Рішення № 133637251, 28.01.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Справа№200/10221/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області про:

- визнання протиправною бездіяльність Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по досягненню нею 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503 ХІІ;

- зобов`язання Головне Управління державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по досягненню нею 14-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про позивачку до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР та без надання згоди на обробку персональних даних.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказала, що з урахуванням вимог п. 13 розділу ІІ Положення про паспорт громадянина України, що затверджено постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503- ХІІ, дочка позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подала до Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області супровідний лист у вигляді заяви від 04.10.2025 року, заяву за формою, встановленою МВС, копію свідоцтва про народження, дві фотокартки 35х45 мм, а також копію документа, що підтверджує її громадянство.

У заяві дочки позивачки повідомлено про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки документа Реєстру, про незгоду на обробку персональних даних, та обґрунтовано право на отримання паспорта-книжечки відповідно до Постанов Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 819/2190/17 та від 24.09.2020 у справі № 340/2618/19. Проте ГУ ДМС України в Донецькій області листом від 12.11.2025 року №К-366-6/1401-25/1401 2.4/504-25 відмовив у розгляді заяви про видачу паспорта від 04.10.2025 року та доданих до неї документів та видачі паспорта у формі книжечки ОСОБА_2 , аргументуючи тим, що до досягнення 16 річного віку вона може отримати виключно паспорт громадянина України у формі картки.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування своєї позиції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 зверталася до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою про видачу паспорта в формі книжечки та необхідним переліком документів, проте їй відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки. Натомість, заява № У-366/6/1401-25 від 29.10.2025 надійшла засобами поштового зв`язку до ГУ ДМС у Донецькій області, яке є територіальним органом, а не територіальним підрозділом ДМС. Заява від.. була спрямована на адресу начальника ГУ ДМС у Донецькій області, а не до територіального підрозділу ДМС. До заяви ОСОБА_2 було долучено заяву про видачу паспорта, копію свідоцтва про народження, копію паспорта матері заявниці та 4 фотокартки 35/45 мм, проте довідка про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи не надавалась.

З оскаржуваної відповіді за вих. № У-366/6/1401-25/1401.2.4/504-25 від 12.11.2025, вбачається, що така відповідь містила роз`яснення вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та норми Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України».

Позивач не надав разом з заявою № У-366/6/1401-25 від 29.10.2025 довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи. Заява від 29.10.2025, з метою отримання вперше паспорта громадянина України, подана до досягнення 16ти років та не є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка.

Вказує, що лист ГУ ДМС у Донецькій області № У-366/6/1401-25/1401.2.4/504-25 від 12.11.2025, з яким висловив незгоду Позивач, не є рішенням суб`єктів владних повноважень, не породжує правових наслідків та не може бути предметом оскарження в адміністративному суді, у розумінні статті 2 КАС України. З огляду на те, що ОСОБА_2 звернулася до Відповідача засобами поштового зв`язку із заявою, без дотримання порядку щодо особистого звернення та долучення документів до заяви, передбачений вимогами чинного законодавства, з порушенням принципу підвідомчості ГУ ДМС України у Донецькій області було розглянуто заяву від 29.10.2025 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України.

Зазначає, що подання заяви про видачу паспорта громадянина України передбачає обов`язкове особисте звернення заявника до територіального підрозділу ДМС, заповнення заяви встановленого зразка власноруч, перевірку правильності внесених до неї відомостей уповноваженим працівником та підтвердження заявником згоди на обробку персональних даних. Зазначена процедура є імперативною та не допускає можливості ініціювання оформлення паспорта шляхом направлення документів поштовим зв`язком або звернення до органу, який не є належним суб`єктом надання відповідної адміністративної послуги. За таких обставин звернення ОСОБА_2 не може бути кваліфіковане як заява про оформлення паспорта громадянина України у розумінні Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та Тимчасового порядку, а відтак у Відповідача не виник обов`язок розглядати таке звернення як заяву про оформлення паспорта та приймати рішення про оформлення або відмову в оформленні паспорта.

З огляду на викладене, звернення ОСОБА_2 було правомірно розглянуто ГУ ДМС у Донецькій області в порядку Закону України «Про звернення громадян» з наданням роз`яснень щодо вимог чинного законодавства та алгоритму дій, необхідного для реалізації права на отримання паспорта громадянина України. Надана відповідь мала інформаційно-роз`яснювальний характер, не містила ознак індивідуального адміністративного акта та не породжувала для Позивача будь-яких правових наслідків у сфері публічно-правових відносин.

21 січня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив зі змісту якої представник позивача не погодилась із доводами наведеними у відзиві на позовну заяву та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вказує, що фактично Позивач звернулася до органу ДМС із чітко сформульованим волевиявленням щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року в інтересах неповнолітньої дитини. Таке звернення було отримане відповідачем, зареєстроване, розглянуте та за результатами розгляду було надано письмову відповідь. Надання відповіді від 12.11.2025 свідчить про те, що відповідач реалізував свої владні управлінські повноваження, а отже між сторонами виник публічно-правовий спір у розумінні статей 2, 5 КАС України. Сама по собі позиція відповідача про те, що він «не був зобов`язаний вирішувати», не відміняє факт здійснення владної управлінської дії, яка підлягає судовому контролю. Даний лист є фактичною відмовою в здійсненні адміністративної процедури з видачі паспорта громадянина України, оскільки у ньому міститься чітка інформація, яка свідчить про відсутність реальних кроків щодо виконання вимог законодавства щодо видачі паспорта. Таким чином, лист не можна розглядати виключно як роз`яснення, оскільки його зміст фактично викликає правові наслідки для особи, зокрема щодо можливості оформлення паспорта громадянина України.

Зазначає, що вимога про «особисте» подання заяви не може тлумачитися відривно від загальних принципів адміністративного права, зокрема принципів: добросовісності, пропорційності, правової визначеності, забезпечення ефективної реалізації прав особи. Поняття «особисто» означає, що звернення подається від імені та з волі конкретної особи або її законного представника, а не третіх осіб без належних повноважень. Водночас така вимога не є тотожною обов`язку фізично прибути до органу державної влади, якщо інше прямо не встановлено законом.

Щодо віку особи та моменту виникнення права на паспорт вказує, що частиною 2 ст. 21 Закону № 5492-VI чітко встановлено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядком № 302 також визначено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

22 січня 2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, які мотивовані тим, що позиція представника Позивача щодо наявності бездіяльності Відповідача є внутрішньо суперечливою. З одного боку позивач посилається на бездіяльність органу, з іншого - визнає факт надання письмової відповіді. Бездіяльність у розумінні адміністративного судочинства має місце лише тоді, коли суб`єкт владних повноважень не вчиняє дій, які він був зобов`язаний і міг вчинити за наявності передбачених законом підстав. У даному випадку такі підстави були відсутні, оскільки належно поданої заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до територіального підрозділу ДМС не надходило, повний пакет документів не подавався, а особа, в інтересах якої подано звернення, на момент звернення не досягла шістнадцятирічного віку. За таких умов у відповідача не виник обов`язок приймати рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні, а відтак відсутній і склад бездіяльності.

Вважає необгрунтованими доводи представника позивача щодо можливості ініціювання адміністративної процедури шляхом поштового звернення. Вимога щодо особистого подання заяви прямо передбачена спеціальними нормативно-правовими актами, які регламентують порядок оформлення паспорта громадянина України, і має імперативний характер. Вона зумовлена необхідністю ідентифікації особи, перевірки оригіналів документів та підтвердження волевиявлення заявника у встановленій формі. Загальні посилання позивача на принципи адміністративного права не можуть підміняти спеціальні норми, що визначають чіткий і обов`язковий алгоритм надання відповідної адміністративної послуги.

Також вказує, що до пільгового стажу не враховано періоди перебування позивача у учбовій відпустці та безоплатній відпустці на підставі пільгових довідок.

Ухвалою суду Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у задоволенні клопотання представника Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

04.10.2025 ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням 14-річного віку, засобами поштового зв`язку, звернулася до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

До заяви було надано наступні документи: заява за формою встановленою Міністерством внутрішніх справ України; копія свідоцтва про народження, дві фотократки 35х45 мм; документи, що підтверджують громадянство України (копія паспорта матері).

Листом відповідача від 12.11.2025 № У-366/6-1401-25/1401-2.4/504-25 повернув заяву про видачу паспорта від 04.10.2025 у зв`язку з тим, що заява була подана не особисто та у зв`язку з чим до досягнення 16-річного віку можуть подати документи в порядку, передбаченому Постановою № 302, на оформлення виклчно паспорта громадянина України у формі картки.

Законний представник вважає, що відповідач порушив право її сина на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому за захистом таких прав звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).

Згідно частин 1-5статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Як визначено частиною 1 статті 21 Закону №5492, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

На підставі частини 3 статті 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.(…)

На підставі пунктів 3, 5, 7, 8 Положення затвердження положень про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, №2503-XII ( далі- Положення №2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року №302 (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

На підставі пункту 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.

Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.

Згідно частин 1, 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частин 1, 2 статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

На підставі частини 7 статті 16 Закону №5492-VIуповноважений суб`єкт має право відмовити заявникові у видачі документа у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у ч.7 цієї статті); 3)заявник не надав усіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Яке визначено пунктами 2,3 Положення №2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далірішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Пунктом 1 розділу ІІІ «Оформлення паспорта вперше» Тимчасового порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Як свідчить відповідь відповідача та надані в ході розгляду справи пояснення, позивачу відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, оскільки нею не подано заяву особисто, а також заявник не досяг 16-річного віку.

Інших підстав відмови у видачі паспорта зразка 1994 року відповідь не містить.

Разом з цим, матеріали справи свідчать, що бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.

У справі встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою територіального підрозділу ДМС, до якого звернувся позивач, видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (у вигляді паспортної книжечки).

Зважаючи на суб`єктний склад спірних правовідносин, підстави позову, зміст позовних вимог у зіставленні з наведеним нормативним регулюванням правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах такої категорії (постанова від 19 вересня 2018 року, провадження №Пз/9901/2/18).

Зокрема, вирішуючи спір (у справі №806/3265/17) по суті, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 вересня 2018 року констатувала, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що це є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі-Конвенція).

Як підсумувала Велика Палата Верховного Суду, законодавець, прийнявши Закон №1474-VIII, яким внесені зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи, за змістом згаданої постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

З урахуванням наведених мотивів Велика Палата Верховного Суду у підсумку розгляду справи (№806/3265/17) вирішила визнати протиправною відмову територіального підрозділу ДМС у видачі заявнику паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт, відтак зобов`язала видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Як свідчать встановлені обставини справи, неповнолітній та законний представник звернулись до відповідача з заявою про оформлення та видачу паспорту громадянина України у формі книжечки.

Зі змісту наведеної заяви вбачається, що остання була складена в довільній формі. Заявник просив вказану заяву розглянути та прийняти відповідне рішення визначене законодавством.

Для оформлення паспорта позивач до заяви додала свідоцтво про народження дитини, фотокартки, заяву про видачу паспорта, паспорт матері.

Водночас суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 21 листопада 2018 року у справі №821/1974/17, від 26 червня 2019 року у справі №0840/3992/18, від 19 липня 2019 року у справі №2340/2876/18, від 25 липня 2019 року у справі №807/85/18, від 07 серпня 2019 року у справі №520/11053/18, від 29 листопада 2019 року у справі № 260/1414/18.

Такі вимоги були виконані позивачем, а заява довільної форми містить всю необхідну інформацію, визначену Порядком №320.

Оскільки заява позивача про отримання паспорту зразка 1994 року подавалась у встановленій законом формі та містила усі дані про особу та документи, необхідні для реалізації відповідного права, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав, в межах спірних правовідносин, для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача щодо правомірності відмови у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки доньки позивача, з підстав не досягнення нею 16-річного віку на момент звернення із заявою про оформлення паспорта та необхідністю надання повного пакету документів на отримання паспорту при досягнення 16-ті років з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 Положення №2503-XII паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Разом з тим, частиною 2 статті 21 Закону №5492-VI передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Крім того, у постановах від 18.11.2021 у справі № 420/4049/20, від 21.12.2022 у справі № 420/5353/20 Верховного Суду, судова колегія зазначала, що положеннями Тимчасового порядку №456 та Законом №5492-VI і Порядком №302 встановлено різний вікового ценз на оформлення та видачу паспорта громадянина України, тому з урахуванням положень ч.3ст. 7 КАС України, які передбачають, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, щодо спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 5492-VI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення № 2503-ХІІ та Тимчасовий порядок.

Таким чином, у даному випадку суд застосовує положення Закону №5492-VI, яким передбачено віковий ценз на оформлення та видачу паспорта громадянина України з 14-річного віку.

Також, суд акцентує увагу, що положення статті 21 Закону №5492-VI, які мають імперативний характер щодо зобов`язання кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.

Питання права особи по досягненню нею 14-річного віку на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ, у зв`язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних, було предметом дослідження Верховного Суду за наслідками якого сформовано висновок у постановах від 18.11.2021 у справі № 420/4049/20, від 21.12.2022 у справі № 420/5353/20, від 17.05.2023 у справі № 420/12574/21 та від 09.11.2023 у справі № 380/16510/22, від 20 березня 2024 року справа № 560/3366/23, за подібних правовідносин із справою, що розглядається. Висновки, наведені у вказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи.

Також окрему увагу Верховний Суд у свої постановах (у тому числі вищенаведених) звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Тому, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.

У подальшому, аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 420/12574/21 та від 09.11.2023 у справі № 380/16510/22.

З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд визнає протиправними дії відповідача, що полягають у відмові ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Також суд зазначає, що ГУ ДМС України в Донецькій області від 12.11.2025 № У-366/6/1401-25/1401.2.4/504-25 фактично відмовлено в отриманні паспорта громадянина України у формі книжечки із наведенням відповідного обґрунтування, а тому цей лист має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень.

Визначаючись щодо способу захисту порушених прав, суд також враховує вищезазначене рішення Верховного Суду.

Так, у зразковій справі позивач просив суд визнати протиправною відмову Відділу УДМС у видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, та зобов`язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до цього Положення, без передачі будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Водночас за результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання територіального органу УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.

Відтак суд не вбачає підстав для прийняття іншого рішення у цій справі.

Отже, позовна вимога в частині зобов`язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII без надання згоди на обробку персональних даних є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 806/3265/17 при видачі позивачу паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-XII, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до квитанції № 3288-1192-7664-5540 від 05.12.2025 позивачем сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 968,96 грн.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 968,96 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , яка оформлена листом від 12.11.2025 № У-366/6/1401-25/1401.2.4/504-25.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (юридична адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 11, місто Краматорськ, Краматорського району Донецької області, 84333; код ЄДРПОУ 37841728) оформити та видати ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області (юридична адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 11, місто Краматорськ, Краматорського району Донецької області, 84333; код ЄДРПОУ 37841728) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ) суму судових витрат у розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесятвісім) гривень 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова