Постанова № 13363686, 15.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.11.10Справа №2а-10879/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю.,при секретарі Габрись П.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства «Укрростехцентр»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

про скасування рішення,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_3, довіреність № б/н від 06.08.2010 року;

від відповідача Джемілова А.Н., довіреність № 1053/Д/10 від 02.08.2010 року;

Суть спору: Мале приватне підприємство «Укрростехцентр» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим від 07.05.2010 року № 000193233.

Вимоги позивача мотивовані тим, що перевірка була проведена посадовими особами ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим з порушенням процедури та порядку, встановленого Законом України «Про державну податкову службу в Україні». До того ж, що стосується виявленого під час перевірки порушення щодо продажу алкогольних напоїв особам, які не досягли віку 18 років, то за твердженням позивача, продаж пива неповнолітній особі допущено внаслідок провокаційних дій співробітників податкового органу, оскільки зазначена особа виглядала значно старше свого віку і сумнівів щодо її повноліття не виникло у жодного з продавців.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.08.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.11.2010 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення про застосування штрафних фінансових санкцій прийнято на підставі та в межах закону у звязку з порушенням позивачем Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». На підставі зазначеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Згідно з п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють у межах свої повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Мале приватне підприємство «Укрростехцентр» 126.03.1996 року зареєстровано Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 570941 від 26.03.1996 року.

Позивачем 21.12.2009 року отримане свідоцтво № 179 про сплату єдиного податку на 2010 рік.

Посадовими особами ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим 28.04.2010 року було проведено перевірку господарської одиниці ресторану-бару (м. Бахчисарай, вул. Леніна,110), що належить позивачу, з метою здійснення контролю за дотриманням субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій.

За результатами перевірки складено акт № 163/01/13/23/24034831 від 28.04.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що виявилось у реалізації пива особі, яка не досягла 18 років.

Представник позивача з актом перевірки ознайомлений, акт перевірки підписаний ним без заперечень, один примірник акту отриманий.

На підставі акту перевірки відповідачем 07.05.2010 року прийнято рішення № 000193233 про застосування до позивача на підставі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» фінансових санкцій у розмірі 6800,00 грн.

Не погодившись з прийнятим ДПІ у Бахчисарайському районі рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про його скасування.

Як на підставу для скасування рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим від 07.05.2010 року № 000193233 позивачем вказано на проведення відповідачем перевірки з порушенням вимог чинного законодавства, а саме проведення планової перевірки без належного повідомлення позивача у визначений законодавством десятиденний строк про її проведення.

Судом було перевірено наявність підстав, а також дотримання вимог законодавства посадовими особами відповідача під час проведення перевірки позивача та встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України від «Про державну податкову службу в Україні» (далі по тексту Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом «Про державну податкову службу в Україні» та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, обовязковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Судом встановлено, що перевірку позивача було проведено на підставі плану-графіку на квітень 2010 року, затвердженого заступником начальника ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, в якому за № 39 зазначено МПП «Укрростехцентр», а також на підставі направлень на перевірку від 28.04.2010 року № 291/23-3 та № 295/23-3.

Направлення від 28.04.2010 року № 291/23-3 та № 295/23-3 перед початком проведення перевірки було вручено позивачу під розписку, про що свідчить його підпис на цих направленнях.

Проте, суд звертає увагу на те, що перевірка позивача була позаплановою, та отже підставою для її проведення мав бути відповідний наказ, а включення позивача до плану-графіку перевірок податкової інспекції на відповідний період.

Таким чином, відповідачем дійсно порушено вимоги Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в частині відсутності наказу на проведення позапланової перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Позивач таким правом не скористався, оскільки перевірка фактично була проведена, що підтверджується відміткою на направленні на проведенні перевірки, а також відміткою про ознайомлення і отримання примірнику акту позивачем і особою, уповноваженою здійснювати розрахункові операції від імені позивача (під розпис).При цьому акт перевірки підписаний позивачем без зауважень.

Що стосується безпосередньо порушення позивачем ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», виявленого під час перевірки, то суд зазначає наступне.

Статтею 151 Закону встановлено, що обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється шляхом реалізації правових (законодавчих), економічних, медичних та адміністративних заходів

Так, згідно зі ст. 153 Закону забороняється, зокрема продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Статтею 17 Закону передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 153 цього Закону - 6800 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Як було зазначено судом вище, в ході проведення перевірки позивача було встановлено реалізацію пива особі, яка не досягла 18 річного віку.

Так, в акті перевірки № 163/01/13/23/24034831 від 28.04.2010 року зафіксовано факт продажу продавцем ОСОБА_3. пива «Оболонь світле» ОСОБА_4, 1993 року народження.

Дані про вік покупця ОСОБА_4 підтверджуються наявною в матеріалах справи копією паспорту НОМЕР_1, виданого Бахчисарайським РВ ГУ МВС України в Криму 30.04.2009 року, відповідно до якого датою народження ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом у судовому засіданні в порядку ст. 77 КАС України були допитані свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є головними державними податковими ревізорами-інспекторами та які провели перевірку позивача.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що 28.04.2010 року ними проводилась перевірка в Бахчисарайському районі, в тому числі торгового обєкту, який належить позивачу. Покупка пива здійснювалась споживачем - неповнолітньою особою ОСОБА_4, особа та вік якого були звірені з предявленим ним паспортом. Дані про цю особу відображені в акті перевірки. У позивача ОСОБА_4 було придбано пляшку пива, за яку він особисто розрахувався з продавцем.

Представник позивача ОСОБА_3 пояснила, що нею під час перевірки 28.04.2010 року дійсно було здійснено продаж однієї пляшки пива «Оболонь» особі, якою, як вияснилось в подальшому, був неповнолітній ОСОБА_4 Сумнівів у віці покупця у неї не виникло, оскільки виглядав він на 21 рік, тому надати паспорт вона його не просила.

Така сама позиція викладена позивачем у адміністративному позові, де ним також було зазначено про те, що податковим зобовязанням не встановлено зобовязання робітників перевіряти документи та встановлювати факт повноліття покупця у випадку, коли покупець явно досяг повноліття або ця обставина не викликає сумнівів.

Однак, суд зазначає, що доводи позивача в зазначеній частині не мають правового значення для вирішення питань про порушення позивачем закону і правомірність накладення на нього фінансових санкцій.

Згідно з абз. 4 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Наявність у ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» категоричної заборони продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів неповнолітній особі обумовлює необхідність належного рівня обачності суб'єктів господарювання, який би унеможливлював порушення вказаної заборони.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами, поясненнями свідків, підтверджується факт продажу позивачем пива особі, яка не досягла 18 років.

Відтак, правомірним є застосування до позивача фінансових санкцій на підставі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а рішення від 07.05.2010 року № 000193233 є таким, що прийнято обґрунтовано, правомірно, у звязку з чим відсутні підстави для його скасування.

За таких умов, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.11.2010 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 22.11.2010 року.

Керуючись 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.