Рішення № 133639337, 27.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31641/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2025 р. № Ф-3609-1532У у розмірі 20526 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 28.12.2023 р. по 05.02.2025 р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебувала на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 1 групи за ставкою 10 %. У мобільному застосунку "ДІЯ" у розділі "Виконавчі провадження" з`явилось повідомлення про відкриття виконавчого провадження та наявність заборгованості у розмірі 20526 грн. З постанови про відкриття виконавчого провадження № 78967227 від 01.09.2025 р. позивачу стало відомо, що підставою відкриття виконавчого провадження стала вимога від 07.04.2025 р. № Ф-3609-1532У, відповідно до якої Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє про наявність станом на 04.08.2025 р. заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 20526 грн. У відповіді на адвокатський запит відповідач листом від 10.09.2025 р. № 39734/6/15-32-13-07-06 повідомив, що відповідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС заборгованість по єдиному внеску виникла на підставі самостійно поданої звітності на суму 20526 грн. за період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. Вважає дану вимоги протиправною, так як згідно пункту 9-19 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. Оскільки підприємницька діяльність здійснювалася позивачем без використання найманої праці, єдиний внесок підлягає сплаті виключно за себе, відтак позивач мала законне право скористатися наданою законодавством можливістю не сплачувати єдиний внесок за себе протягом 2024 року. Несплата єдиного внеску на підставі самостійно визначеного податкового зобов`язання з єдиного внеску за 2024 рік не свідчить про виникнення у позивача податкового боргу, враховуючи звільнення останньої на законодавчому рівні від сплати єдиного внеску починаючи з дати реєстрації - 28.12.2023 р., так як таке право було надано Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ, що набув чинності 17.03.2022 р.

Ухвалою від 22.09.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача 26.09.2025 р.

Станом на 27.01.2026 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.12.2023 р. по 05.02.2025 р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебувала на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 1 групи за ставкою 10 %.

05.02.2025 р. позивачем подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця № 9423654271 з Додатком 1 "Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску № 9423644322 за 2024 рік, де в розділі 9 "Визначення сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" з січня 2024 року по грудень 2024 року самостійно визначена сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини та нараховано єдиного внеску, яка підлягає сплаті у розмірі 20526 грн.

07.04.2025 р. Головним управлінням ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3609-1532У, відповідно до якої станом на 04 серпня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 20526 грн.

Вважаючи дану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернулася до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску, є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI).

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 р. № 449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 р. № 469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацом 2 пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Відповідно абзацу 3 пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацом 3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (пункт 3 розділу VI Інструкції № 449).

Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VI.

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів);

Разом з тим, згідно пункту 9-19 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується.

При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.

Виходячи із змісту даної норми, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, мають право під час дії воєнного стану в Україні не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2024 року (період, заборгованість за який вказана в оскаржуваній вимозі), підприємницьку діяльність здійснювала без використання найманої праці, а відтак мала законне право скористатися наданою законодавством можливістю не сплачувати єдиний внесок за себе протягом 2024 року.

З матеріалів справи слідує, що зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2025 р. № Ф-3609-1532У заборгованість у розмірі 20526 грн. самостійно визначена позивачем згідно поданої декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 05.02.2025 р. № 9423654271 з Додатком 1 "Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 05.02.2025 р. № 9423644322 за 2024 рік.

Проте, несплата єдиного внеску на підставі самостійно визначеного зобов`язання з єдиного внеску за 2024 рік не свідчить про виникнення у позивача заборгованості, враховуючи звільнення останньої на законодавчому рівні від сплати єдиного внеску починаючи з 01.03.2022 р.

При цьому суд враховує, що 27.09.2025 р. позивач подала уточнену податку декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця № 9429807470, якою зменшила помилково задекларовані суми єдиного внеску за 2024 рік до нуля.

З витягу зі стану розрахунків з бюджетом слідує, що 27.09.2025 р. в електронному кабінеті платника відображено операцію з кодом "15+" - "Зменш.плат.самост.о.п.згідно уточ.звіт.з грудень/рік" на суму 20526 грн. Отже, після подання уточненої декларації нарахування по єдиному внеску за 2024 рік в системі обліку ДПС було автоматично зменшено до нуля

Таким чином, на даний час відомості щодо наявності в ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску у розмірі 20526 грн., вказані у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2025 р. № Ф-3609-1532У, не відповідають фактичним даним стосовно розрахунків позивача з бюджетом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2025 р. № Ф-3609-1532У, оскільки саме такий спосіб захисту прав та інтересів позивача є ефективним, беручи до уваги те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2025 р. № Ф-3609-1532У перебуває на примусовому виконанні в Овідіопольському відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Однеса) та органом державної виконавчої служби вчиняються виконавчі дії по її примусовому виконанню (ВП № 78967227).

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то сплачений позивачем судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2025 р. № Ф-3609-1532У у розмірі 20526 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко