Рішення № 133639717, 28.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/14598/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артстенд» до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артстенд» до Головного управління ДПС України у м. Києві, в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення №08682615140106 від 03.07.2019; податкове повідомлення-рішення №08672615140106 від 03.07.2019; податкове повідомлення-рішення №08662615140106 від 03.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган виходив із висновку про фіктивність господарських операцій між ТОВ «Артстенд» з ТОВ «Науково-виробничий центр «Полісервіс».

Контролюючим органом заперечується реальність господарських операцій з ТОВ «Науково-виробничий центр «Полісервіс» посилаючись на наявність Вироку Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2017 р. у справі №757/56085/16-к, яким визнано винним гр. ОСОБА_1 у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 205 КК України.

Проте, вказана інформація не відповідає дійсності, адже не погоджуючись із таким вироком було подано апеляційну та касаційні скарги. За результатом касаційного перегляду Верховним судом було винесено постанову від 20.12.2018 р. у справі №757/56085/16-к, якою скасовано вирок на який посилається контролюючий орган.

Потрібно зазначити, що вищезазначену постанову Верховного суду було оприлюднено у ЄДРСР 03.01.2019 р. При цьому перевірка Позивача проводилась з 21.05.2019 р. по 27.05.2019 р. - тобто після оприлюднення постанови Верховного суду.

Таким чином, контролюючий орган не перевірив статусу вироку про який зазначає у акті перевірки. При цьому посилання на скасований вирок у підтвердження нереальності господарських операцій не дає достатньо підстав вважати такі операції нереальними.

Жодного іншого вироку, який би встановлював фіктивність господарської діяльності ТОВ «НВЦ «Полісервіс» (станом на час проведеним перевірки) не було.

Таким чином, твердження: контролюючого органу про «нереальність» господарських операцій ТОВ «Артстенд» з ТОВ «НВЦ «Полісервіс» є надуманим, а відтак підстави для донарахування податкових зобов`язань, та застосування штрафних санкцій у контролюючого органу відсутні.

З огляду на це податкові повідомлення-рішення №08682615140106; №08672615140106; №08662615140106 від 03.07.2019 р. підлягають скасуванню.

Процесуальні дії

02.08.2019 ТОВ «Артстенд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2019 року відкрито провадження у справі.

15.12.2022 року набрав чинності Закон України №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 (далі - Закон № 2825-IX), за приписами ст. 1, 2 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

За приписами п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399, дану справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024, справа №640/14598/19 передана судді Потоцькій Н.В.

Згідно даних автоматизованої документообігу «Діловодство спеціалізованого суду», судове рішення по суті в адміністративній справі №640/14598/19 не ухвалено.

Ухвалою суду від 04.04.2025 справу прийнято до провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.09.2019 за вхід.№03-14 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на відсутності правових підстав для задоволення позову. Як вбачається з матеріалів проведеної перевірки було встановлено, що Позивач в перевіряємому періоді мав взаємовідносини з наступним контрагентам-постачальникам, а саме ТОВ «Науково-виробничий центр «Полісервіс».

Під час здійснення перевірки встановлено, що між Позивачем (Замовник), в особі директора Архипченка Віталія Андрійовича, та ТОВ «Науково-виробничий центр «Полісервіс» (Виконавець), в особі директора Маркова Дмитра Валерійовича, було укладено договір №15/03-3-17 від 24.03.2017.

За результатами виконаних робіт між ТОВ «Артстенд» та ТОВ «Науково- виробничий центр «Полісервіс» підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.11.2017 № ОУ-0000215 на загальну суму 161000,00 грн.

Вищевказаний договір та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані Замовником Архипченко В.А. (зі сторони ТОВ «Артстенд») та Виконавцем Марковим Д.В. (зі сторони ТОВ «Науково-виробничий центр «Полісервіс»).

В результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту ТОВ «Науково- виробничий центр «Полісервіс» (код 37506583) встановлено, що відповідно інформаційної системи АІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ «Науково-виробничий центр «Полісервіс» внесена інформація від 20.04.2018 №379/8/26-52-21-04 про те, що Печерським районним судом міста Києва винесено вирок від 30.03.2017 (справа №757/56085/16-к), яким гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 205 КК України.

Таким чином, вищенаведена інформація, щодо контрагента ТОВ «Науково- виробничий центр «Полісервіс», свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з Позивачем у перевіряємому періоді.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що вимоги Позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами і доповненнями (далі - ПКУ), на підставі наказу ТУ ДФС у м. Києві від 20.05.2019 №6625 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Науково-виробничий центр «Полісервіс» (код 37506583) за березень, квітень 2017 року та березень 2018 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік і 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у деклараціях з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2019 року №326/26-15-14-01-06/38865630, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами і доповненнями, ч.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 24150,00 грн.;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 7833,00 грн., та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 21834,00 грн.

03.07.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №08682615140106; податкове повідомлення-рішення №08672615140106; податкове повідомлення-рішення №08662615140106.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" встановлено, що Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2000 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

За умовами пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від`ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Суд зазначає, що вимоги, які пред`являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов`язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Отже, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв`язку з конкретним постачальником.

Власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між конкретними учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків у вигляді зменшення фінансового результату до оподаткування чи збільшення податкового кредиту.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Артстенд» як Замовником та ТОВ «НВЦ «Полісервіс» як Виконавцем було укладено договір №15/03-3-17 від 24.03.2017.

Відповідно до п.1.1. Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання, з власних матеріалів, засобів, обладнання та матеріалів на умовах дійсного Договору, виконати комплекс робіт по монтажу трубопроводів, монтажу системи контура заземлення, системи блискавкозахисту та систем електро-хімзахисту ємкості на станції для заправки автомобілів газом, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, Київської області, земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:02:015:0023.

Сторонами було підписано Акт здачі-приймання робіт №ОУ-0000215 до даного договору.

Вартість послуг ТОВ «НВЦ «Полісервіс» було оплачено зі сторони ТОВ «Артстенд», що підтверджується платіжними дорученнями:

№234 від 24.03.2017 на суму 30 000 грн.;

№264 від 19.04.2017 на суму 20 000 грн.;

№267 від 24.04.2017 на суму 11 000 грн.;

№268 від 26.04.2017 на суму 100 000 грн.

Списання грошових коштів із рахунку ТОВ «Артстенд» по вказаним платіжним дорученням підтверджується випискою із банку за відповідні дні проведення операцій по оплаті.

У зв`язку із вищеперерахованим ТОВ «НВЦ «Полісервіс» було виписано та зареєстровано податкові накладні №17 від 24.03.2017; №5 від 19.04.2017; №8 від 24.04.2017; №16 від 26.04.2017.

Вказані обставини також підтверджено і у Акті перевірки від 31.05.2019 №326/26-15-14-01-06/38865630.

Однак, податковий орган в Акті зазначає, що в результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту ТОВ «Науково- виробничий центр «Полісервіс» (ЄДРПОУ 37506583) встановлено, що відповідно інформаційної системи АІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» по ТОВ «Науково-виробничий центр «Полісервіс» внесена інформація від 20.04.2018 №379/8/26-52-21-04 про те, що Печерським районним судом міста Києва винесено вирок від 30.03.2017 (справа №757/56085/16-к), яким гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 205 КК України.

З урахуванням викладеного, контролюючим органом зазначено, що вищенаведена інформація щодо контрагента ТОВ «Науково- виробничий центр «Полісервіс» свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з Позивачем у перевіряємому періоді.

Інших зауважень до первинних документів позивача податковим органом не вказано.

Щодо наявності вироку суду відносно контрагента позивача, та вплив цих обставин на юридичне значення первинних документів, що слугували підставою для отримання спірних податкових вигод, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №757/56085/16-к, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.05.2018, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Втім, як свідчать матеріали справи, постановою Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №757/56085/16-к скасовано вирок Печерського районного суду міста Києва від 30.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16.05.2018 та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Поряд з цим, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.08.2019 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури №6.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 94 КАС України, будь-який доказ підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 КАС України).

Отже, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вина посадових осіб ТОВ "НВЦ "Полісервіс" у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, ухиленні від сплати податків має підтверджуватись відповідними доказами.

Сама по собі наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій з платником податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Суд звертає увагу, що відповідач додаткових доказів на підтвердження доводів, що між позивачем і його контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, принаймні, що платник (позивач) взагалі був обізнаним з приводу дійсного стану правосуб`єктності свого контрагента, не навів ні в акті перевірки ні під час судового розгляду.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що зазначений вище вирок не є належним доказом недійсності правочину між позивачем та ТОВ "НВЦ "Полісервіс".

У зв`язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності господарських операцій з ТОВ "НВЦ "Полісервіс".

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1921,00 грн. судових витрат, сплачених згідно платіжного доручення №726 від 29.07.2019 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артстенд» до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №08682615140106 від 03.07.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №08672615140106 від 03.07.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №08662615140106 від 03.07.2019.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артстенд» (адреса: 03039, м. Київ, вул. Віктора Забіли, 5, Н.П. 120, ЄДРПОУ 38865630) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артстенд» (адреса: 03039, м. Київ, вул. Віктора Забіли, буд. 5, Н.П. 120, ЄДРПОУ 38865630, електронна пошта: 22082016@ukr.net)

Головне управління ДПС України у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980, електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА