Постанова № 13364282, 28.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2010 р. справа № 2а-28440/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, яке винесено Ясинуватською обєднаною державною податковою інспекцією № 0003061500/1 від 01.12.2010р.

за участю представників сторін:

від позивача: Ніякої О.В. за дов. від 17 вересня 2010 року

від відповідача: Холмянського Д.Я. за дов. від 22 грудня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» заявлено позов до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, яке винесено Ясинуватською обєднаною державною податковою інспекцією № 0003061500/1 від 01.12.2010р.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення, яке винесено Ясинуватською обєднаною державною податковою інспекцією № 0003061500/1 від 01.12.2010р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки позивач своєчасно сплачував податкові зобовязання відповідними платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу, проте податковим органом не враховано це призначення та в порушення норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III(далі Закон №2181) та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-II змінено призначення платежу. Позивач зазначає, що підпункт 7.7. статті 7 Закону №2181 не встановлює право чи обовязок податкового органу змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків направляє свої кошти, відповідно до підпункту 7.1. статті 7 цього Закону платник податків має прав самостійно джерело погашення узгоджених сум зобовязань та самостійно сплачувати суми податкових зобовязань. Тому просить позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у відповідності до підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища. У звязку з календарною черговістю зарахування платежів, встановленою пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181, кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Крім того, зазначає відповідач, що пунктом 5.3. статті 5 Закону №2181 встановлено обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання у визначні законом строки. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 02.09.2004р., включене до ЄДРПОУ за номером 33161769, перебуває на податковому обліку в Ясинуватській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області як платник окремих податків (арк. справи 19 27, 37).

25.10.2010р. відповідачем проведена перевірка повноти та своєчасності сплати податків та зборів (обовязкових платежів), за результатами якої складено акт № 433/15-013/33161769 (арк. справи 6).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010р. № 0003061500/0, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 239882,69 грн. (арк. справи 10).

Під час адміністративного оскарження первісно прийнятого податкового повідомлень-рішень до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду первинної скарги, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, які є предметом оскарження: від 01.12.2010р. № 0003061500/1 (арк. справи 15).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181, пункту 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 та пункту 7.3. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища,затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за № 544/3837.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із пунктом 7.1. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379, базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно із пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 платники збору протягом десяти календарних днів, що настають після граничного строку подання податкового розрахунку, сплачують збір: 1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів; 2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів - у разі розміщення відходів; 3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення; 4) за місцем перебування платника збору на податковому обліку - в разі утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасового зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом № 2181.

Як вбачається з акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення № 0003091500/1 від 01.12.2010р. воно прийнято за затримку на 298 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 479765,38 грн., яка виникла на підставі розрахунку за 9 місяців 2009р. № 22824 від 04.12.2009р. в сумі 479765,38 грн. при сплаті платіжними дорученнями № 820 від 26.08.2010р. на суму 100000,0 грн., № 3475 від 27.09.2010р. на суму 331794,56 грн., № 3530 від 28.09.2010р. на суму 47970,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжними дорученнями № 820 від 26.08.2010р. на суму 100000,00 грн., № 3475 від 27.09.2010р. на суму 330000,00 грн. та № 3530 від 28.09.2010р. на суму 127694,94 грн. сплачував податкові зобовязання за 2-й квартал 2010р. (арк. справи 16 - 18), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за 9 місяців 2009 року.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум податкових зобовязань із збору за забруднення навколишнього природного середовища в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки зарахування сум сплачених поточних податкових зобовязань із збору за забруднення навколишнього природного середовища у погашення податкового боргу минулих періодів відбувалось без врахування призначення платежу, вказаного позивачем в платіжних дорученнях, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яке винесено Ясинуватською обєднаною державною податковою інспекцією № 0003061500/1 від 01.12.2010р. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення, яке винесено Ясинуватською обєднаною державною податковою інспекцією № 0003061500/1 від 01.12.2010р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 30 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.