Рішення № 133636450, 28.01.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/6767/25

Провадження № 2/750/263/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря - Левченка К.С.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сала О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 62283 грн. 27 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 11 травня 2021 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Юніт Капітал», укладено кредитний договір № 211052900 на суму 29050 грн. строком на 126 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Кредитор своє зобов`язання по видачі кредиту виконав, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Натомість, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка нею у добровільному порядку не погашена.

Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 серпня 2025 року справу передано на розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова за підсудністю.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник відповідача - адвокат Сало О.П. через систему «Електронний суд» подав до суду відзив, в якому зазначив, що вважає позовну заяву необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Особисті відомості відповідача, які вказані у довідці, щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 11.05.2021, у кредитному договорі від 11.05.2021, а саме електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер телефону НОМЕР_1 не належать відповідачу.

Відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 від 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 вступила у шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який без згоди та волевиявлення відповідача, скориставшись особистими даними відповідача, мобільним телефоном, який не належить відповідачу міг оформити вказаний кредитний договір. Таким чином, грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідач не отримувала.

Також представник відповідача зазначає, що діюче законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17 від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.

Таким чином, позивач не надав суду доказів переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором № 211052900, оскільки кредитний договір був укладений 11.05.2021, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018, тобто задовго до укладення кредитного договору № 211052900.

Разом з тим, позивач не надав беззаперечних доказів того, що саме відповідач укладала кредитний договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та прийняла зобов`язання на себе, та що саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача 29050 грн., адже відповідно до відповіді АТ «Приватбанк» від 28.09.2025 № 20.1.0.0.0/7-250923/105114-БТ інформація про платника вказаних грошових коштів відсутня.

Відповідач також наполягає на тому, що жодного разу їй не повідомлялось про наявність заборгованості по кредиту, та жодного разу не повідомлялось про заміну кредитора у зобов`язанні.

Окрім цього, кредитний договір між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем був укладений 11.05.2021, при цьому договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", на який посилається позивач, як на підставу переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 , був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником.

За даних обставин, передати право вимоги за зобов`язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу, неможливо. Тому право вимоги до боржника ОСОБА_1 , ТОВ "Таліон Плюс" за договором факторингу від 28.11.2018 набуто не було, а отже, відповідно, не могло бути передано в подальшому за договором факторингу від 05.08.2020 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", та за договором факторингу № 28/10/24-У від 28.10.2024 позивачу ТОВ "Юніт Капітал".

За таких обставин, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Представник позивача через систему «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що ідентифікація особи проводиться шляхом отримання ідентифікаційних даних особи - заявника, які ця особа передає при заповненні заявки на сайті:

верифікація особи заявника/позичальника проводиться шляхом встановлення (підтвердження) особи (заявника) через перевірку персональних даних такої особи, залишених під час заповнення заявки, в бюро кредитних історій та, відповідно, звірки зазначених даних з даними отриманими від бюро кредитних історій.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи.

Щодо перерахування кредитних коштів, то відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 29050,00 грн. на картковий рахунок відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 54dc787f-85c3-4527-8604-8be537fc8f26 від 11.05.2021 з відміткою Товариства.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача.

Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору

Враховуючи наведене, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на картковий рахунок відповідача суми в розмірі 29050,00 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача представник позивача зазначає, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01 (копія долучена до позовної заяви). Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п. 8.6 додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Отже, представник відповідача, на думку позивача, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, у позовній заяві наявне клопотання про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У судовому засіданні відповідач та його представник у задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

При цьому відповідач пояснила, що жодних договорів з первісним кредитором вона не укладала, коштів не отримувала, договір міг бути укладений її чоловіком, з яким вона наразі не спілкується.

Заслухавши пояснення відповідача, її представника та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

11 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) за допомогою електронного сервісу, що міститься на сайті www.moneyveo.ua, укладено договір № 211052900, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 29050 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 31-32).

Кредит надається строком на 126 днів. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредитну за час користування ним.

Відповідно до п. 1.5 договору на умовах викладених в п. 1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним.

Відповідно до п. 1.6 договору, умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує датою платежу. У разі якщо позичальник погасить прострочену заборгованість за договором, умови у вигляді нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 1.6.1 за умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою: - загальні витрати за кредитом складають - 29471 грн. 54 коп.; - орієнтовна загальна вартість кредиту складає - 58521 грн. 54 коп.; - орієнтовна реальна річна процентна ставка складає - 474,50 відсотків річних.

Згідно з п. 1.8 договору графік платежів складений з розрахунку нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою та складається таким чином, що на дату кожного чергового платежу позичальником підлягає поверненню частина наданого в користування тіла кредиту та всі нараховані проценти з користування кредитом.

Пунктом 1.9 договору встановлено, що проценти за користування кредитом, в розмірі передбаченому договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами починаючи з першого дня користування кредитом відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника.

Відповідно до п. 4.1 договору невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Укравши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV6W9J9».

Згідно з платіжним дорученням від 11 травня 2021 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснило переказ коштів ОСОБА_1 в розмірі 29050 грн. відповідно до договору № 211052900 від 11 травня 2021 року для зарахування на платіжну картку 5168-75ХХ-ХХХХ-7604 (а.с. 9).

За інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданою на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , на яку 11 травня 2021 року здійснено переказ коштів на суму 29050 грн. (а.с. 126 ).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 72-75). Строк дії цього договору закінчувався 28 листопада 2019 року.

Відповідно до пункту 1.4. вказаного договору «борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно із пунктом 1.3. даного договору право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги.

Розділом 4 даного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги.

Так, згідно із пунктом 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Крім того, пунктом 8.2. цього договору визначено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 77 на звороті).

Також, 31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. В п. 8.2 зазначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором та, зокрема, в пункті 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с. 78-81).

Зазначений договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткові угоди до нього містять підписи сторін, які підтверджують їх укладення.

Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

31 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с. 83).

31 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно (а.с. 83 на звороті).

31 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року, у зв`язку з чим погодили внести зміни до п. 8.2 договору, замінивши в ньому попередню дату новою - «31 грудня 2024 року» (а.с. 84).

05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 63-65).

Так, зокрема, у пункті 1.3. договору визначено, що право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, а у пункті 8.2. даного договору зазначено, що строк його дії закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Крім того, пунктом 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Копією Реєстру прав вимоги № 9, який підписаний сторонами договору факторингу, підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідача у розмірі 62283 грн. 27 коп. за кредитним договором від 11.05.2021 № 211052900 (а.с. 61, 62).

04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно із додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с. 55-58).

Згідно із копією акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору (а.с. 48).

Копією Реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, який підписаний сторонами договору, підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» прав вимоги до відповідача в розмірі 62283 грн. 27 коп. за кредитним договором від 11.05.2021 № 211052900 (а.с. 53-54).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частиною другою статті 1083 Цивільного кодексу України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За умовами договору № 211052900 від 11 травня 2021 року правила та паспорт споживчого кредиту складають невід`ємну частину цього договору. Укладаючи договір, позичальник підтвердив, що він ознайомився, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua (пункт 4.1. договору).

Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 Цивільного кодексу України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, 11 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 211052900 від 11 травня 2021 року, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено позивачем, відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором № 211052900 від 11.05.2021 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 62283 грн. 27 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 29050 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 33233 грн. 27 коп. (а.с. 40).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено факту належного відступлення права грошової вимоги до відповідача за договором не заслуговують на увагу, враховуючи надані позивачем докази, умови укладених договорів факторингу, додаткових угод до них, що описувалися вище, та положень статті 1078 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. У цьому випадку додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Також, твердження відповідача про те, що право майбутньої вимоги на момент укладення договору факторингу повинно бути визначеним не заслуговують на увагу, враховуючи, що договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено 11.05.2021, тобто після укладення 28.11.2018 між ТОВ «Таліон плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу. Однак, додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до цього договору внесено зміни - змінено порядок відступлення права вимоги, а саме наявне право вимоги стало переходити від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку до договору; право майбутньої вимоги стало передаватися з моменту виникнення такого права вимоги до боржника без додаткового оформлення (пункт 4.1). Ці зміни внесено до укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем договору і вони відповідають припису статті 1077 Цивільного кодексу України. Аналогічна позиція викладена апеляційним судом у справі № 750/8983/24.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд і у своїй постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/279/25. У даній постанові суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо. Важливо, щоб за допомогою таких засобів майбутня вимога з невизначеної не стала визначеною, однак набувала характеру вимоги, яка може бути визначена.

З огляду на викладені обставини, вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними. Окрім цього, невід`ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.

Копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року N 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року № 909/968/16.

За вказаних обставин, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, у добровільному порядку не повернула отримані на її картковий рахунок грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року та на підставі додаткової угоди № 25770507299 до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року (а.с. 37-39). Актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 підтверджується те, що адвокатським бюро було надано послуги на суму 7000 грн. (а.с. 36).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість в сумі 62283 грн. 27 коп. (шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят три грн. 27 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.01.2026.

Суддя І.П. Рахманкулова