Рішення № 133639707, 28.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/35246/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГЕНЄВ БІЛД» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГЕНЄВ БІЛД» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №1093/6.11.6 від 01.11.2021, який складений щодо ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД» (ЄДРПОУ 43661078).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД» не порушило чинне законодавство України та отримало всі необхідні дозвільні документи на Реконструкцію комплексу нежитлових будівель під будівлю торгівельно-адміністративного призначення по вул. Тургенєвська, 21 у Шевченківському районі м. Києва, на роботи, які на сьогоднішній день виконуються, а саме:

- Повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ051210406692 від 09.04.2021, виданого Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- Містобудівні умови та обмеження MU01:4058-6775-9049-2832 №581 від 17.06.2020, видані Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

- Довідка-погодження профільною установою - Інститутом археології Національної академії України 125/01-20-13 від 11.01.2021. Даною довідкою-погодженням на Тургенєвській, 21 не виявлено археологічних об`єктів, та/або ділянок археологічного культурного шару, об`єктів культурної спадщини не виявлено. Інститут археології не заперечує проти земляних та будівельних робіт на земельній ділянці по вул. Тургенєвська, 21.

- Контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою №21100079-Шв від 01.06.2021, видана Департаментом міського благоустрою КМДА;

Оцінка виливу об`єкта проектування Реконструкцію комплексу нежитлових будівель під будівлю торгівельно-адміністративного призначення по вул. Тургенєвська, 21 у Шевченківському районі м. Києва на пам`ятку архітектури місцевого значення «Будинок прибутковий, 1901 р.». по вул. Тургенєвська, 19 та традиційний характер середовища».

Як вбачається зі змісту Припису, він винесений за результатами проведеного 08.10.2021 року візуального обстеження земельної ділянки Об`єкта будівництва, під час якого було встановлено порушення ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД» вимог частини 4 ст. 32 Закону, що полягає у виконанні ним земляних та будь-яких інших будівельних робіт в межах історичного ареалу м. Києва (Наказ МКІП від 02 серпня 2021 р. №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва») без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Проте, Міністерством не було враховано цілу ціпку суттєвих обставин, які очевидно ставлять під сумнів висновки, покладені у підґрунтя винесення Припису, та, відповідно, законність його винесення:

у Приписі не зазначено відсутність яких саме погоджень, на думку Міністерства, є підставою для його винесення;

згідно з Приписом, ніби то, допущене ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД» порушення зумовлено виключно тим, то роботи з будівництва здійснюються в межах історичного ареалу м. Києва. Разом з тим, у зв`язку з відсутністю затверджених меж історичного ареалу м. Києва на теперішній час, немає жодних даних, якими б доводився факт перебування земельної ділянки по вул. Тургенєвській, 21 у Шевченківському районі м. Києва в межах історичного ареалу м. Києва.

Дію наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 №912/0/16-11 щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Києва зупинено наказом самого Міністерства культури України від 29.10.2014 №911 «Про зупинення дії абзацу п`ятого пункту 1 наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 №912/0/16-11».

Наказ Міністерства культури та інформаційної політики №599 від 02 серпня 2021 року «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», яким начебто встановлено межі історичного ареалу, не набрав законної сили, він не опублікований в офіційних джерелах «Офіційний вісник», «Урядовий кур`єр» та текст даного наказу не доступний в мережі інтернет. Тому посилання на даний Наказ є незаконним до моменту набрання чинності відповідно до законодавства.

Процесуальні дії

01.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУРГЕНЄВ БІЛД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 року відкрито провадження у справі.

15.12.2022 року набрав чинності Закон України №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 (далі - Закон №2825-IX), за приписами ст. 1, 2 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

За приписами п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання положень Закону №2825-IX та відповідно до Порядку №399, дану справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 року, справа №640/35246/21 передана судді Потоцькій Н.В.

Згідно даних автоматизованої документообігу «Діловодство спеціалізованого суду», судове рішення по суті в адміністративній справі №640/35246/21 не ухвалено.

Суд зазначає, що провадження у даній справі відкрите 16.12.2021 року.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII.

Відповідно до пункту 10 частини 1 VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 статті 3 КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, розгляд справи №640/35246/21 повинен відбуватися за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України.

Оскільки у зв`язку зі зміною складу суду розгляд справи починається спочатку, суд вважає за необхідне розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято до провадження справу №640/35246/21.

16.04.2025 року за вхід.№ЕС/36477/25 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Міністерство надало докази того, що станом на час винесення приписів, Історичний ареал м. Києва було затверджено в складі Історико-архітектурного опорного плану м. Києва, як того вимагає законодавство про охорону культурної спадщини, а тому доводи Позивача про відсутність Історичного ареалу м. Києва є безпідставними та необґрунтованими.

Міністерство надало докази того, що Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 містить правові ознаки індивідуального акту.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Листом від 01.12.2020 №0112/1 (вхідний реєстраційний МКІП від 22.12.2020 №37059/20.1-20) (копія наявна в матеріалах справи) ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД» звернулося до МКІП з проханням дати роз`яснення, чи є необхідність в отриманні дозволу на проведення земляних робіт в разі проведення реконструкції без зміни геометричних розмірів (ширини, довготи та глибини залягання) існуючих фундаментів.

Листом від 02.02.2021 №163/6.11.1 (копія наявна в матеріалах справи) МКІП поінформувало ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД», зокрема, про те, що реконструкція комплексу будівель по вул. Тургенєвській, 21 запланована без зміни геометричних розмірів (ширини, довжини та глибини залягання) існуючих фундаментів, щодо таких об`єктів отримання зазначеного у зверненні дозволу МКІП актуальними вимогами законодавства у сфері охорони культурної спадщини не передбачено.

Водночас, МКІП поінформувало, що у такому випадку актуальними залишаються нормативні приписи статей Закону України «Про охорону культурної спадщини» стосовно необхідності розроблення та погодження проектної документації в порядку, встановленому законодавством і державними нормами, в тому числі з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Листом від 18.12.2020 №1812/2 (вхідний реєстраційний МКІП від 30.12.2020 №1603/20.1-20) (копія наявна в матеріалах справи) ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД» звернулося до МКІП з проханням розглянути та погодити проект «Реконструкції комплексу нежитлових будівель під будівлю торгівельно-адміністративного призначення по вул. Тургенєвській, 21 у Шевченківському районі м. Києва».

Листом від 23.02.2021 №228/6.11.1 (копія наявна в матеріалах справи) МКІП поінформувало ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД», зокрема, про те, що станом на момент підготовки цього листа історико-архітектурний опорний план міста Києва у встановленому законодавством порядку не затверджено. Враховуючи викладене, МКІП, наразі, відмовляє в розгляді поданої проектної документації, зважаючи на відсутність відповідних правових підстав.

На підставі листа Шевченківської окружної прокуратури міста Києва від 29.06.2021 №10.60-41-4036вих-21 (вхідний реєстраційний МКІП від 06.07.2021 №19728/15.1-21) (копія наявна в матеріалах справи) працівниками МКІП 08.10.2021 було проведено візуальне обстеження земельної ділянки по вул. Тургенєвській, 21 у Шевченківському районі м. Києва та зафіксовано облаштування будівельного майданчика: на огородженій парканом території розташовується об`єкт незавершеного будівництва (продовжує будуватися), наявні ознаки проведення будівельних (земляних) робіт (копія акта візуального обстеження наявна в матеріалах справи).

За результатами перевірки електронної бази даних документообігу МКІП встановлено, що погоджень проектів будівництв, реконструкцій та дозволів на проведення будь-яких робіт за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавалося.

За результатами проведеного 08.10.2021 візуального обстеження земельної ділянки по вул. Тургенєвській, 21 у Шевченківському районі м. Києва МКІП замовнику ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД» та підряднику ТОВ «СЕРВІТ «БІЛД ДРІМ» надіслано приписи від 01.11.2021 №1093/6.11.6 та №1095/6.11.6 відповідно про припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Реконструкція комплексу нежитлових будівель під будівлю торгівельно-адміністративного призначення» по вул. Тургенєвській, 21 у Шевченківському районі м. Києва (копії приписів та фіскальних чеків наявні в матеріалах справи).

Вищезазначені приписи було отримано ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД» 08.11.2021, ТОВ «СЕРВІТ «БІЛД ДРІМ» 11.11.2021.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відповідно до Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 р. №885 (далі Положення №885), МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісним майновим комплексом Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Частиною другою та третьою статті 32 Закону з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5, 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №318, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до пунктів 14 та 17 частини другої статті 5 Закону одними із повноважень МКІП є:

погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини;

надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Місто Київ входить до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878.

Земельна ділянка по вул. Тургенєвська, 21 у Шевченківському районі м. Києва розташовується в Центральному історичному ареалі міста (наказ МКІП від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва») (копія наказу наявна в матеріалах справи).

Слід також зазначити, що науково-проектна документація «Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва» (том 8 Генерального плану м. Києва), розроблена на замовлення Департаменту містобудування та архітектури КМДА комунальною організацією «Інститут генерального плану м. Києва», була розглянута у визначеному порядку, схвалена Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини МКІП та погоджена листом МКІП від 28.07.2021 №875/6.11.1 (копія наявна в матеріалах справи).

Визначені в ній межі та режими використання історичних ареалів були затверджені наказом МКІП від 02.08.2021 №599 (далі Наказ №599).

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що Міністерство надало докази того, що станом на час винесення приписів, Історичний ареал м. Києва було затверджено в складі Історико-архітектурного опорного плану м. Києва, як того вимагає законодавство про охорону культурної спадщини, а тому доводи Позивача про відсутність Історичного ареалу м. Києва є безпідставними та необґрунтованими.

Суд у даній справі звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

Станом на нас розгляду справи наявна судова практика, підтверджена висновками Верховного Суду щодо наявності історичного ареалу міста Києва, а також того, що якщо будівельні роботи в межах історичного ареалу м. Києва проводяться без погодження проектної документації та отримання дозволу на таке будівництво, то Міністерство має право видавати приписи про припинення будівельних робіт, а також застосовувати фінансові санкції до порушників законодавства про охорону культурної спадщини.

Так, ТОВ «Рибалко-Компані» та ТОВ «ПБФ ГРУП» звернулось до суду з позовом до Міністерства про скасування приписів про припинення будівельних робіт, які проводились в межах історичного ареалу м. Києва без відповідних погоджень науково-проектної документації.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 31.01.2023 по справі №640/8728/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108724469) скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовив у задоволенні позовів ТОВ «Рибалко-Компані» та ТОВ «ПБФ ГРУП» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування приписів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні висновки:

« 66. Ураховуючи особливий правовий статус міста Києва як міста з цінною історико-культурною спадщиною, занесеного до Списку історичних населених міст України, у його складі повинні обов`язково виконуватися додаткові матеріали, а саме: історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, у яких з метою захисту традиційного характеру середовища визначаються, зокрема, території, що мають особливу історико-культурну цінність, у тому числі й історичні ареали міста Києва, позначаються межі цих територій у вигляді графічних матеріалів.

67. Відповідно до розділу 7 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини» текстової частини Генерального плану міста Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28 березня 2002 року, на історико-містобудівному плані позначено: межі історичних районів та історичних ареалів міста, історико-архітектурних та історико-культурних заповідників.

68. Графічний матеріал Генерального плану - додаток до Генерального плану міста Києва «Історико-містобудівний опорний план міста», міститься також в загальному доступі в мережі Інтернет.

69. На підставі вищезазначеного, колегія суддів доходить висновку, що межі історичного ареалу міста Києва були закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу «Генерального плану міста Києва» та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804…

85. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що межі історичного ареалу міста Києва не були затверджені у порядку, передбаченому статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», однак це не означає, що цей ареал не існує взагалі і що на цю територію не поширюються вимоги законодавства щодо охорони історико-культурної спадщини і встановлені містобудівною документацією планувальні обмеження…

93. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що межі історичного ареалу міста Києва не були визначені у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Судова палата вважає неправильними, оскільки прийнята на виконання статті 32 «Про охорону культурної спадщини» постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №318, якою затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, не набрала чинності станом на момент прийняття рішення Київської міської ради, яким було затверджено Генеральний план міста Києва…

114. З огляду на вищезазначене, положення статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у сукупності з положеннями Порядку №318 у контексті виникнення спірних правовідносин у цій справі необхідно розуміти так:

- обов`язковість виконання вимог генерального плану населеного пункту, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу цього населеного пункту, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження;

- незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не зумовлює автоматично нечинності Генерального плану або його скасування, не нівелює вимоги законодавства стосовно обов`язковості цього документа і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності;

- незатвердження науково-проектної документації із визначенням меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не можуть скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнутий при затвердженні Генерального плану міста Києва, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є чинним і обов`язковим до виконання, надавати необґрунтовану перевагу приватним інтересам над громадським інтересом територіальної громади міста Києва до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, який визнається Україною згідно з домовленостями Сторін, досягнутими у Рамковій конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства;

- оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацію про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, а також враховуючи, що станом на час прийняття Генерального плану міста Києва, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який визначає процедуру розробки та затвердження зон охорони і меж історичного ареалу, не набув чинності, визначені у Генеральному плані міста Києва зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності;

- відповідно до імперативних вимог пункту 17 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини…».

Отже, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2023 по справі №640/8728/21 зробив висновок щодо наявності Історичного ареалу м. Києва та необхідності отримувати дозвіл на проведення робіт суб`єктами господарювання в межах історичного ареалу м. Києва.

За посиланням (http://kyiv-landuse.com/content/genplan-kieva-do-2020-r-diyuchiy) в мережі Інтернет розміщений Генеральний план м. Києва, який затверджений рішенням сесії Київської міської ради від 28 березня 2002 р. №370/1804, де зокрема розміщений Історико-архітектурний план м. Києва, який містить межі Історичного ареалу м. Києва.

Графічні матеріали Історичного ареалу м. Києва підтверджують те, що об`єкт будівництва знаходиться в межах Історичного ареалу м. Києва, отже припущення Позивача з цього питання є безпідставними та необґрунтованими.

Зазначена вище позиція щодо наявності Історичного ареалу м. Києва знайшла своє підтвердження також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 27.06.2023 по справі №640/27822/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111820391).

Також суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2024 по справі №440/4198/20 щодо необхідності погодження проектної документації на будівництво з Міністерством культури та стратегічних комунікацій України у разі проведення такого будівництва в межах історичного ареалу м. Києва.

Згідно з пунктом 14 та 18 частини другої статті 5 Закону одними із повноважень МКСК є:

14) погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини;

18) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.

Також, відповідно до підпункту 94-12), пункту 4 Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885, МКСК відповідно до покладених на нього завдань погоджує:

науково-проектну (науково-дослідну) документацію з визначення режиму використання пам`ятки національного значення, меж і режимів використання її території та зон охорони, історико-культурного заповідника державного значення, історико-культурної заповідної території, їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць;

науково-проектну документацію з визначення меж та режимів використання буферних зон об`єкта всесвітньої спадщини;

технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки національного значення, історико-культурного заповідника державного значення, історико-культурної заповідної території, їх зон охорони, історичних ареалів населених місць);

Відтак, суд дійшов висновку, що проектна документація на будівництво має бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.11.2024 по справі №440/4198/20 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Мальва" до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису зробив наступні висновки:

« 34. Згідно з п. 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495, Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

35. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах проекти будівництва та будівельні роботи погоджуються в органах охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерства культури та інформаційної політики України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

36. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2023 у справі №640/8728/21 дійшов висновку, що положення ст. 32 Закону №1805-III у сукупності з положеннями Порядку №318 необхідно розуміти, зокрема, і так, що відповідно до імперативних вимог п. 17 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту не можуть здійснюватися без отримання дозволу від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

37. Вказана позиція підтримана Верховним Судом і у постанові від 15.02.2023 у справі №640/14385/19, на яку покликається скаржник.

38. Також у постанові від 12.12.2023 у справі №380/13557/21 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що здійснення будівельних робіт на території історичного ареалу міста Львова за відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини є порушенням частини четвертої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

42. 20.01.2018 Міністерство культури України видано позивачу дозвіл на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць. Дозвіл видано з метою виконання робіт на об`єкті «Реконструкція нежитлових приміщень (майстерні) з добудовою під нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом по вул. Соборності, 40, Шевченківський адміністративний район міста Полтава».

43. Проте, внаслідок пожежі у березні 2019 року позивачем прийнято рішення демонтувати зруйновані стіни.

44. Згодом ПВКФ «Мальва» вирішило внести зміни та коригування по цьому об`єкту та виготовило проект «Реконструкція нежитлових приміщень (майстерні) з добудовою під нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом по вул. Соборності, 40, Шевченківський адміністративний район міста Полтава. Коригування».

45. Експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом «Реконструкція нежитлових приміщень (майстерні) з добудовою під нежитлові приміщення громадського призначення з підземним паркінгом по вул. Соборності, 40, Шевченківський адміністративний район міста Полтава. Коригування», затверджено філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Полтавській області 28.02.2020 №17-0054-20, згідно з яким реконструкції підлягає чотирьохповерхова будівля.

46. Оскільки стіни нежитлової будівлі (майстерні) за адресою вул. Соборності, 40, м. Полтава були зруйновані, реконструкція по даному об`єкту була не можлива, забудовник (позивач) прийняв рішення про демонтаж зруйнованих стін. У скорегованій проектній документації зазначено про реконструкцію чотирьохповерхової будівлі, а не одноповерхової, як зазначалось раніше.

47. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що коригування проектної документації здійснюється шляхом внесення змін до затвердженого (схваленого) проекту будівництва на підставі завдання на коригування та скоригована проектна документація підлягає погодженню у встановленому законом порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що позивачем зроблено не було…».

Разом з цим, відповідно до частини сьомої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Однак, згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 було внесено зміни в Закон України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до яких частина сьома статті 32 втратила чинність з 1 січня 2023 року.

Отже, станом на сьогодні норма закону щодо отримання дозволу у центрального органу охорони культурної спадщини на проведення будівельних робіт в межах історичного ареалу міста втратила чинність, разом з тим, станом на сьогодні діє норма щодо погодження проектної документації на будівництво, яке проводиться в межах історичного ареалу міста з центральним органом охорони культурної спадщини, що підтверджено, зокрема, висновками Верховного Суду.

Щодо твердження позивача про те, що Наказ МКІП №599 не набрав законної сили, адже останній є нормативно-правовим актом, який підлягає державній реєстрації та має бути офіційно опублікований в офіційних джерелах «Офіційний вісник», «Урядовий кур`єр», чого зроблено не було суд зазначає наступне.

Станом на час розгляду справи наказ МКІП №599 від 02.08.2021 у судовому порядку не оскаржувався, продовжує діяти та не є предметом розгляду даного спору.

З листа Міністерства юстиції України від 06.09.2023 №117636/11721-2-23/10.1.1 «Щодо наказу МКІП від 02.08.2021 №599», наданого відповідачем, вбачається, що наказ МКІП від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва» не підлягає реєстрації.

Міністерство юстиції України зазначило: «На виконання пункту 7 Порядку здійснення контролю за додержанням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2012 року №93/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за №67/20380 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 липня 2022 року №3078/5), повідомляє.

За результатами перевірки належним чином завіреної в установленому законодавством порядку копії наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02 серпня 2021 року №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», наданої листом Міністерства культури та інформаційної політики України від 30 серпня 2023 року №05/35/5477-23, встановлено, що зазначений наказ, який видано Міністерством культури та інформаційної політики України відповідно до статей 5, 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункту 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №318 (визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, збереження національної пам`яті, охорони культурної спадщини), не містить нових правових норм та відповідно до підпункту «д» пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, державній реєстрації не підлягає».

МКІП в межах наданих державою владних повноважень, була затверджена наказом від 02.08.2021 №599 науково-проектна документація меж та режимів використання території Історичних ареалів м. Києва.

Зазначений наказ спрямований на реалізацію правових норм, визначених нормативно-правовими актами, а саме Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Порядком визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.

Положення наказу застосовується виключно у випадку необхідності врегульовувати конкретний прояв суспільних відносин, які вже отримали своє нормативно-правове регулювання нормативно-правовими актами, а його приписи повинні враховуватись конкретним колом осіб, а саме суб`єктами містобудування, в тому числі суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності та провадження господарської діяльності.

Наказ фіксує умови (в даному випадку це межі і режими використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів), за яких, суб`єктами містобудування, в тому числі суб`єктами господарювання та підприємницької діяльності можливо здійснити в межах історичного ареалу діяльність, у тому числі виконати земельні та будівельні роботи виключно при отриманні дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Наслідки неврахування умов, зафіксованих наказом, здійснює конкретний вплив на конкретних суб`єктів, в результаті чого відбувається втілення правових норм, встановлених Законом України «Про охорону культурної спадщини» застосовуваних в конкретному випадку в частині визначення прав, обов`язків та міри юридичної відповідальності конкретних осіб.

Тобто, положення наказу застосовується виключно ситуативно для вирішення конкретними суб`єктами конкретних дій в межах конкретно визначеного місця та виступає своєрідним орієнтиром для формування правової поведінки цих суб`єктів та визначає шляхи реалізації публічних та приватних інтересів.

Враховуючи наведене, наказ МКІП від 02.08.2021 №599 містить ознаки саме індивідуального акта, оскільки його затвердженням не встановлюються правові норми, не встановлюються загальнообов`язкові правила поведінки для невизначеного кола осіб, а здійснює вплив на конкретних суб`єктів правовідносин, є актом одноразової дії, застосовується ситуативно, для вирішення окремого питання та в конкретній ситуації.

Наказ МКІП від 02.08.2021 року №599 не містить будь-яких норм права, має одноразове застосування (затвердження), і спрямований на організацію виконання рішень вищестоящих органів (а саме на реалізацію актів законодавства) і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади (відповідно до повноважень, наданих Положенням про МКІП), а отже наказ не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, не публікується в офіційному друкованому виданні "Офіційний вісник України".

Наведена вище позиція підтверджується висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 24.10.2023 у справі №826/15864/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114524085) за позовом Приватного акціонерного товариства "Поділ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг-Сервіс" до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправними та скасування наказів задовольнив касаційну скаргу МКІП.

Верховний Суд зробив наступні висновки:

« 52. Оцінюючи правову природу наказу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про занесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва" від 26.06.2015 №10/31-15, Судова палата бере до уваги, що цей наказ:

(1) адресований конкретним органам у сфері охорони культурної спадщини (пам`яток). Саме такі органи реалізують законодавчо встановлені обов`язки КМДА щодо виявленого об`єкта культурної спадщини, а саме: вносять об`єкт до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва, виготовляють та зберігають наукову та іншу документацію щодо виявленого об`єкта культурної спадщини тощо;

(2) не містить загально-обов`язкових правил поведінки. Внесення об`єкту до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва є підставою для виникнення охоронних правовідносин щодо такого об`єкта. Однак вони виникають не з самого наказу, а з його реалізації, тобто внесення об`єкта культурної спадщини до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва, та з огляду на прямі вимоги ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини»;

(3) стосується конкретної життєвої ситуації - виявлення нового об`єкту культурної спадщини та внесення його до Переліку. Наказ не регулює невизначену кількість тотожних випадків, а тому не має ознак нормативності;

(4) розрахований на одноразове застосування. Наказ вичерпав дію після включення об`єкта до Переліку, шляхом реального виконання. Внесення об`єкта культурної спадщини до Переліку породжує у нього спеціальний юридичний статус, визначений законом;

(5) видано КМДА як правозастосовним, а не нормотворчим органом. КМДА виконує функції, покладені на неї п. 2.4. Порядку № 158, де зазначається, що, зокрема, на Київську міську державну адміністрацію покладено обов`язок з виявлення об`єктів культурної спадщини, а також вчинення інший дій щодо такого об`єкту (складання облікової картки, короткої історичної довідки тощо).

53. З огляду на наведене наказ Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про занесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини міста Києва" від 26.06.2015 №10/31-15 є правозастосовним індивідуальним актом.

Щодо наказу Міністерства культури України "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" від 29.12.2016 №1273:

66. Зважаючи на вказані норми та оцінюючи правову природу наказу Міністерства культури України "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" від 29.12.2016 №1273, Судова палата бере до уваги, що цей наказ:

(1) містить індивідуально-конкретні приписи, а саме внесення конкретних об`єктів до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, поінформування власників об`єктів про таке внесення. На підставі цього наказу у власників об`єктів культурної спадщини виникають обов`язки відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Водночас, наказ не встановлює правових норм (загальнообов`язкових правил поведінки);

(2) адресований конкретним органам у сфері охорони культурної спадщини (пам`яток), а також власникам об`єкта. З огляду на специфіку діяльності у сфері охорони культурної спадщини (наділення органів відповідними правами та обов`язками у цій сфері), наказ не може бути виконаний будь-якими іншими особами, крім указаних у наказі. Власників об`єктів інформують про виникнення додаткових прав та обов`язків щодо належного їм об`єкта (наприклад, укладення охоронного договору), однак тільки з моменту занесення належних їм об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

(3) не створює будь-яких обов`язків або прав, в тому числі охоронних, для третіх осіб.

Наказ є підставою для внесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Набуття об`єктом статусу пам`ятки є підставою для виникнення прав та обов`язків власників та інших осіб, передбачених законодавством про охорону культурної спадщини;

(4) регулює конкретну життєву ситуацію - внесення об`єкта до Реєстру;

(5) не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпав свою дію після внесення об`єкта до Реєстру, шляхом реального виконання.

67. З огляду наведене, наказ Міністерства культури України про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України є правозастосовним індивідуальним актом.

68. Зважаючи на викладене, Судова палата дійшла висновку про необхідність відступлення від раніше сформульованих Верховним Судом висновків у постановах від 20.05.2022 у справі №160/9717/21 та від 15.11.2022 у справі №580/2472/21 і формування нового правового висновку про те, що накази органів місцевого самоврядування про занесення об`єктів до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та накази Міністерства культури України про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України є індивідуальними актами…».

Враховуючи вказані правові висновки суд вважає, що Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 №599 містить правові ознаки індивідуального акту.

Щодо твердження позивача про те, що у Приписі не зазначено відсутність яких саме погоджень, на думку Міністерства, є підставою для його винесення, суд зазначає таке.

Земельна ділянка по вул. Тургенєвська, 21 у Шевченківському районі м. Києва розташовується в Центральному історичному ареалі міста (наказ МКІП від 02.08.2021 №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»).

Відповідно до норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документом, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, є містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (МУО), які надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.

Містобудівні умови та обмеження є обов`язковими до виконання на протязі всього часу будівництва об`єкту.

Пунктом 5 містобудівних умов та обмежень затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) від 17.06.2020 №581 (додані Позивачем до позовної заяви), об`єкт будівництва по вул. Тургенєвська, 21 у м. Києві розташований в межах Історичного ареалу м. Києва.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, отриманого на підставі проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому порядку, в тому числі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з пунктом 14 та 17 частини другої статті 5 Закону одними із повноважень МКІП є:

- погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини;

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Отже, враховуючи положення статей Закону, проектна документація на будівництво має бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також має бути отримано дозвіл на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва.

Позивачу необхідно було негайно припинити проведення будь-яких робіт, які проводяться в межах Історичного ареалу м. Києва без відповідних погоджень та дозволів визначених статтями 5, 32 Закону, та Порядком видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №316.

Також Позивач зазначає, що «Обов`язковими до виконання є лише ті приписи, які створюють загрозу пам`ятці або порушують законодавство у сфері охорони культурної спадщини, так як на думку Позивача відсутні роботи, що створюють загрозу пам`ятці або порушують законодавство у сфері охорони культурної спадщини, то і вимоги припису є безпідставними».

Водночас суд наголошує, що об`єкт будівництва розміщений в межах Історичного ареалу м. Києва, відповідно до статті 32 Закону у межах історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, отриманого на підставі проектної документації, розробленої та погодженої у встановленому порядку, в тому числі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Позивачем не було погоджено проектну документацію та не було отримано відповідного дозволу наслідком чого стало порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, що у свою чергу стало підставою для винесення Міністерством припису.

Крім того Позивач стверджує, що проектна документація на будівництво не підлягає погодженню з будь-якими державними органами, в тому числі із органами охорони культурної спадщини.

Суд зазначає, що частиною третьою статті 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Разом з тим, відповідно до пункту 14 частини першої статті 5 Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить - погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Згідно із пунктом 18 частини другої статті 5 Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює загальні правові та організаційні основи містобудівної діяльності, Закон України «Про архітектурну діяльність» визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності в той час як Закон України «Про охорону культурної спадщини» є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері охорони культурної спадщини та має перевагу при розбіжностях між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 4 листа Міністерства юстиції України від 26.12.2008 №758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Положення Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо необхідності погодження з Міністерством проектної документації на будівництво не скасовані, а тому в даному випадку необхідно керуватися нормами спеціального закону Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Позивач повинен був погодити проектну документацію на будівництво та отримати відповідний дозвіл на проведення земляних робіт.

З викладеного вище вбачається, що МКІП у спірних правовідносинах діяло відповідно до статті 19 Конституції України, а саме лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім вищевикладеного суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено ухвалу Печерського районного суду міста Києва у справі №757/29613/23-к від 26 липня 2023, яка містить наступні фактичні обставини:

«… Так, 21.01.2021 за реєстраційним номером Єдиного державного електронної системи у сфері будівництва ІУ013201230655 Державною архітектурно-будівельної інспекцією України (на теперішній час правонаступником є Державної інспекції архітектури та містобудування України) відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а саме реконструкції комплексу нежитлових будівель під будівлю торговельно-адміністративного призначення по вул. Тургенєвська, 21, у Шевченківському районі м. Київ.

Крім того, 09.04.2021 за реєстраційним номером КВ051210406692 скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстроване в паперовому вигляді в Департаменті з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради.

Надалі, 04.08.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України повернуто без розгляду видачу дозволу на виконання будівельних робіт, а саме реконструкція комплексу нежитлових будівель під будівництво торговельно-адміністративного призначення, яка зареєстрована в електронному вигляді за №ІУ13210723660.

Наостанок, 14.09.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, а саме реконструкція комплексу нежитлових будівель під будівлю торговельно-адміністративного призначення, яка зареєстрована в електронному вигляді під №ІУ013210902658…».

У позовній заяві позивач наголошує, що ТОВ «ТУРГЕНЄВ БІЛД» отримало всі необхідні дозвільні документи Реконструкцію комплексу нежитлових будівель під будівлю торгівельно-адміністративного призначення по вул. Тургенєвська, 21 у Шевченківському районі м. Києва, на роботи, які на сьогоднішній день виконуються, зокрема, Повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ051210406692 від 09.04.2021, видане Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Проте, встановлені в ухвалі обставини щодо скасування Повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ051210406692 від 09.04.2021 позивачем на час розгляду справи не спростовано.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГЕНЄВ БІЛД» до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України про визнання протиправним та скасування припису відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУРГЕНЄВ БІЛД» (адреса: 01030, Київська область, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 7, ЄДРПОУ 43661078)

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, ЄДРПОУ 43220275)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА

.