Ухвала суду № 133639690, 28.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1958/26

УХВАЛА

28 січня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., розглянувши заяву Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить заборонити Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 23987115) та його посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо розірвання (в тому числі в односторонньому порядку) Договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування від 09.05.2024 № 130 та № 131 до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом МПП «НІКА»; заборонити Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради приймати рішення про призначення тимчасового перевізника або проведення конкурсу на маршрути №145, 190, 233, 237 до вирішення спору по суті.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що Мале приватне підприємство «НІКА» здійснює діяльність з перевезення пасажирів на підставі Договорів № 130 та № 131 від 09.05.2024 р., укладених із Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху ОМР. 15.01.2026 року Департаментом проведено перевірку роботи автобусів Заявника на маршрутах №145, №190, №237, №233, за результатами якої складено Акти. 19.01.2026 року Департамент направив Заявнику лист №01-41/202, у якому безапеляційно стверджує про порушення умов Договорів та прямо зазначає, що вказані порушення є підставою для розірвання Договорів №130 та №131 в односторонньому порядку з боку Департаменту на підставі п. 55 Порядку №1081. Заявник вважає дії Департаменту щодо проведення перевірки та висновки Актів протиправними, а загрозу розірвання Договорів реальною та такою, що може бути реалізована найближчими днями.

На думку позивача, у разі прийняття Департаментом Наказу про розірвання Договорів, МПП «НІКА» автоматично втрачає право на обслуговування маршрутів №145, 190, 233, 237. Припинення роботи призведе до зупинки підприємства, неможливості виконання зобов`язань перед працівниками та бюджетом. Після розірвання Договору Департамент, згідно з Порядком №1081, зобов`язаний призначити іншого перевізника, що зробить неможливим повернення Заявника на маршрути навіть у разі перемоги в суді.

У заяві позивачем також підтверджено намір подати позов про визнання протиправними дій рішень Департаменту протягом 10 днів з дня постановлення Ухвали про забезпечення (ч. 2 ст. 153 КАСУ).

Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши підстави даної заяви, суд доходить наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

забороною відповідачу вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Перевіривши подані позивачем документи, суд вважає, що позивачем не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин. Позиція заявника ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати.

Суд звертає увагу, що у поданій заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви заявником не зазначено конкретний предмет позову, з яким він має намір звернутися до суду, що унеможливлює перевірку співмірності заявлених заходів забезпечення позову з майбутніми позовними вимогами.

З таких обставин заява позивача не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Малого приватного підприємства «НІКА» про забезпечення позову (вхід№9655/26 від 26.01.2026 року), подану до подання позовної заяви, відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук