Рішення № 133649106, 28.01.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 465/2297/21

провадження № 2/650/1195/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Пустомитівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Львів), про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В :

03 квітня 2024 року до Великоолександрівського районного суду Херсонської області надійшов вищевказаний позов в якому ОСОБА_2 просить виключити відомості про батьківство ОСОБА_3 з актового запису № 10 від 15 січня 2015 року про народження ОСОБА_4 , зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 21 липня 2008 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який у подальшому рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2020 року розірвано. Під час перебування сторін у шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якого відповідач записаний батьком дитини на підставі презумпції походження дитини від подружжя.

Відповідач не є біологічним батьком дитини, оскільки між ним та дитиною відсутнє кровне споріднення. Після розірвання шлюбу син проживає разом із позивачем та його біологічним батьком ОСОБА_6 , який визнає дитину своєю, бере участь у її вихованні, забезпечує належні умови для розвитку та має намір надати дитині своє прізвище та по батькові.

Позивач посилається на положення статей 122, 133 та 138 Сімейного кодексу України, відповідно до яких жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка шляхом пред`явлення позову про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження. При цьому предметом доказування у даній категорії справ є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та самою дитиною.

Також позивач звертає увагу суду на правову позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої ДНК-дослідження є єдиним науково обґрунтованим та найбільш достовірним способом встановлення або спростування батьківства, доказова сила якого переважає інші докази у справах цієї категорії.

З огляду на викладене позивач вважає, що наявні правові підстави для виключення відомостей про відповідача як батька дитини з актового запису про народження та внесення відповідних змін органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі судового рішення.

29 жовтня 2024 року ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області призначено судово-генетичну експертизу проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження у справі зупинено.

23 січня 2025 року ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області вирішено клопотання експерта.

18 березня 2025 року на адресу суду надійшло повідомлення Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи від 06 березня 2025 року № СЕ-19/114-25/1325-БД. Із зазначеного повідомлення вбачається, що проведення експертизи у цивільній справі № 465/2297/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини стало неможливим у зв`язку з неприбуттям відповідача ОСОБА_3 05 березня 2025 року до Львівського НДЕКЦ МВС України для відбору зразків букального епітелію, що унеможливило виконання ухвали суду та відбір біологічних зразків, необхідних для проведення експертизи.

26 березня 2025 року ухвалою суду провадження у справі було відновлено після надходження до суду повідомлення про неможливість проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та припинення підстав, з якими було пов`язано зупинення провадження.

23 червня 2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 , подана його представником ОСОБА_7 , про застосування строку позовної давності. У заяві зазначено, що до вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини застосовується позовна давність в один рік, встановлена частиною третьою статті 138 Сімейного кодексу України, перебіг якої починається від дня державної реєстрації народження дитини. Оскільки дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявник вважає, що строк позовної давності для звернення з таким позовом сплив 02 січня 2016 року, а тому просить застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог. Також у заяві наведено, що встановлення скороченого строку позовної давності у справах цієї категорії пов`язується із необхідністю запобігання завданню дитині психологічної травми, а також додатково зазначено, що відповідач не отримував викликів від судового експерта для проведення генетичної експертизи.

В матеріалах справи також міститься відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідач тривалий час перебував із позивачкою у зареєстрованому шлюбі, спільно проживав із нею та дитиною після народження сина, брав участь у його вихованні та вважає себе батьком дитини. Дитина, у свою чергу, сприймає відповідача як батька, між ними сформовані сталі сімейні та емоційні зв`язки, а дії позивачки, спрямовані на оспорювання батьківства, на переконання відповідача, можуть завдати дитині психологічної травми та не відповідають її найкращим інтересам.

Твердження позивачки про біологічне батьківство іншої особи не підтверджені належними та допустимими доказами, а подана заява третьої особи про визнання себе батьком дитини не може братися до уваги як доказ, оскільки законом не передбачено перевірки достовірності підпису на такому документі та інших обставин його складення. Сам факт спільного проживання позивачки з іншою особою, а також твердження про забезпечення нею належних умов для дитини, не підтверджують участі цієї особи у вихованні та утриманні дитини як батька.

Окремо у відзиві наголошено на необхідності першочергового врахування найкращих інтересів дитини відповідно до положень Конвенції про права дитини, з огляду на наявні між відповідачем та дитиною сімейні зв`язки, а також на те, що відповідач звертався до органів місцевого самоврядування з метою визначення способу участі у вихованні сина у зв`язку з перешкодами у спілкуванні з дитиною з боку позивачки.

Також у відзиві наведено доводи щодо застосування строку позовної давності, передбаченого частиною третьою статті 138 Сімейного кодексу України, оскільки з дня державної реєстрації народження дитини минув один рік, а позивачка тривалий час після народження дитини визнавала відповідача її батьком, у тому числі зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів.

На судовому засіданні представник позивача пояснив, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а запис про відповідача як батька дитини здійснений виключно на підставі презумпції походження дитини від подружжя, тоді як фактичного біологічного зв`язку між відповідачем та дитиною немає. Дитина проживає разом із матір`ю та її біологічним батьком, який визнає дитину своєю, бере участь у її вихованні та забезпечує належні умови для проживання і розвитку.

Також у судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідач не з`явився до експертної установи для відбору біологічних зразків, у зв`язку з чим судова молекулярно-генетична експертиза проведена не була, а отже відповідач не довів наявність біологічного батьківства щодо дитини.

Окремо представник позивача пояснив, що ухвалення рішення про виключення відомостей про відповідача як батька дитини з актового запису про народження відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме її належному вихованню та проживанню разом із біологічним батьком, а також усуне правову невизначеність щодо походження дитини.

На судове засідання відповідач та його представник не з`явилися. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», однак жодних заяв чи клопотань до суду від нього не надходило.

З урахуванням наведеного та вимог статті 223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності зазначених осіб та ухвалення рішення на

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 липня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та актовим записом про шлюб № 05.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 . Народження дитини зареєстровано 15 січня 2015 року, про що складено актовий запис про народження № 10 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Відповідно до зазначеного актового запису матір`ю дитини є ОСОБА_2 , батьком дитини записано ОСОБА_3 , оскільки на день народження дитини мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

23 березня 2021 року складено заяву матері та батька дитини про визнання батьківства, за змістом якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнав себе батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_2 підтвердила, що ОСОБА_6 є батьком її сина.

31 травня 2021 року Пустомитівською міською радою Львівського району Львівської області прийнято розпорядження № 02-04/165 про визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , що, зокрема, було зумовлено наявністю спору між батьками щодо спілкування відповідача з дитиною.

ОСОБА_2 02 жовтня 2019 року зверталася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини у справі № 450/3347/19.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у справі № 450/3721/20 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , скасовано рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2021 року та ухвалено нове рішення. Цією постановою ОСОБА_2 зобов`язано не створювати перешкод у побаченні та спілкуванні бабусі ОСОБА_9 та дідуся ОСОБА_8 з онуком ОСОБА_4 , а також визначено порядок участі бабусі та дідуся у вихованні та спілкуванні з дитиною, зокрема встановлено графік побачень та телефонного спілкування щовівторка з 18:00 год до 19:00 год. Повний текст постанови складено 20 червня 2022 року.

Також у межах цього провадження ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 жовтня 2024 року призначено судово-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Відповідач до експертної установи для відбору біологічних зразків не прибув, у зв`язку з чим експертизу провести не вдалося.

Відповідно до частини першої статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до статті 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до статті 138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

Згідно роз`яснень, що викладені в п.11 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», зокрема, встановлено, що оспорити батьківство має право жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

Відповідно до пункту 2.13.1 Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5 Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;

У постановах Верховного Суду від20 вересня 2024 року всправі № 183/2690/21, від16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц, від 10 листопада 2022 року в справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 та інші зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами в такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Статтею 103 ЦПК України унормовано, що суд призначає експертизу в справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Під час призначення експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в сукупності.

За приписами частин першої, третьої статті 12, статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статей 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Тому доводити відсутність кровного споріднення сторони з дитиною необхідно будь-якими достовірними доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-медичної, біологічної, генетичної експертизи, висновки відповідних спеціалістів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності та співставивши їх із положеннями статей 122, 133, 138 СК України, статей 12, 81, 76-79, 103 ЦПК України, суд виходить з того, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та самою дитиною. Саме доведення цієї обставини є визначальним для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для виключення відомостей про батька з актового запису про народження.

З наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_4 народився під час перебування матері у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у актовому записі про народження відповідач зазначений батьком дитини на підставі презумпції походження дитини від подружжя, передбаченої статтею 122 СК України, та відповідно до статті 133 СК України.

Позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на те, що відповідач не є біологічним батьком дитини, а батьком є інша особа - ОСОБА_6 . Водночас наведені твердження підлягають доведенню позивачем належними та допустимими доказами, оскільки відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме сторона, яка заявляє вимогу, повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу позову.

У межах даного провадження ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року призначено судово-генетичну (молекулярно-генетичну) експертизу, виконання якої доручено Львівському НДЕКЦ МВС України. Проте висновок експерта у справі відсутній, оскільки експертна установа повідомила про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неприбуттям відповідача для відбору біологічних зразків. Отже, у матеріалах справи немає результату експертного дослідження, який би дозволив встановити або спростувати кровне споріднення між відповідачем та дитиною.

Посилання представника позивача на те, що непроведення експертизи свідчить про недоведеність відповідачем наявності біологічного батьківства, суд оцінює критично. У цій категорії справ обов`язок доведення обставини відсутності кровного споріднення покладено на позивача. Непроведення експертизи саме по собі не підтверджує відсутність споріднення та не замінює доказування предмета позову, а підлягає оцінці лише у сукупності з іншими доказами.

Суд також бере до уваги, що позивач посилається на наявність заяви від 23 березня 2021 року про визнання батьківства, за змістом якої ОСОБА_6 визнав себе батьком дитини. Разом з тим зазначена заява не є доказом біологічного походження дитини та не підтверджує відсутність кровного споріднення між відповідачем і дитиною. Цей документ відображає позицію особи щодо батьківства, однак не містить даних, які об`єктивно встановлюють походження дитини від певної особи, а тому не може розцінюватися як достатній доказ для задоволення позову без інших належних та допустимих доказів, зокрема висновку експерта або інших переконливих фактичних даних, які у сукупності доводять відсутність кровного споріднення.

Крім того, суд звертає увагу, що сторони перебували у шлюбі тривалий час, а дитина народилася під час такого шлюбу. Матеріали справи не містять належних доказів того, що у період, коли могло відбутися зачаття дитини у 2014 році, між сторонами були припинені сімейні відносини, або що сторони не проживали однією сім`єю, або що фактично шлюбні відносини були відсутні. За таких умов твердження про біологічне батьківство іншої особи потребують особливо переконливого доказового підтвердження, якого суду не надано.

Суд також оцінює послідовність поведінки позивача до звернення з цим позовом. З матеріалів справи встановлено, що 02 жовтня 2019 року позивач зверталася до суду з вимогою про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини. Зазначена обставина узгоджується з тим, що позивач тривалий час визнавала відповідача батьком дитини у правовому сенсі. Одночасно матеріали справи свідчать про активні дії відповідача щодо реалізації батьківських прав, зокрема шляхом звернення до органу місцевого самоврядування для визначення способу участі у вихованні дитини, що відображено у розпорядженні Пустомитівської міської ради від 31 травня 2021 року № 02-04/165. Також постановою Львівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у справі № 450/3721/20 визначено порядок спілкування бабусі та дідуся з дитиною і покладено на матір обов`язок не створювати перешкод у такому спілкуванні, що вказує на наявність сімейних зв`язків дитини з родиною відповідача та на існування конфлікту між дорослими щодо контактів з дитиною.

Доводи про те, що позивач дізналася про відсутність батьківства відповідача перед зверненням до суду у зв`язку з тим, що з`ясувала неможливість відповідача мати дітей, суд оцінює критично, оскільки такі твердження не підтверджені жодними медичними документами чи іншими належними доказами. У поданій позовній заяві позивачка не зазначала, що підставою для звернення до суду стало отримання інформації про неможливість відповідача мати дітей, і не наводила жодних конкретних обставин, які б підтверджували наявність таких відомостей, час їх отримання, джерело походження та будь-які об`єктивні дані на їх підтвердження. Вказані пояснення були наведені представником позивача лише після подання представником відповідача відзиву на позов та заяви про застосування строку позовної давності, тобто вже на стадії реагування на заперечення відповідача. За таких обставин суд оцінює зазначені доводи критично як такі, що не підкріплені належними та допустимими доказами та не були наведені як складова обґрунтування позову при зверненні до суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність кровного споріднення між відповідачем та дитиною, а тому правові підстави для виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька дитини з актового запису про народження відсутні.

Щодо посилань представника позивача на необхідність задоволення позову з огляду на найкращі інтереси дитини суд зазначає, що сам по собі факт збереження у актовому записі про народження відомостей про відповідача як батька дитини не створює перешкод для реалізації дитиною її прав, свобод та інтересів, а також не впливає на фактичні умови проживання дитини. Залишення такого запису не перешкоджає проживанню дитини разом із матір`ю та особою, з якою вона проживає, не обмежує можливість виховання та забезпечення дитини, не створює правових заборон чи обмежень для належного розвитку дитини. Водночас питання зміни відомостей про батька в актовому записі про народження за своєю правовою природою безпосередньо пов`язане із встановленням (спростуванням) походження дитини, а тому може бути вирішене лише за умови доведення обставин, що становлять предмет доказування у цій категорії справ, зокрема відсутності кровного споріднення між відповідачем та дитиною. Оскільки такі обставини належними та допустимими доказами у цій справі не підтверджені, наведені посилання на найкращі інтереси дитини не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову.

Оскільки підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено, тому відсутні обставини, передбачені частиною третьою статті 138 СК України, статті 267 ЦК України для застосування в конкретному випадку наслідків спливу позовної давності.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 908 грн відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10 - 13, 141, 209, 259, 263 - 265 ЦПК України, та вищезазначеними положеннями цивільного законодавства, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Пустомитівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Львів), про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 січня 2026 року.

Суддя: ___ О.О. Сікора