Ухвала суду № 133646845, 23.01.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1151/26

1-кс/569/705/26

УХВАЛА

23 січня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

в особі слідчого судді ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, з вищою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді бойового медика ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у званні «молодший сержант», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжено та діє по теперішній час.

В подальшому, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022.

Відповідно до витягунаказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2022 № 118 (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення тапризначено на військову службу за призовом під час мобілізації, на посаду бойового медика ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_3 .

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України молодший сержант ОСОБА_4 під час проходження військової служби, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Разом з цим, молодший сержант ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинив військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

У невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 05.04.2023,у військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_4 виник протиправний умисел на ухилення від несення обов`язків військової служби, шляхом використання підроблених документів.

З метою реалізації свого злочинного наміру, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 знаходячись у невстановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше 05.04.2023 придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи завідомо неправдивий офіційний документ у виглядідовідки до акту огляду медико соціальною-експертною комісією із серією12 ААВ №952306, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК №2, згідно якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено інвалідність ІІ групи із потребою постійного стороннього догляду.

Надалі, молодший сержант ОСОБА_4 ,будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи за адресою: Рівненська область, м. Сарни,діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби, 31.05.2023 подав командиру роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 рапорт в якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав для звільнення із лав Збройних Сил України, передбаченихабз. 5 підпунктом «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністюІІ групи.

До свого рапорту про звільнення молодший сержант ОСОБА_4 долучив завідомо підроблений документ -довідку до акта огляду медико соціальною-експертною комісією серія 12 ААВ №952306, яка нібито видана Рівненською обласною МСЕК №2, згідно якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено інвалідність ІІ групи із потребою постійного стороннього догляду.

04.06.2023 вказаний рапорт із долученими до нього документами прийнятий увійськовій частині А7072 та зареєстрований за вхідним №391.

16.06.2023 за результатами розгляду поданого молодшим сержантом ОСОБА_4 рапорту та долучених до нього підроблених документів наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) № 65-РС від 16.06.2023 молодшого сержанта ОСОБА_4 звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто за сімейними обставинами та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

22.01.2026у кримінальному провадженні № 62025240030010462 від 23.10.2025 повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого у відповідності до вимог ст. 89 КК України, з вищою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді бойового медика ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у званні «молодший сержант» про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 409 КК України.

Надалі того ж дня вищевказаного військовослужбовця затримано у порядку ст. 615 КПК України.

Обґрунтованість підозри вказаної особидо вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 409 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Таким чином, вказана особа обґрунтовано підозрюються у вчиненні тяжкого умисногокримінального правопорушення, передбаченого

ч. 4 ст. 409 КК України за скоєння якого законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Як вбачається з вищевикладеного, на цій стадії слідства здобуто відомості, які мають істотне значення для оцінки всіх раніше здобутих доказів, зокрема стосовно обставин вчинення вищевказаного злочину, з особливою зухвалістю та цинізмом, в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, а основним фактором є завдання шкоди зовнішній безпеці України, її суверенітету, територіальній цілісності і недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці пов`язані із проведенням мобілізації до лав ЗСУ, що є предметом дослідження цього кримінального провадження, у зв`язку з чим є необхідність у їх перевірці на предмет достовірності, належності, наданні їм належної правової оцінки та прийняття за їх результатом кінцевого процесуального рішення.

Незважаючи на те, що підозрюваному ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України на вказаній стадії досудового слідства у матеріалах кримінального провадження наявні відомості, які дають підстави вважати, що є реальна необхідність у дослідженні всіх обставин вчинення ним та іншими як фігурантами провадження так й іншими невстановленими особами, як вказаних так і інших злочинів, які, будучи обізнані про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину та його перебування на волі, можуть отримувати відомості про хід розслідування цього провадження.

Є всі достатні підстави вважати про те, що до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень причетні низка інших осіб, зокрема з числа військової частини НОМЕР_1 та його структурних підрозділів, а також інших військовослужбовців в інтересах яких здійснювалося лобіювання щодо їх звільнення з військової служби та які могли скористатись послугами фігуранта кримінального провадження та які діяли відповідно до розробленого завчасно злочинного механізму, при цьому чітко розподіливши між собою ролі та функції, з огляду на що вирішується питання про повідомлення їх про підозру задля дотримання вимог ст. 2 КПК України у частині притягнення інших учасників, які вчинили кримінальні правопорушення до кримінальної відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вказані ризики існують та є актуальними. На цій стадії необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду. Водночас, перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об`єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин, оскільки підозрюваний може перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом знищення документів та речей, які ще не відшукані стороною обвинувачення та можуть мати значення для кримінального провадження, впливати на свідків та інших осіб з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань, повідомлення інших осіб, які причетні до вчинення зазначених злочинів, про факти які йому стали відомі у ході слідства, що може вкрай негативно вплинути на його хід та кінцеві результати.

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що така особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваноговинним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваногоу разі не обрання йому запобіжного заходу.

Разом з цим, ОСОБА_4 станом на зараз володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон.

Також, ОСОБА_4 зареєстрований та тривалий період часу проживає неподалік від прикордонної зони та, відповідно, обізнаний про місця перетину державного кордону з Республікою Білорусь, які охороняються меншим складом прикордонних нарядів або у час коли наряд відсутній, що дасть можливість перетнути такий кордон без проблем та без документів або обрати поширений на даний час механізм виготовлення фальсифікованих документів, які можна використати для виїзду за кордон, і таким чином ухилятися від органів слідства та суду. Здійснити ці дії останній зможе у тому числі за допомогою осіб, які сприяли йому у вчиненні такого та інших злочинів, оскільки його переховування, а відповідно ускладнення можливості з`ясувати істину у цьому кримінальному провадженні є беззаперечним інтересом з їх сторони, а отже, у сукупності, він може за їх допомогою переховуватися у невідомому органу досудового розслідуванню місці з метою уникнення від кримінальної відповідальності, що не сприятиме завданням кримінального судочинства у цілому.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний проживає із значною кількістю свідків у кримінальному провадженні в одному населеному пункті та будучи зацікавленим в ухиленні від кримінальної відповідальності шляхом їх підкупу, прохань, шантажу чи погроз чинити тиск на останніх на зміну останніми своїх показань. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У такий спосіб, підозрюваний як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із колом осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Також на даний час встановлюються факти причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення інших осіб з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та низки інших осіб, на яких може вплинути останній. Навіть припустити той факт, що до ОСОБА_4 буде обраний інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, останній за вказаних обставин зможе як особисто в усній формі, так і за допомогою різноманітних засобів зв`язку здійснювати тиск у вищевказаний спосіб на свідків.

На цій стадії досудового розслідування не допитано значну кількість осіб, а тому перебування на волі підозрюваного дасть можливість йому спілкуватися з цими особами, а також іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення такого та інших злочинів, що також може негативно вплинути на хід досудового розслідування у цілому і не буде відповідати завданням кримінального судочинства.

знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушенняобґрунтовується тим, ОСОБА_8 будучи обізнаним із протиправним механізмом виготовлення та використання фіктивних документів, знає яким чином та який спосіб здійснити спотворення чи зміну таких документів, щоб уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Також ОСОБА_4 маючи доступ до медичних документів може симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.Також, вартує уваги факт проходження вказаним військовослужбовцем військової служби тривалий період часу, наявність в останнього численних зв`язків серед військовослужбовців, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах, зокрема у підміні/знищенні інших документів.

Наявні матеріали кримінального провадження вказують на те, що ОСОБА_4 , під час вчинення злочину застосовував засоби конспірації, діючи за попередньою змовою з іншими не встановленим на даний час особамивчиняє протиправні дії, зокрема шляхом виготовлення фіктивних документів, в умовах воєнного стану, а тому вживає заходів щодо унеможливлення їх відшукання, що потребує органу досудового розслідування додаткового часу на відшукання всіх документів.

вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 не проходячи військову службу продовжує вчиняти вищевказаний злочин, шляхом подальшого ухиленням ним від виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а також з метою ухилення ним від кримінальної відповідальності вчинити інші підроблення документів чи продовжити ухилятись від проходження військової служби.

Також, підозрюваний ОСОБА_4 вчинив фактично не один, а кілька злочинів, відомості щодо яких найближчим часом заплановано вносити до ЄРДР та вирішувати повідомлення про підозру у складі групи згідно з розподілом ролей, а також із урахуванням заподіяної майнової шкоди державі пов`язаної із одержаними ОСОБА_4 незаконним виплатами одноразової грошової допомоги під час звільнення з лав ЗСУ. З урахуванням того, що наявні дані свідчать про те, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_4 , а також які досліджуються у цьому провадженні, вчинені у складі групи, з особливою зухвалістю та цинізмом, в умовах воєнного стану, які здійснюють свою діяльність у різних сферах, орган досудового розслідування приходить до висновку про його схильність до вчинення злочинів у різноманітних сферах, наявності широкого кола знайомства серед осіб з числа співробітників правоохоронних та інших органів, які за проханням/вказівками підозрюваного можуть здійснювати тиск у різних формах на свідків або інших учасників провадження, що може призвести до невиконання завдань кримінального судочинства у разі перебування на волі підозрюваного.

Також, підозрюваний ОСОБА_4 вчиняв ці кримінальні правопорушення детально маскуючи їх під законну діяльність, що не відповідало дійсності, оскільки чітко усвідомлюючи, що його та інших осіб протиправні дії кримінальний характер.

Однак, наявні у матеріалах провадження відомості вказують на те, що ОСОБА_4 , свідомо порушуючи вищевказані норм законодавства спільно з іншими особами, діючи зі злочинною самовпевненістю порушували нормативні акти, що у подальшому і слугувало причинно-наслідковим зв`язком настанню негативних наслідків та дискредитації представників Збройних сил України серед населення.

Тому, з урахуванням вказаних фактів сторона обвинувачення вбачає, що ОСОБА_4 як особисто так інші особи за його дорученням можуть продовжувати вчинити новий злочин та приховувати попередню злочинну діяльність, у тому числі проти правосуддя чи іншої категорії.

Більше того, вказаний ризик тісно переплітається із ризиком, що підозрюваний буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Тому, з урахуванням вказаних фактів сторона обвинувачення вбачає, що підозрюваний може продовжувати вчиняти новий злочин чи інше суспільно-небезпечне діяння.

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний,розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі для нього, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинені злочини, у яких підозрюється, може умисно симулювати хворобу, підробити або спотворити речі та документи, які ще не відшукані стороною обвинувачення. Крім того, ОСОБА_4 вчиняв злочини, із використанням правил конспірації, застосування умовностей та брав участь в організації видачі та складанні документів, у які вносилися завідомо неправдиві відомості за вищевказаних обставин, що не відповідало дійсності.

Вказані ризики існують та є актуальними, оскільки на цей час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та інших осіб, причетних до вчинення тяжкого умисного кримінального правопорушення у в умовах воєнного стану, та інших злочинів, а у сукупності такі злочини характеризуються латентністю їх організації та подальшої реалізації, у зв`язку з чим необхідний тривалий період часу для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду та притягнення їх до кримінальної відповідальності. Водночас, перебування підозрюваного на волі призведе до неможливості повного та об`єктивного досудового розслідування з вищенаведених причин, оскільки останні можуть перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом знищення документів та речей, які ще не відшукані стороною обвинувачення та можуть мати значення для кримінального провадження, впливати на свідків та інших осіб з метою приховування вказаної протиправної діяльності шляхом схиляння останніх до надання органу досудового розслідування неправдивих показань, повідомлення інших осіб, які причетні до вчинення зазначених злочинів, про факти які їм стали відомі у ході слідства, що може вкрай негативно вплинути на її хід та кінцеві результати, а також впливати іншим чином.

Ці факти дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 та інші невідомі особи, не тільки будуть намагатися ввести в оману орган досудового розслідування шляхом висування неправдивих версій, а навпаки умисно вчиняти дії задля запобігання виявлення всього злочинного механізму, до якого причетні й інші особи, що також є предметом дослідження у цьому провадженні.

Дослідження у лікарській установі перед поміщення підозрюваного в ізолятор тимчасового тримання та проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 вказує на те, що стан здоров`я ОСОБА_4 дозволяє йому перебувати в місцях ув`язнення або позбавлення волі.

Крім того, такі злочини є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад.

Вищевказане обґрунтовується встановленими слідством обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, а саме тим, що:

наявні вагомі докази вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких;

підозрюваний не страждає тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали йому утриманню під вартою;

у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні вказаного злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої порукивідносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Ці факти дають достатні підстави вважати, що вказаний підозрюваний не тільки буде намагатися ввести в оману орган досудового розслідування шляхом висування неправдивих версій, а навпаки умисно вчиняти дії задля запобігання виявлення всього злочинного механізму, до якого можуть бути причетні й інші особи, що також є предметом дослідження у цьому провадженні.

Сам факт проходження військової служби вказує на те, що стан здоров`я підозрюваного дозволяє йому перебувати в місцях ув`язнення або позбавлення волі.

Вік підозрюваного ОСОБА_4 , його соціальні зв`язки, майновий стан та стан здоров`я, дозволяють останньому переховуватись від органів досудового розслідування.

На підставі викладеного орган досудового розслідування приходить до висновку про неможливість запобігати вищевказаним ризикам шляхом застосування стосовно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою (наприклад особисто порука, застава, домашній арешт, особисте зобов`язання) на цій стадії в інтересах найбільш повного, оперативного та ефективного досудового розслідування, оскільки лише наявність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, орган досудового розслідування виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.

Водночас, наявна інформація свідчить про те, що ОСОБА_4 та інші причетні до вказаного злочину приховують незаконно одержані доходи у невідомих місцях, а їх відшукання потребує значного часу та останні можуть використати їх для вирішення своїх питань шляхом надання неправомірної вигоди представникам правоохоронних органів, представникам судової гілки, тощо, які можуть впливати на певні процеси, а також шляхом підкупу учасників кримінального судочинства.

Крім того, у інших фігурантів провадження, які заінтересовані в ухиленні як особисто так і ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, можуть бути наявні численні грошові активи та останні здатні внести за останнього заставу та таким чином останній зможе ухилятись в явок до органу досудового розслідування.

Окрім цього, також відомо, що станом на момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України останній має у власності автомобіль марки «Lexus GS 350», д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , а також має у постійному користуванні автомобіль марки «BMW X3», д.н.з. НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 . Окрім того, за період з січня 2024 року по грудень 2024 року ОСОБА_4 отримав заробітню плату та інші виплати на загальну суму 192 491 гривня.

У сукупності, зазначене вище свідчить про високий рівень матеріального забезпечення ОСОБА_4 , та пов`язаних з ним осіб грошові активи, а тому, відповідно, є можливість внесення ним чи іншими особами застави в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному кримінальному провадженні наявність виключності випадку, обумовленатим, що, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , набуло значного суспільного резонансу, оскільки відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених умиснов умовах воєнного стану, матеріальним станом ОСОБА_4 , унаслідок чого дії останнього та пов`язаного з ним в очах громадськості спрямовані на дискредитацію Збройних Сил України, принципи невідворотності покарання за вчинений злочин, та є негативним прикладом можливого ухилення від виконання військового обов`язку по захисту держави для чоловіків призовного віку, які підлягають призову за мобілізацією або ж проходять таку військову службу, що в свою чергу підриває обороноздатність держави у воєнний час.

Отже, застосування судом стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення розміру застави в межах, які передбачені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, у зв`язку з чим сторона обвинувачення при розгляді судом цього заходу забезпечення клопоче про визначення розміру застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка не є завідомо непомірною для нього, а отже зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та належну процесуальну поведінку.

Покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із фігурантами провадження (свідками): ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ; особамита свідками, яких слідчий визначить додатково, є доцільним саме в такому обсязі, оскільки у разі внесення застави підозрюваний все-таки буде перебувати на волі та може вчинити дії, які вказані у вищевказаних обгрунтованих ризиках, а наявність таких обов`язків унеможливить настання негативних наслідків для кримінального судочинства у цілому.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та просив його задоволити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом вставлено, що в провадженні старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, майор Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження № 62025240030010462 від 23.10.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409КК України.

22.01.2026 у кримінальному провадженні № 62025240030010462 від 23.10.2025 повідомлено ОСОБА_4 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.

Надалі того ж дня вищевказаного військовослужбовця затримано у порядку ст. 615 КПК України.

Вище наведені у клопотанні докази в сукупності, вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні останнім інкримінованих кримінальних правопорушень.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри.

Слідством зібрано достатні фактичні дані, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Вивченням особи ОСОБА_4 на даний час встановлено, що він працездатний, раніше не судимий, одружений, з вищою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді бойового медика ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у званні «молодший сержант», не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Слідчий суддя рахує про доведенням наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, а також, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати, або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

На цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри такої особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

А тому, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється за ч. 4 ст. 409 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, суд прийшов до висновку, що слід застосувати до нього запобіжний захід тримання під вартою.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 409 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років вважаю за необхідне визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений, вважаю за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає у м. Сарни Сарненського району Рівненської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із фігурантами провадження (свідками): ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ; особами та свідками, яких слідчий визначить додатково.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя,

У х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити .

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, з вищою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді бойового медика ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у званні «молодший сержант», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,- запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів , а саме до 10 год. 30 хв. 23 березня 2026 року.

Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою рахувати з моменту винесення ухвали, а саме з 10 год. 30 хв. 22 січня 2026 року.

Встановити строк дії ухвали до 10 год. 30 хв. 23 березня 2026 року.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму доходів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає у м. Сарни Сарненського району Рівненської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із фігурантами провадження (свідками): ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ; особами та свідками, яких слідчий визначить додатково.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 10 год. 30 хв. 23 березня 2026 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайно му виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідча суддя Рівненського міського суду ОСОБА_15