Рішення № 133643043, 28.01.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/5043/25

2/154/442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 січня 2026 м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Мушкета О.О.,

з участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року в провадження Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенко Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.11.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 750399, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» надало відповідачці кредитні кошти в сумі 14000,00 грн., шляхом перерахування на картковий рахунок, строком на 365 днів з 12.11.2021 по 12.11.2022, а відповідач отримала в кредит вказані грошові кошти на споживчі цілі, але свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним належним чином не виконала, у зв`язку з чим за вказаним договором утворилась заборгованість.

28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс», укладений Договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого, відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 750399 від 12.11.2021 року. Згідно з вказаним договором про відступлення права вимоги, заборгованість відповідача за кредитним договором № 750399 від 12.11.2021 року становить 18750,11 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту -11668,31 грн.; заборгованість за відсотками 7081,80грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями 0 грн.; заборгованість за пенею 0 грн.

Таким чином, представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 16.12.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі розгляд її постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання, визначено строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, додатково подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором № 750399 від 12.11.2021 в загальній сумі 14669,11 грн., оскільки при подачі позову до суду не були враховані платежі на погашення заборгованості, які були здійснені відповідачкою в липні 2025 року. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за її відсутності та відзив не подавала, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду на направляла.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року ухвалено провести заочний розгляд справи вказаної справи, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала, в той же час представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що 12.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 750399, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» надало відповідачці кредитні кошти в сумі 14000,00 грн., шляхом перерахування на картковий рахунок, строком на 365 днів з 12.11.2021 по 12.11.2022,

Згідно з п. 1.2 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредитного ліміту складає: 17500 грн. 00 коп. Строк кредитування: 365 днів з 12.11.2021 по 12.11.2022.

Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у Графіку платежів (додаток 1), протягом дії кредиту (п. 1.4 договору).

Тип процентної ставки фіксована (п. 1.5).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця у розмірі 14000,00 грн. 00 коп. за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені споживачем в Особистому кабінеті, або надані Товариству іншим шляхом, в тому числі через засоби зв`язку; у розмірі 3500,00 грн. на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення авторизації та входу в особистий кабінет на веб-сайті, кредитний договір між кредитором та позичальником не був би укладений. Електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір про надання споживчого кредиту № 750399 від 12.11.2021 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.

Довідкою ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» від 28.09.2023 за Вих. № 2646_230928170915 підтверджено, що ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти у сумі 14000,00 грн. транзакцією №119370430, дата та час проведення транзакції 12.11.2021 17:19:47 , номер картки НОМЕР_2 .

Наданим позивачем розрахунком заборгованості стверджується про те, що у відповідачки ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 750399 від 12.11.2021 виникла заборгованість у розмірі 18750,11 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту -11668,31 грн.; заборгованість за відсотками 7081,80грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями 0 грн.; заборгованість за пенею 0 грн.

Разом з тим, 05.01.2026, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором № 750399 від 12.11.2021 в загальній сумі 14669,11 грн., оскільки при подачі позову до суду не були враховані платежі на погашення заборгованості, які були здійснені відповідачкою в липні 2025 року.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд також звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір про надання споживчого кредиту № 750399 від 12.11.2021 року підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Отже, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову. Факт підписання кредитного договору відповідачкою не заперечується.

У встановленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався і є чинним.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України (далі - ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

Відповідач не спростувала факту перерахування коштів належними та допустимими доказами.

Водночас, судом встановлено, що відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем суду не надано, контррозрахунок заборгованості відповідачем - не приведений.

Також встановлено, що в подальшому,28.03.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс», укладений Договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого, відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 750399 від 12.11.2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 року, ОСОБА_1 є боржником за договором про надання споживчого кредиту № 750399 від 12.11.2021 року та загальна сума заборгованості перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 18750,11 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту -11668,31 грн.; заборгованість за відсотками 7081,80 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями 0 грн.; заборгованість за пенею 0 грн.

Разом з тим, 05.01.2026, через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором № 750399 від 12.11.2021 в загальній сумі 14669,11 грн., оскільки при подачі позову до суду не були враховані платежі на погашення заборгованості, які були здійснені відповідачкою в липні 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК)

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «Діджи Фінанс», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідача про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Відповідач у справі не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.

Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «Дідіжи Фінанс», ані на рахунки попереднього кредитора - ТОВ «Слон Кредит».

На підставі викладеного вище, виходячи з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження тих обставин, що ним належним чином виконувалися умови вказаного вище кредитного договору, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Дідіжи Фінанс» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 750399 від 12.11.2021 у розмірі 14669,11 грн.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім цього, суд зазначає, що внаслідок запровадження з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, які наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст.137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.

Разом з тим, відповідачкою не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, попри ту обставину, що про наявність судового провадження останню було повідомлено своєчасно, а тому вона мала можливість в належний спосіб розпорядитися своїми процесуальними правами.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 2 422,40 грн., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн., у зв`язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 750399 від 12.11.2021 у розмірі 14669 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн.. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники по справі:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя Олександр МУШКЕТ