогою іншого платника податку - ФГ "Колос", яка не виробляється самим підприємством з використанням власної або найманої робочої сили, не може вважатися сільськогосподарською відповідно до Закону «Про ПДВ», тому її реалізація не може відбуватися за нормами спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до цього, питома вага вартості поставляємих ПП "Аліна-2" несільськогосподарських товарів, починаючи з лютого 2009р., перевищує 25 відсотків вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (розрахунок питомої ваги сільськогосподарських товарів додається у додатку 11).

Відповідно до п. 81.11 ст. 81 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97- ВР зі змінами та доповненнями, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

ПП "Аліна-2" є сільськогосподарським товаровиробником. В період з 01.04.08 по 31.12.08 позивач використовував право на застосування спеціального режиму оподаткування відповідно п. 11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, в період з 01.01.09 р. по 28.02.10 р. - відповідно до ст. 81 зазначеного Закону.

Позивач займається вирощуванням зернових та технічних культур. Відповідно до договорів оренди з Ізюмською районною державною адміністрацією від 01.06.08 та від 07.09.08 орендує земельні ділянки площею 39,6 га та 60,4 га відповідно. На території Студенокської сільської ради орендує земельні ділянки загальною площею 654 га, які належать громадянам згідно державних актів на право власності і сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Позивач проводить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства. Основний вид діяльності господарства згідно з Довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є вирощування зернових та технічних культур (КВЕД- 01.11.0).

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач застосував до позивача наслідки, передбачені п. 81.11 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р., фактично не встановивши порушення, передбаченого цією нормою - поставки протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів (послуг), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Згідно приписів пп. 81.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Товари, що реалізовувались позивачем у перевіряємому періоді, підпадають під класифікацію груп 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України".

Як встановлено судом, товари, що реалізовувались позивачем у перевіряємому періоді, були вирощені безпосередньо позивачем, а не придбані у інших осіб.

Таким чином, позивач здійснював реалізацію виключно сільськогосподарських товарів у розумінні вимог пп. 81.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за таких обставин немає жодних підстав для застосування наслідків, передбачених п. 81.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач незаконно визначив товари, які реалізовував позивач у перевіряємому періоді, як несільськогосподарські на підставі відсутності у позивача основних засобів, за допомогою яких він може безпосередньо обробляти землю, та малої кількості найманих працівників.

Підпунктом 81.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначення товарів як сільськогосподарських не ставиться в залежність від наявності основних фондів чи достатньої кількості найманих працівників. Відсутні такі вимоги і в інших приписах статті 81 Закону.

Єдиним фактором, який призводе до того, що товари (зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД ) не вважаються сільськогосподарськими за приписами пп. 81.7 Закону України «Про податок на додану вартість» це придбання таких товарів у інших осіб. Наведене підтверджується і вимогами примітки до Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року № 23, із змінами та доповненнями.

Відповідач під час перевірки не встановив факту поставки протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно товарів, придбаних у інших осіб, питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Таким чином, висновки відповідача про неможливість застосування позивачем спеціального режиму оподаткування не відповідають приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та даним податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Невірними є твердження відповідача, що продукція, вирощена позивачем за допомогою іншого платника податку - ФГ "Колос", не виробляється самим підприємством з використанням власної або найманої робочої сили, і тому не може вважатися сільськогосподарською, а її реалізація не може відбуватися за нормами спеціального режиму оподаткування.

Також суд зазначає, що згідно приписів пп. 81.1.2 Закону України «Про податок на додану вартість» спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Тобто спеціальний режим оподаткування полягає в тому, що сума ПДВ не сплачується до бюджету, а направляється у якості платні постачальнику виробничих факторів.

При цьому згідно пп. 81.15.1 Закону України «Про податок на додану вартість» виробничі фактори це, зокрема:

- товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції;

- послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, зокрема, сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин.

Таким чином, використання сільськогосподарських послуг інших осіб під час вирощування власного врожаю не заборонено, а навпаки передбачено як напрямок використання сум ПДВ, несплачених до бюджету внаслідок застосування спеціального режиму оподаткування.

Договорами про надання агротехнічних послуг, укладеними з ФГ «Колос» (договір від 10.03.08 №10/03-08; від 10.07.08 №10/07-08; від 01.09.08 №01/09-1; від 01.10.08 №01/10-1; від 01.04.09 №01/04-09; від 01.07.09 №01/07-09; від 01.10.09 №01/10-09), передбачено надання на користь позивача таких послуг, як культивація, боронування, сів, внесення мінеральних добрив та гербіцидів, дискування і таке інше.

Тобто зазначені послуги є супутніми поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо позивачем. Відповідно такі послуги є виробничими факторами на сплату, яких повинні направлятися суми ПДВ, не сплачені до бюджету внаслідок застосування спеціального режиму оподаткування.

Таким чином, використання послуг, супутніх поставці сільськогосподарського товару, не може розглядатися як порушення застосування спеціального режиму оподаткування.

Також невірними є твердження відповідача про те, що сільськогосподарська продукція не вирощена безпосередньо позивачем.

Так, згідно абз. 2 пп. 5.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» безпосереднім вважається виготовлення товарів, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Крім того, суд зазначає, що сума витрат, понесених позивачем на виробництво (переробку, обробку, інші перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у вирощуванні такої продукції, становить більше 8 відсотків продажної ціни такої вирощеної сільськогосподарської продукції.

Також підтвердженням стосовно того, що сільськогосподарська продукція, яка вирощена позивачем, є продукцією власного виробництва, є абзац «б» п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 року № 1061, в якому встановлено, що до повністю виробленої підприємством продукції належить рослинна продукція, вирощена та зібрана на земельних ділянках, що належить підприємству або орендованих цим підприємством.

Іншими законодавчими та нормативно-правовими актами визначені терміни щодо сільськогосподарського виробництва.

Сільськогосподарська діяльність - процес управління біологічними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів (п. 4 наказу Мінфіну України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи" від 18.11.05 №790);

Сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки (ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.01 р. № 2238-ІІІ);

Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. (ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.97 р. № 469/97-ВР);

Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. (ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.01 р. №2238-ІІІ);

Виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (див. текст), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарську худобу і птицю (ст.1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.08 р. №575-VІ);

Виробництво зерна - діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства (ст. 1 Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні від 4.07.02 р. № 37-ІV);

Суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна (ст. 6 Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні від 4.07.02 р. № 37-ІV).

Як вбачається з наведених приписів законодавства визначальним для віднесення діяльності до сільськогосподарського виробництва є наявність у власності або у користуванні (оренді) сільськогосподарських угідь. Наявність же основних засобів, за допомогою яких може безпосередньо оброблятися земля, та достатньої кількості найманих працівників взагалі не розглядається чинним законодавством як критерій для визнання діяльності сільськогосподарським виробництвом.

За таких обставин, діяльність позивача повністю відповідає законодавчому визначенню сільськогосподарського виробництва, а продукція, що отримана як результат сільськогосподарського виробництва є вирощеною позивачем безпосередньо.

На підставі вищевикладеного, позивач має право з 01.01.2009 року застосовувати спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, оскільки діяльність позивача у сфері сільського господарства відповідає вимогам ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- позивач є підприємством, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів на орендованих виробничих потужностях (земельних ділянках сільськогосподарського призначення), у якого питома вага вартості сільськогосподарських товарів становить більше 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних .податкових періодів сукупно;

- вирощена позивачем продукція є сільськогосподарською, на підставі відповідністі її групі 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", та вирощуванням її безпосередньо підприємством (не придбанням у інших осіб), тому що підприємство: несе витрати на виробництво сільськогосподарської продукції і визначає виробничу собівартість її; здійснює управління та контроль за процесом біологічних перетворень та використанням сільськогосподарської продукції, при цьому використовує власну і найману робочу силу, нараховує заробітну плату, яка є прямими витрати на виробництво продукції; несе витрати на оплату вартості виробничих факторів, а саме на товари ( послуги), які придбаваються підприємством для їх використання у сільськогосподарському виробництві (насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, оплата послуг, робіт тощо), в тому числі і на оплату агротехнічних послуг наданих ФГ «Колос», сума яких є складовою виробничої собівартості виробленої сільськогосподарської продукції; отримує в процесі виробництва сільськогосподарську продукцію і обліковує на рахунку бухгалтерського обліку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», який відображає облік отриманої продукції за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу; має право власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і на доходи, одержані від реалізації даної продукції.

У звязку з цим, сільськогосподарська продукція є результатом виробничої діяльності підприємства , а не придбаною на стороні в інших осіб уже в готовому вигляді, що в свою чергу доводить безпосередність підприємства в вирощуванні продукції.

Таким чином, податкові зобовязання з ПДВ по операціям з поставки сільськогосподарської продукції позивач правомірно відображав у спеціальній (скороченій) декларації з ПДВ.

Згідно пп. 5.7.1 п.5.7 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, у податковій декларації (скороченій) відповідно до пп. 81.15.1 п. 81. 15 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» у складі податкового кредиту відображаються:

а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Відповідно до вищевикладеного, надані агротехнічні послуги ФГ «Колос» є послугами, які придбаваються для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, яка безпосередньо вирощується позивачем. У звязку з цим, отримані податкові накладні від ФГ «Колос», постачальника даних послуг, правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту у податковій декларації (скороченій).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Аліна 2" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 07.07.2010 року № 0000222320/1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 27.09.2010 року № 0000462320/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Аліна 2" судові витрати в розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21.12.2010 року.

СуддяМ.Д. Кухар