Рішення № 133640356, 28.01.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6462/25

28 січня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'1юка П.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника, - адвоката Войнарського Андрія Йосифовича, звернулася до тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплаті їй підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25 відсотків мінімальної пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є членом сім`ї репресованої особи, яку згодом реабілітовано, в розумінні Закону №962-ХІІ із змінами, внесеними Законом №2325-VIIl. Відтак, на її думку вона має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою судді від 14.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

24.11.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що позивачу не встановлено підвищення до пенсії у розмірах передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654, як реабілітованому чи як члену сім`ї реабілітованого, оскільки позивач не надала необхідних підтверджуючих документів.

Зазначає, що позивачу рекомендовано звернутися із відповідною заявою до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) територіального органу Пенсійного фонду України та надати документи, які б підтверджували статус реабілітованого чи як члена сім`ї реабілітованого, для здійснення підвищень до пенсій згідно чинного законодавства.

25.11.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до архівної довідки від 22 листопада 2021 року №65-Г-6/2021 батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 1922 року народження, був разом із сім`єю, як посібник учасника ОУН виселений 12 січня 1951 року із села Вербове Підгаєцького району Тернопільської області на спецпоселення до іркутської області з конфіскацією майна. На поселені під надзором спецкомендатури ОСОБА_2 перебував до 29 червня 1958 року та в подальшому реабілітований. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Куйтун іркутської області підтверджує те, що вона є дитиною, яка народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю, а отже, є всі підстави для задоволення судом її позовних вимог в повному обсязі.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне страхування".

Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті куйтун, іркутської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Бережанським РВ УМВС України в Тернопільській області 21 вересня 1998 року.

Згідно із свідоцтвом про народження батько позивачки - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .

У зв`язку з укладенням шлюбу мати позивачки змінила дівоче прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ".

Відповідно до довідки № 101-Г.3/2019 від 29.10.2019, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, мати позивачки ОСОБА_6 1930 року народження разом із сім`єю, на підставі наказу МДБ СРСР від 20.10.1948 № 00386 рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як сім`ю пособника учасникам ОУН 17 січня 1951 року було виселено з с. В. Плавуча Козівського району Тернопільської області на спецпоселення в іркутську область з конфіскацією майна.

Виселення затверджено Особливою нарадою при МДБ СРСР від 03.02.1951, протокол № 5.

На поселенні під наглядом спецкомендатури ОСОБА_6 перебувала до 29.06.1958.

Звільнена з обліку спецпоселенців на підставі Указу ПВР СРСР від 19.05.1958.

На підставі ст.3 Закону України від 17.04.1991 року "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (в редакції Закону 2325-VIII від 13.03.2018) - ОСОБА_6 із сім`єю реабілітовані 04 березня 1992 року УВС Тернопільської області.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 15.09.2025, яка зареєстрована 16.09.2025 за вих. № 6938/Г-1900-25, у якій просила здійснити перерахунок підвищення пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 30.09.2025 позивача повідомлено про те, що їй відмовлено у перерахунку пенсії, з огляду на те, що позивач не належить до кола осіб, яким встановлюється підвищення пенсії у розмірах у розмірах Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 за №654.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.

Статтею 1 Закону №962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.

Статтею 1-1 Закону №962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року N 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім`єю.

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі №500/5507/23.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як встановлено судом, згідно довідки № 101-Г.3/2019 від 29.10.2019, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, мати позивачки ОСОБА_6 1930 року народження разом із сім`єю, на підставі наказу МДБ СРСР від 20.10.1948 № 00386 рішенням позасудових органів в адміністративному порядку, як сім`ю пособника учасникам ОУН 17 січня 1951 року було виселено з с. В. Плавуча Козівського району Тернопільської області на спецпоселення в іркутську область з конфіскацією майна.

На підставі ст.3 Закону України від 17.04.1991 року "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (в редакції Закону 2325-VIII від 13.03.2018) - ОСОБА_6 із сім`єю реабілітовані ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження та паспорта громадянина України, позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті куйтун, іркутської області.

Отже, на думку суду, позивачка є дитиною особи, яку було засуджено 17 січня 1951 року, і народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 під час ув`язнення матері, тобто в період, коли щодо її матері здійснювались репресії, і на момент здійснення репресій позивачка проживала з репресованою особою однією сім`єю і була пов`язана спільним побутом.

Таким чином, позивач є дитиною, тобто, членом сім`ї репресованої особи, яку згодом реабілітовано, в розумінні Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відтак, на переконання суду, позивачка має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області встановити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII як члену сім`ї репресованої особи, яку у подальшому було реабілітовано, починаючи з 01.10.2025 (першого числа наступного місяця з дня подання заяви про перерахунок пенсії, ст.45 Закону України №1058-IV, оскільки заяву зареєстровано 16.09.2025).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у встановленні підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та встановити підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 01.10.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.