Рішення № 133635796, 27.01.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1719/25

Провадження № 2/595/84/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник Омельяненко Р.Р., звернулося в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025, в розмірі 42519,02 грн. Окрім того, просить судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 26 лютого 2025 року укладено кредитний договір (оферту) № 23.02.2025-100002264. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 15000 грн строком на 140 днів, дата повернення (виплати) кредиту 15.07.2025. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку на який надається кредит 0,82%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15 % від суми кредиту та дорівнює 2250 грн, обліковується в день видачі кредиту, неустойка 150 грн. Відповідно до Договору від 26.02.2025 та квитанції про перерахунок коштів, кредитором надано позичальнику кредит в розмірі 15000 грн. Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. Натомість, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 42519,02 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 15000 грн, процентів 18900 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту 1119,02 грн та неустойки в розмірі 7500 грн. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Зачепіло З.Я., на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому вона просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково, а саме, в частині тіла кредиту в розмірі 15000 грн та відсотків в розмірі 17309,68 грн. В іншій частині позовних вимог просить відмовити. Відзив мотивує тим, що позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за відсотками у розмірі 18900,00 грн. У кредитному договорі № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025 сторони погодили суму договору в розмірі 15000 грн, строк дії договору 140 днів, тобто, до 15.07.2025. ОСОБА_1 повинна сплатити орієнтовну загальну вартість позики в сумі 17309,68 грн разом із процентною ставкою за користування кредитом. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту у порядку, передбаченому вказаним кредитним договором, матеріали справи не містять. Тобто, за умовами укладеного договору сторони по справі погодили сплату заборгованості за кредитом 15.07.2025. Таким чином, позивач мав право на нарахування процентів за користування позикою лише в межах строку надання позики. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Крім того, не зрозуміло як саме та до якого моменту нараховувалися відсотки так, як у додатках до позову відсутній розрахунок заборгованості. Окрім того, в позові заявлена сума відсотків до стягнення в розмірі 18900,00 грн, в той час коли в кредитному договорі та в паспорті споживчого кредиту погоджена сума відсотків 17309,00 грн. Таким чином, різниця в сумі 1591,00 грн, яка заявлена у позові понад погоджену суму відсотків, є незрозумілою та жодним чином не підтвердженою належними доказами. Окрім того, вважає несправедливими положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за надання кредиту в розмірі 1119,02 грн, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Так, якщо в кредитному договорі товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які надаються та за які товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту (нарахування комісії за оформлення кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.1, ч.2 ст 11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування». До схожих висновків прийшов Верховний суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22. Також, посилаючись на п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає, що заявлена позивачем неустойка в розмірі 7500,00 грн задоволенню не підлягає.

21 січня 2026 року від представника позивача Ларіонова К.О. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити. Відповідь мотивує тим, що відповідно до паспорту споживчого кредиту проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Так, обрахування загальних витрат за споживчим кредитом базуються на припущені, що позичальник буде виконувати свої зобов`язання належним чином, а саме згідно графіку платежів. У випадку належного виконання кожного окремого зобов`язання згідно графіку платежів кошти погашали б вимоги позивача у відповідності до частині 1 статті 534 ЦК України, таким чином було б погашено першочергово комісію та проценти, а решта коштів погасила б базу розрахунку. У випадку належного виконання зобов`язання проценти наступного чергового періоду були б обраховані враховуючи зменшену базу розрахунку. Тобто, положення паспорту споживчого кредиту стосовно формули обрахування денної процентної ставки, застосовуючи загальні витрати за споживчим кредитом, були додані у відповідності вимог Закону України «Про споживче кредитування» мають інформаційно-орієнтовний характер, та обраховуються на припущенні належного виконання зобов`язання позичальником. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено п. 5 ст. 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, Законом України «Про споживче кредитування», передбачено п. 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак, вести мову предметно про конкретні суми не доводиться. Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували, як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак, наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла. Щодо комісії, то зауважує, що така пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Щодо стягнення з відповідача неустойки, то звертає увагу, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема, до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустоки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто, у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ «Про споживче кредитування». Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» не з`явилася, у відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 21.01.2026, представник позивача просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Споживчий центр».

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Зачепіло З.Я., в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник відповідача, адвокат Зачепіло З.Я., на адресу суду направила клопотання, в якому вона просить розглядати справу без участі відповідача ОСОБА_1 .

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із такого.

Судом встановлено, що 26 лютого 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 23.02.2025-100002264 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, що є невід`ємною частиною договору, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е847.

Відповідно до п.2.2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти та комісію (п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Відповідно до п.4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п. 1-4 заявки, позичальнику 26.02.2025 надається кредит у розмірі 15000 грн строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 15.07.2025.

П.5 заявки передбачено, що продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (елонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Згідно з п.п. 6-11 заявки, процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 2250 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту в порядку, передбаченому договором.

Протягом строку дії договору тарифи та комісія за фінансовою послугою залишаються незмінним. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,82 % = (17309,68/1500)/140 *100 %.

Проценти (економічна сутність плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

П. 12 Заявки передбачено графік платежів, де загальний розмір платежу з процентів у складі чергового платежу становить 15059,68 грн (2100+2100+2098,33+1939,75+1758,98+1552,9+1317,97+1050,15+744,83+396,77); загальний розмір платежу з комісії за надання у складі чергового платежу становить 2250 грн (1130,98+1119,02).

Пунктом 15-16 заявки передбачено, що неустойка становить 150 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 ЦК України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюється законом.

26 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_1 акцептувала пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025, з якою попередньо уважно ознайомився, про що свідчить його електронний підпис Е847, проставлений у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025.

Відповідно до листа «іРау.ua» вих. № 1-2011 від 20.11.2025, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Відповідно до договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.02.2025 16:39:25 на суму 15000,00 грн, номер картки 5169-1551-1185-5258, призначення платежу видача за договором кредиту № 23.02.2025-100002264.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронних цифрових підписів сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, позикодавець вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025 виконав у повному обсязі.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025, вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 42519,02 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 15000,00 грн; заборгованість за відсотками 18900 грн; заборгованість за комісією 1119,02 грн; заборгованість за неустойкою 7500,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 26.02.2025 по 15.07.2025.

Що стосується розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Так, згідно п.п.3, 4 Паспорту споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма)) сума/ліміт кредиту 15000,00 грн, загальні витрати за кредитом становлять 17309,68 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі).

Графіком платежів, який відображено у Паспорті споживчого кредиту та Заявці до договору, передбачено загальний розмір платежу з процентів у складі чергового платежу становить 15059,68 грн (2100+2100+2098,33+1939,75+1758,98+1552,9+1317,97+1050,15+744,83+396,77); загальний розмір платежу з комісії за надання у складі чергового платежу становить 2250 грн (1130,98+1119,02).

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Відтак, враховуючи, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, узгоджений розмір процентів у сумі 15059,68 грн відповідачем під сумнів не ставиться, суд вважає, що такий підлягає стягненню з відповідача у вказаному розмірі.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 1119,02 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про надання споживчого кредиту № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1119,02 грн, встановлена в п. 7 Заявки та договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1119,02 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1119,02 грн.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 7500,00 суд зазначає таке.

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України №236/2025 від 15.04.2025 затвердженого Законом України № 4357-IX від 16.04.2025.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 7500,00 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову також слід відмовити.

Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором № 23.02.2025-100002264 від 26.02.2025,яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Споживчий центр» становить 30059,68 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 15000,00 грн; заборгованість за відсотками 15059,68 грн.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1712,56 грн (2422,40 грн х 30059,68 грн : 42519,02 грн).

Керуючись ст. 509, 517, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.02.2025-100002264 від 26 лютого 2025 року в розмірі 30059 (тридцять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 68 коп., з них: 15000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 15059,68 грн заборгованість за нарахованими процентами.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн 56 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І. І. Тхорик