Рішення № 133636133, 28.01.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/2279/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

з участю секретаря судового

засідання Кошонько Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 49187447 від 18.12.2024 в розмірі 20040 грн. 00 коп., а також про стягнення судових витрат в розмірі 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 13000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 18.12.2024 ТОВ «ЕКО ФІН» уклав з ОСОБА_1 договір про споживчий кредит № 49187447, за яким ТОВ «ЕКО ФІН» надав кредит в розмірі 6000 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Вказує, що ОСОБА_1 не виконав грошові зобов`язання за договором про споживчий кредит, у нього виник борг по поверненню кредиту в розмірі 20040 грн. 00 коп.

Як зазначає позивач, 10.11.2025 ТОВ «ЕКО ФІН» уклав з ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-11/25, за яким ТОВ «ЕКО ФІН» відступив позивачу право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 49187447 від 18.12.2024. Відповідач продовжує ухилятись від повернення боргу за вказаним договором, а тому ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача у позові просив справу слухати у його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в силу ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений про час та місце слухання справи належним чином, суд вважає за можливе справу слухати у його відсутності.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.12.2024 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 підписано договір про споживчий кредит № 49187447 (а.с. 62-73).

Відповідно до розділу 2 договору, кредит надається в сумі 6000 грн. 00 коп., строк користування кредитними коштами - 365 днів та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору дисконтний період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 31.12.2024. Поточний період складає 351 днів, що настає з дня , наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 17.12.2025.

Відповідно до п. 2.6 договору проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 182 % річних (денна процентна ставка 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.

Відповідно до п.2.7 договору проценти за користування кредитом протягом поточного строку періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365 % річних (денна процентна ставка- 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Договір підписано ОСОБА_1 18.12.2024 шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора Zjc3MTg2 (а.с. 73).

Відповідач отримав від ТОВ «ЕКО ФІН» кошти в сумі 6000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на картковий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією № 43453-62232-50553 (а.с. 107).

Однак, через невиконання відповідачем договірних зобов`язань у нього утворилась заборгованість за договором, яка згідно розрахунку заборгованості становить 20040 грн. 00 коп. та складається із: 6000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 14040 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 119).

10.11.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «ЕКО ФІН» укладено договір № 10-11/25 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги у відповідності до умов якого, ТОВ ««ЕКО ФІН»» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН», а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача (а.с. 112-117).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № 10-11/25 від 10.11.2025 права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідачем умови договору не виконувались, в зв`язку із чим, станом на 25.11.2025 виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 20040 грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 14040 грн. 00 коп.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відтак, після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора ТОВ «ЕКО ФІН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за договором про споживчий кредит № 49187447 від 18.12.2024, укладеним між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що в підписаному відповідачем кредитному договорі чітко визначені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідач ОСОБА_1 , в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість за договором про споживчий кредит № 49187447 від 18.12.2024 в розмірі 20040 грн. 00 коп. (6000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 14040 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож, позивач довів належними та допустимими доказами заявлену до стягнення з відповідача суму заборгованості, тоді як відповідачем не спростовано доводів позивача будь-якими доказами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доведеність обставин щодо невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим відповідно до вимог наведеного чинного законодавства позивач вправі ставити вимоги до нього про стягнення заборгованості.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 20040 грн. 00 коп.

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. (а.с. 1).

У зв`язку із тим, що позов задоволено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Разом з тим, відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги наданої адвокатом.

02.07.2024 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 (а.с. 136-138).

Згідно із витягом з акту № 22 про надання юридичної допомоги від 24.11.2025, вартість наданих послуг адвокатським об`єднанням складає: 4000 грн. 00 коп. надання усної консультації з вивченням документів, 9000 грн. 00 коп. складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (а.с. 142).

Враховуючи особливості предмета спору, а також характер виконаної роботи з урахуванням складності справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 128, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 1048-1050, 1054 ч.1 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 49187447 від 18.12.2024 в розмірі 20040 грн. 00 коп. (6000 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 14040 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками), а також судові витрати в розмірі 2422 грн. 40 коп. судового збору та 13000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу,а всього 35462 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»(03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371).Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.

Суддя О.М.Бабій