Ухвала суду № 133645030, 28.01.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"28" січня 2026 р. Справа № 363/536/25

УХВАЛА

Іменем України

28 січня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань Онуфрієва Д-В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04.09.2025 року у справі № 363/536/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена заява про перегляд заочного рішення.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04.09.2025 року у цивільній справі № 363/536/25 було задоволено позов ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № 00-10993935 від 19.01.2024 року у загальному розмірі 36 257 гривень 97 копійок, з яких: 8350 гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 1670 гривень 00 копійок заборгованість за комісією, 26 237 гривень 97 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом, вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування поважності причин неявки у судове засідання, ОСОБА_1 у своїй заяві посилається на те, що розгляд справи за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором було призначено на 04.09.2025 року, але за два дні до цього вона захворіла, що підтверджується листком непрацездатності 1111-3ЕВ5-7НРМ-885А від 02 вересня 2025 року, у зв`язку з чим вона не змогла з`явитись до суду. Копію заочного рішення вона отримала 01.10.2025 року.

В обґрунтування причин поважності неподання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження у справі №363/536/25 було отримано 21.05.2025 року. У встановлений судом строк подати відзив на позовну заяву, а саме до 05.06.2025 року вона не мала можливості у зв`язку з перебуванням на лікарняному з 05.06.2025 року по 12.06.2025 року, а в подальшому з 13.06.2025 року по 17.06.2025 року.

З винесеним 04.09.2025 року Вишгородським районним судом Київської області заочним рішенням ОСОБА_1 не згодна, оскільки на її думку судом не було забезпечено рівності та змагальності сторін у цивільному процесі, а також повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування наявності доказів, які мають істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, ОСОБА_1 у своїй заяві, не заперечуючи факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, висловила заперечення щодо неврахування судом під час розгляду справи відсутність в матеріалах справи доказів оплати за договорами факторингу, що є необхідною умовою для підтвердження переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі; відсутність в матеріалах справи повідомлення про відступлення права грошової вимоги; відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем відповідачу та отримання останнім вимоги про повернення кредиту за Договором кредитної лінії від 19.01.2024 року №00-10993935. Також ОСОБА_1 зазначила, що до матеріалів справи не долучені повні реєстри прав вимоги до договорів факторингу, у наданих реєстрах на окремому аркуші містяться лише дані щодо однієї вимоги, що за своєю формою відповідає витягу з реєстру прав вимоги, які самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника. Зазначені недоліки, на думку ОСОБА_1 свідчать про те, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є неналежним позивачем, бо не довів своє право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за договором кредитної лінії від 19.01.2024 року №00-10993935, укладеним між нею та ТОВ «Качай Гроші».

Крім того ОСОБА_1 заперечувала проти нарахованих процентів за використання кредитних коштів та неможливості їх стягнення у зв`язку з тим, що вона, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не змогла здійснити свої права бути проінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ ФК «ЕЙС», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом, що перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Розмір нарахованих процентів є непропорційно великим. З урахуванням цього позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом не можуть бути задоволені.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 у своїй заяві просила заочне рішення суду від 04.09.2025 року скасувати та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 21.10.2025 року заяву про перегляд заочного рішення було залишено без руху.

11.12.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення суду (після усунення недоліків). Аналіз поданої заяви дає можливість зробити висновок про її відповідність вимогам щодо форми та змісту, які визначені у ст. 285 ЦПК України. Підстав для залишення заяви без руху чи її повернення судом не встановлено. У зв`язку з цим, після усунення недоліків, заяву про перегляд заочного рішення призначено до судового розгляду та призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. До судового засідання від сторони позивача надійшли письмові пояснення, в яких було уточнено обставини переходу права вимоги за спірним кредитним договором, зазначено про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення та необхідність залишення її без задоволення, а також долучено копії квитанцій про сплату за договорами факторингу.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. 19.01.2026 року, до початку розгляду заяви про перегляд заочного рішення від ОСОБА_1 надійшла заява в якій вона підтримала доводи, що були викладені нею в заяві про перегляд заочного рішення та висловила прохання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомленими про дату, час і місце, враховуючи клопотання сторони позивача про проведення судового засідання за її відсутності, враховуючи відсутність клопотань про відкладення судового засідання, зважаючи на те, що неяка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення, то суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності вищевказаних учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, копію повного тексту заочного рішення суду від 04.09.2025 відповідачка ОСОБА_1 отримала 01.10.2025 року.

Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З аналізу конструкції вказаної норми процесуального закону у системному зв`язку з ч. 2 ст.284 ЦПК України слідує, що відповідач має право подати заяву на перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, разом з тим, якщо така процесуальна дія з подання заяви у вказаний строк не відбулась, такий відповідач набуває права на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

З аналізу досліджених у судовому засіданні доказів отримання відповідачкою ОСОБА_1 копії заочного рішення суду від 04.09.2025 та норм процесуального закону, заява про перегляд заочного рішення подана відповідачкою 21.10.2025 ( а.с.209) - у строк, визначений ч. 3 ст. 284 ЦПК України, а відтак у відповідачки ОСОБА_1 є право на поновлення строку на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Відтак її заява про поновлення пропущеного строку на перегляд заочного рішення підлягає задоволенню.

Щодо наявності підстав для скасування заочного рішення та призначення справи до нового розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З наведених приписів процесуального законодавства вбачається, що скасування заочного рішення є можливим за одночасної наявності двох умов: 1) відповідач не з`явився в судове засідання та/або не повідомив про причини неявки і не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; 2) докази, на які посилається відповідач, повинні мати істотне значення для правильного вирішення справи. Відсутність хоча б однієї з цих умов свідчить про відсутність підстав для скасування заочного рішення.

Судом встановлено, що у провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 363/536/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження 28.02.2025 року (а.с.83-85).

Заочним рішенням від 04.09.2025 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 00-10993935 від 19.01.2024 року у загальному розмірі 36 257 гривень 97 копійок, з яких: 8350 гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 1670 гривень 00 копійок заборгованість за комісією, 26 237 гривень 97 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом, вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.194-205).

З матеріалів справи вбачається (відображено в заочному рішенні), що судовий розгляд призначався неодноразово на: 20.03.2025 року на 12 год. 00 хв., 22.04.2025 року на 14 год. 00 хв., 26.05.2025 року на 12 год. 00 хв., 16.07.2025 року на 14 год. 00 хв., 14.08.2025 року на 14 год. 00 хв., 04.09.2025 року на 11 год. 45 хв.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судових засідань повідомлялася в належний процесуальний спосіб, відповідно до вимог ЦПК України, шляхом направлення судової повістки про виклик в судове засідання за її зареєстрованою адресою проживання, шляхом направлення SMS-повідомлення про виклик до суду на її номер мобільного телефону, вказаний нею особисто у своїх заявах та в матеріалах справи.

У судове засідання 20.03.2025 року відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. До судового засідання відповідач подала до суду клопотання (а.с. 104) про свій намір взяти участь у судовому засіданні, але у зв`язку із знаходженням на лікарняному ОСОБА_1 просила відкласти судове засідання. До клопотання було долучено витяги про перевірку медичних висновків про тимчасову непрацездатність від 07.03.2025 року та від 17.03.2025 року, а також копія довідку МСЕК від 05.12.2024 серія 12 ААГ №847469 про наявність другої групи інвалідності (а.с.10521106, 107, 108). Судове засідання за клопотанням відповідача було відкладено на 22.04.2025 року.

У судове засідання 22.04.2025 року відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. До судового засідання від відповідача надійшло клопотання (а.с. 118) про відкладення судового засідання у зв`язку з її перебуванням на лікарняному з 21.04.2025. До клопотання був долучений витяг про перевірку медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 21.04.2025 року (а.с.121). Крім того у клопотанні відповідачем було зазначено, що вона не отримувала ні копії позовної заяви від позивача, ні копії ухвали про відкриття провадження, заявила про намір подати відзив на позовну заяву, просила надіслати на її адресу копію позовної заяви з додатками та процесуальні документи для ознайомлення. Судове засідання за клопотанням відповідача було відкладено на 26.05.2025 року.

Судом 23.04.2025 року за вих. № 363/536/25/19043/2025 відповідачу ОСОБА_1 було повторно направлено копію позовної з додатками та копію ухвали про відкриття провадження (а.с.123). При цьому попереднє поштове відправлення адресоване на ім`я ОСОБА_1 яке містило копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку на 20.03.2025 року повернулось до суду за закінченням терміну зберігання (а.с.117).

У судове засідання 26.05.2025 року відповідач ОСОБА_1 втретє не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. До судового засідання від відповідача надійшло клопотання (а.с. 132-133) про відкладення судового засідання та надання часу для підготовки та подання відзиву на позовну заяву, оскільки вона тільки 21.05.2025 отримала копію позовної заяви з додатками та копію ухвали. Судове засідання за клопотанням відповідача було відкладено на 16.07.2025 року.

У судове засідання 16.07.2025 року відповідач ОСОБА_1 вчетверте не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. До судового засідання від відповідача надійшло клопотання (а.с. 162) про відкладення судового засідання у зв`язку з її перебуванням на лікарняному з 14.07.2025. До клопотання був долучений витяг про перевірку медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 14.07.2025 року (а.с.163). Клопотання відповідача було задоволено, судове засідання відкладене на 14.08.2025.

У судове засідання 14.08.2025 року відповідач ОСОБА_1 вп`яте не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. До судового засідання від відповідача надійшло клопотання (а.с. 176) про відкладення судового засідання у зв`язку з її перебуванням на лікарняному з 11.08.2025. До клопотання був долучений витяг про перевірку медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 12.08.2025 року (а.с.177). Клопотання відповідача було задоволено, судове засідання відкладене на 04.09.2025.

У судове засідання 04.09.2025 року відповідач ОСОБА_1 вшосте не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце його проведення. До судового засідання від відповідача знову надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з її перебуванням на лікарняному з 02.09.2025 (а.с.190). До клопотання був долучений витяг про перевірку медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 02.09.2025 року (а.с.192).

Під час прийняття рішення про винесення 04.09.2025 року заочного рішення судом було встановлено, що ОСОБА_1 мала значний обсяг процесуального часу та процесуальних можливостей для висловлення власної позиції щодо суті пред`явлених позовних вимог.

Але відповідачка не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та з дати отримання копії позовної заяви 21.05.2025 року (яка була повторно надіслана судом на її адресу 23.04.2025) і до дати винесення заочного рішення так і не подала ані письмових пояснень по суті справи, ані відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «ЕЙС».

З наданих матеріалів підтверджується, що ОСОБА_1 неодноразово, будучі належним чином повідомленою про дати судових засідань, за два дні до судового засідання відкривала лікарняний лист та користуючись своїм процесуальним правом подавала клопотання про відкладення судового засідання.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У Постанові ВП ВС від 12.01.2023 року у справі № 9901/278/21 було встановлено, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

З огляду на вимоги ч. 3 ст.44 ЦПК якою встановлено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, суд вважаючи, що клопотання відповідача про чергове відкладення судового засідання у зв`язку з її знаходженням на лікарняному є зловживанням своїми процесуальними правами, відмовив у задоволенні клопотання про чергове відкладення судового засідання та прийняв рішення про можливість ухвалення заочного рішення.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про наявність поважної причини для неявки в судове засідання знайшли відображення в матеріалах справи, однак, поважні причини стосовно неподання відзиву на позову заяву відсутні, у зв`язку з чим судом встановлено відсутність однієї з обов`язкових умов для скасування заочного рішення, що передбачена ч. 1 ст. 288 ЦПК України.

Аналізуючи заяву відповідачки про скасування заочного рішення в цій справі та перевіряючи наявність тих обставин, які є підставою для його скасування згідно з вимогами ч. 1 ст. 288 ЦПК України, судом не встановлено поважності причин неподання відзиву на позов.

Вищевикладене узгоджується із запровадженою новою редакцією ЦПК моделлю судового процесу, яка побудована на засадах змагальності, диспозитивності. Учасники справи вільні у використанні власних процесуальних прав та виконанні процесуальних обов`язків, а тому не використання процесуальних прав без поважних причин (не подання відзиву) тягне за собою відповідні процесуальні наслідки.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, зі змісту заяви про перегляд заочного рішення вбачається відсутність посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи.

Частиною 1 ст.81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що всі матеріали по справі були ретельно досліджені і в судовому засіданні та стосовно них в рішенні суду чітко відображена правова позиція з урахуванням норм матеріального права та наявних у справі доказів.

Таким чином, під час розгляду даної справи (провадження) судом перевірені доводи заявника щодо незгоди з заочним рішенням, однак дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки остання не надала доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що прямо передбачено частиною 1 статті 288 ЦПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Отже, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що під час розгляду справи, так і на час перегляду заочного рішення, судом надано оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, тому суд дійшов висновку про відповідність заочного рішення суду принципу остаточного у розумінні практики ЄСПЛ, а також його узгодження з нормами національного законодавства, враховано відсутність доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи як станом на дату прийняття рішення, так і на час його перегляду.

Водночас, з`ясування лише причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має зазначити докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю, тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинно бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Так, відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 04 вересня 2025 року.

З урахуванням того, що заявником не надано жодних нових доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення суду, а відповідно заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 128, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04.09.2025 року у справі № 363/536/25 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Рукас