Ухвала суду № 133646868, 26.01.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1151/26

1-кс/569/734/26

УХВАЛА

26 січня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання прокурора Рівненської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 62025240030010462 від 23.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 Кримінального Кодексу України (далі це ж кримінальне провадження) про арешт майна , -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Рівненської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням у якому просить накласти арешт на майно.

В обґрунтування клопотання зазначає, що Солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді бойового медика ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , діючи у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», умисно, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану, знаходячись у не встановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше 05.04.2023 придбав у не встановленої досудовим розслідуванням особи завідомо неправдивий офіційний документ у вигляді довідки до акту огляду медикосоціальною-експертною комісією із серією 12 ААВ №952306, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК №2, згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено інвалідність ІІ групи із потребою постійного стороннього догляду.

Надалі, молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи за адресою: Рівненська обл., м. Сарни, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно не безпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби, 31.05.2023 подав командиру роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 рапорт в якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав для звільнення із лав Збройних Сил України, передбачених абз. 5 підпунктом «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме сімейні обставини необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

До свого рапорту про звільнення молодший сержант ОСОБА_4 долучив завідомо підроблений документ - довідку до акта огляду медикосоціальною-експертною комісією серія 12 ААВ №952306, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК №2, згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено інвалідність ІІ групи із потребою постійного стороннього догляду.

04.06.2023 вказаний рапорт із долученими до нього документами прийнятий у військовій частині НОМЕР_1 та зареєстрований за вхідним №391.

16.06.2023 за результатами розгляду поданогомолодшим сержантом ОСОБА_4 рапорту та долучених до нього підроблених документів наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 65-РС від 16.06.2023 молодшого сержанта ОСОБА_4 звільнено з військовоїслужби в запас на підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України«Про військовий обов`язок і військову службу», тобто за сімейними обставинами та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22 січня 2026 року відомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

22.01.2026в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено:

1) мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max», ІМЕІ1: НОМЕР_3 ; ІМЕІ2: НОМЕР_4 , із сім картками НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , який належний ОСОБА_4 ;

2) MacBook AirмоделіА3113, який належний ОСОБА_4 ;

3) мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max», ІМЕІ1: НОМЕР_7 ; ІМЕІ2: НОМЕР_8 , із сім картками НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , який належний ОСОБА_5 ;

4) акт №184 щодо встановлення постійного догляду від 30.12.2025 на 1 арк. та висновок №20 про наявність порушення організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або обслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду від 29.12.2025 на 1 арк.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задоволити.

Згідно ч.2 ст.172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.

Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. ч.2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Як встановлено судом, що 22 січня 2026 року відомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

22.01.2026в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено:

1) мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max», ІМЕІ1: НОМЕР_3 ; ІМЕІ2: НОМЕР_4 , із сім картками НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , який належний ОСОБА_4 ;

2) MacBook AirмоделіА3113, який належний ОСОБА_4 ;

3) мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max», ІМЕІ1: НОМЕР_7 ; ІМЕІ2: НОМЕР_8 , із сім картками НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , який належний ОСОБА_5 ;

4) акт №184 щодо встановлення постійного догляду від 30.12.2025 на 1 арк. та висновок №20 про наявність порушення організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або обслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду від 29.12.2025 на 1 арк.

Вищевказані речі являються речовими доказами у цьому кримінальному провадженні про що винесена відповідна постанова слідчого.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

В даному випадку не накладання арешту на вищевказане майно може призвести до настання наслідків втрати інформації про обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, оскільки вказане майно може бути використано як доказ доведення чи спростування певних обставин вчинення даного кримінального правопорушення, крім того вказане майно може бути використане для забезпечення належного покарання винної особи.

З огляду на обставини вчинення розслідуваного злочину, та наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або пошкодження необхідних слідству відомостей, які можуть бути використані в суді як докази, розгляду вказаного клопотання прошу проводити без виклику володільців речей.

Згідно статті 64-2Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги, що вищевказані матеріальні об`єкти є доказами у кримінальному провадженні виникла необхідність у накладенні арешту на майно вилучене 22січня 2026 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також їх дослідження в ході досудового розслідування.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України та вищевикладене, є необхідним накласти арешт майно, вилучене за вищевказаних обставин, оскільки наявні достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям встановленим ст. 98 КПК України, а незастосування арешту може призвести до втрати чи його пошкодження.

Керуючись ст. 170, 171,175 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - задоволити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпоряджання та користування на тимчасово вилучене майно, а саме:

1) мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max», ІМЕІ1: НОМЕР_3 ; ІМЕІ2: НОМЕР_4 , із сім картками НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , який належний ОСОБА_4 ;

2) MacBook Air моделіА3113, який належний ОСОБА_4 ;

3) мобільний телефон марки «Iphone 16 Pro Max», ІМЕІ1: НОМЕР_7 ; ІМЕІ2: НОМЕР_8 , із сім картками НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , який належний ОСОБА_5 ;

4) акт №184 щодо встановлення постійного догляду від 30.12.2025 на 1 арк. та висновок №20 про наявність порушення організму, через які особа не може самостійно пересуватись та/або обслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду від 29.12.2025 на 1 арк.

Роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6