Ухвала суду № 133637256, 28.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

28 січня 2026 року Справа №200/204/26

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Аляб`єв І.Г. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить:

- поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, пропущений з поважних причин.

- прийняти позовну заяву і відкрити провадження у справі.

- витребувати у Головного управління Національної поліції в Донецькій області копію наказу від 26.06.2025 року № 1056.

- надати можливість ознайомитися з наказом № 1056 і подати аргументи щодо підстав його скасування.

- визнати протиправними і скасувати наказ від 26.06.2025 року № 1056 Головного управління Національної поліції в Донецькій області, наказ від 26.06.2025 року № 307 о/с.

- поновити ОСОБА_1 на посаді рядового поліції поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Донецькій області з дати звільнення.

Ухвалою суду від 23.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини для поновлення, тобто такі, що об`єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження наявності цих причин, зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача. Крім того, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

28.01.2026 представник позивача надала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом в якому зазначає наступне.

У даному випадку пропуск строку звернення до суду зумовлений об`єктивними та непереборними обставинами, а саме: дією воєнного стану, перебуванням позивача у населеному пункті, який належить до територій активних бойових дій, та тривалою відсутністю електропостачання й інтернет-зв`язку, що унеможливлювало доступ до електронних сервісів суду та своєчасне подання адміністративного позову. Все перелічене об`єктивно унеможливлювало звернення до суду, не залежало від волі особи, тривало (та й триває досі) саме в межах пропущеного строку. Суд взагалі не звернув уваги на той факт, що адвокатські запити стосовно відсутності електрики у м. Дружківка були направлені ще у жовтні 2025 року. Без належної оцінки залишився факт не ознайомлення позивача з наказом № 1056 про звільнення позивача, який є таким, що містить інформацію щодо обставин і підстав звільнення позивача зі служби та не вручення його копії. Загальновідомим є факт того, що за рішенням ВРП з січня 2025 року територіальна підсудність справ Дружківського міського суду була визначена іншим судам. А з зупиненням розгляду справ отримати кваліфіковану адвокатську допомогу у місті стало практично неможливо. Строк звернення до суду не може тлумачитись так, щоб зводити нанівець саме право на суд. Якщо формальне застосування строку: позбавляє особу доступу до суду, без аналізу поважності причин, у ситуації, коли держава створила перешкоди, - це порушення ст. 6 Конвенції.

Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Пунктом 4 статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Оскільки Дисциплінарний статут Національної поліції України прямо встановлює, що перебіг 15-денного строку оскарження починається з дня ознайомлення поліцейського з відповідним наказом, момент його фактичного виконання чи видання інших пов`язаних наказів не змінюють дату, коли особі стало відомо або повинно було бути відомо про порушення відповідного права.

Спірні накази прийняті 26.06.2025.

Відповідно, останнім днем 15-денного строку було 11.07.2025.

До суду позивач звернувся 12.01.2026.

З долічених до позовної заяви доказів вбачається, що позивач почав вживати заходи щодо отримання спірного наказу лише 13.11.2025 (підтверджено нагадуванням від 24.11.2025).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Також слід враховувати, що поважними причинами пропущення строку, передбаченого для звернення до адміністративного суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

Щодо посилання представника позивача на неможливість звернення до суду у зв`язку з введенням на всій території України воєнного стану та перебування позивача на території міста Дружківці Донецької області суд зазначає наступне.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Враховуючи викладене, станом на час постановлення цієї ухвали в Україні продовжує діяти воєнний стан.

У постанові від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, зокрема, про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку, у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Подібних висновків Верховний Суд дійшов також у постановах від 18.01.2023 року у справі № 160/21195/21, від 16.02.2023 року у справі № 640/4426/22, від 16.02.2023 року у справі № 640/7964/21, від 27.03.2023 року у справі № 160/14362/21, тощо.

У постанові від 23.03.2023 року у справі № 761/28821/20 Верховний Суд наголосив на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з цією обставиною. При цьому саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (поновлення).

Відтак, введення воєнного стану на території України саме по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.

Як видно із Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Дружківська міська територіальна громада (код UA14120030000057882) з 24.02.2022 віднесена до території виникнення можливості бойових дій і по час винесення рішення у справі.

Відповідно до відповіді № 2280115 від 28.01.2026, 09:52:53 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа та має адресу фактичного проживання АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою УСЗН Центральне (Центральний р-н) м.Дніпро від 06.04.2022 № 1202-5000777069.

Отже, посилання представника позивача на проживання позивача та території м.Дружківки є неприйнятним, оскільки спростовується довідкою УСЗН Центральне (Центральний р-н) м.Дніпро від 06.04.2022 № 1202-5000777069.(станом на момент формування запиту довідка про взяття на облік не є скасованою).

Також суд зазначає, що довідка АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», яка міститься в матеріалах справи не підтверджує відсутність електропостачання протягом 27.06.2025-12.01.2026.

Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20.11.2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Водночас, у постанові від 13.02.2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, покликаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 року у справі № 990/102/22 та постанови Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі №160/14919/22, звернув увагу на можливість позивача реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв`язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв`язку, при цьому, неможливість вчинення таких дій потребує доказового обґрунтування.

Верховний Суд з-поміж іншого звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Щодо неможливості отримати спірний наказ суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що обов`язком позивача (статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України) є подання доказів.

Якщо докази у позивача відсутні, то він подає клопотання про витребування доказів (частина п`ята статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ненадання Управлінням зазначених в адвокатському запиті документів (що мають відношення до проведення службового розслідування та звільнення) не змінює початок строку звернення до суду та не є поважною причиною для його поновлення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, частиною 4 ст. 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, позивач не використав надану йому можливість, не надав доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волі та пов`язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку.

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Суддею встановлено, що жодних належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не надано, а підстави, які зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду суддя визнає неповажними з огляду на вищезазначене.

Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачу у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, суддя на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України вважає за необхідне повернути позивачу подану ним позовну заяву.

На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 28.01.2026 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв