Постанова № 13363350, 16.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2010 р.Справа №2а-12461/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Представництва «Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л.»

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача Андруцька Г.О. пред-к,дов. від 01.12.2010р.

від відповідача Нечаєва Н.О. пред-к,дов. № 3/10-0 від 13.01.2010р.

Суть спору: Представництво «Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л.» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (далі відповідач) №0021982301/0 від 29.07.2010р. Вимоги мотивовані тим, що під час проведення податковим органом позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ було неправомірно прийняте рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові.

Керуючись ст. 49,51 КАС України, представник позивача у судовому засіданні 16.12.2010р., уточнив позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0021982301/0 від 29.07.2010р., №0021982301/1 від 15.11.2010р.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.12.2010р. представник відповідача заперечував проти позовних вимог, вказав, що висновки, викладені у акті перевірки відповідають дійсним обставинам справи, позивачу було правомірно зменшено сума бюджетного відшкодування ПДВ.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодах за квітень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з квітня 2009р. по березень 2010р. За результатами зазначеної перевірки 09.07.2010р. був складений акт № 9610/23-4/26585009 від 09.07.2010р., в якому зафіксоване, що порушення позивачем п.п.7.7.1. п.п.7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого зменшено сума бюджетного відшкодування за квітень 2010р. у сумі 90750грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 16.07.2010 р. було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0021982301/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 місяця 2010р. у розмірі 90570 грн.

Позивач, діючи відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», звернувся до відповідача, зі скаргою, в який просив скасувати зазначене податкове повідомлення рішення, у задоволені якої йому було відмовлено.

Відповідачем 15.10.2010 р. було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0021982301/1, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 місяця 2010р. у розмірі 90570 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування, яким є сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

У п.п 7.5.4. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції ,яка діяла на час визначення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ) датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

У п.п. 7.7.11. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ особи, яки були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не проводили діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; а також особи, яки є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Під час проведення перевірки податковим органом було зазначено, що позивача віднесено до «ризикового» платника, який має незначну кількість робітників, мінімальну або нульову вартість основних фондів, який не декларує експортні операції, сплату платежів до бюджету (податок на прибуток) та працює з контрагентами, які мають «сумнівмй» стан. Сума в розмірі 90570 грн. відображена платником в ряд. 25 Декларації з конкретизацією її відшкодування (ряд. 25.2) - у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів не підтверджена. На підставі викладеного відповідач зробив висновок що у позивача в порушення п.п 7.7.11 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відсутнє право на бюджетне відшкодування за квітень 2010р. у розмірі 90570 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позивач взагалі не вимагав відповідно до п.п. 7.7.11 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 90570 грн., оформивши відповідну заяву при наданні Податкової декларації по ПДВ за квітень 2010р.

З матеріалів справи вбачається,що платник податків, керуючись вимогами п.п.7.4.1, п.п. 7.5.1., п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у Податковій декларації по ПДВ за квітень 2010р. зазначив, що підлягає зменшенню податкові зобовязання з ПДВ з наступних періодів на 90570грн., вказавши цю суму у рідку 25.2.

До матеріалів справи відповідачем в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надано доказів того, що позивач не мав право відповідно до ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднести по податкового кредиту суму 90570грн.

Вивчивши зазначені факти,вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 90570 грн., яка сформована, виходячи з розмірів сум ПДВ, сплачених ним при здійснені розрахунків зі своїми контрагентами за минули періоди.

За таких обставин суд вважає, що існують підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень відповідача, яки прийняти ним за результатами розгляду матеріалів перевірки, викладених у акті №9610/23-4/26585009 від 09.07.2010р.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.12.2010р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 23.12.2010 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі № 0021982301/0 від 29.07.2010р., № 0021982301/1 від 15.10.2010 р.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Представництва «Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л.» 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.