Постанова № 13364392, 06.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2010 року Справа № 2а-8417/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі судді: Агевича К.В.

при секретарі: Ворошило О.Є.

за участю:

представника позивача:Лиманюк М.А.(дов.№202 від 12.01.10),

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку до приватного науково-виробничого підприємства «Євразія» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2010 року позивач звернувся з позовом до приватного науково-виробничого підприємства «Євразія» (далі ПНВП «Євразія»), в якому просив стягнути податковий борг з орендної плати за землю у сумі 8256,09 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечення суду не надав. Ухвала про відкриття провадження та пам`ятка про права та обовязки направлена відповідачу на адресу: 93400, місто Сєвєродонецьк, вул.Леніна,3, повернулись до суду з відміткою пошти: “за зазначеною адресою не проживає”. Відповідно до Довідки державного реєстратора Луганської міської ради, відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомості про зміну свого місця знаходження державному реєстратору не надавав. Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.(а.с.54).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, ПНВП «Євразія» зареєстровано Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24.08.1999.(а.с.6). Відповідача взято на податковий облік в ДПІ м. Сєвєродонецька.

Судом встановлено, вбачається з матеріалів справи, що за відповідачем обліковується заборгованість по податках та зборах у сумі 8256,09 грн., а саме: орендна плата за землю у розмірі 7603,30 грн., штрафна санкція у розмірі 423,01 грн., пеня у розмірі 63,78 грн.; штрафна санкція з податку на додану вартість у розмірі 166,00 грн., що підтверджується наданими корінцями податкових повідомлень-рішень №0003611502/0 від 30.12.2009 та №0003591502/0 від 30.12.2009, №0001021600/0 від 04.06.2010 та податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік №1271 від 27.01.2009.(а.с.18,19,21).

За змістом пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 2181 органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

У відповідності до п. 6.2.3, п.6.2. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181-ІІІ), ДПІ м. Сєвєродонецька застосовувались передбачені законом заходи для погашення податкового боргу у примусовому порядку в межах наданих повноважень, а саме: виставлено першу податкову вимогу форми «Ю-1» від 05.03.2009 №1/131; виставлено другу податкову вимогу форми «Ю-2» від 09.10.2009 №2/468; прийнято рішення ДПІ в м.Сєвєродонецьку №11/24-073 від 26.05.2010 «Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу».(а.с.22,23,24).

Статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону, узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (частина четверта статті 2 цього Закону).

Частиною першою статті 15 Закону України “Про плату за землю” передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 17 цього Закону податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (частина друга статті 17 Закону України “Про плату за землю” ).

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в України» зазначено, що органи державної податкової служби мають право стягувати заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі Закон 2181) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509 ХІІ органи державної податкової служби наділені функціями з контролю за додержанням законодавства про податки та правильністю їх обчислення і сплати до бюджету.

Факт наявності у відповідача несплаченого податкового боргу підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 3,5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьку задовольнити повністю.

Стягнути з приватного науково-виробничого підприємства «Євразія» податковий борг у сумі 8256,09 грн. (вісім тисяч двісті пятдесят шість грн. 09 коп.) а саме: 8090,09 грн. на р/р № 33218812700080, код платежу 13050200, одержувач УДК в м.Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013; 166,00 грн. на р/р № 31111029700080 код платежу 14010100 отримувач УДК в м.Сєвєродонецьку код 24046627 банк ГУДКУ в Луганській області МФО 804013.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 10 грудня 2010 року.

СуддяК.В. Агевич