Ухвала суду № 133632204, 28.01.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7376/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданої в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачева, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява від в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, поданої в інтересах держави в особі Міністерства оборони України код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6 (далі позивач) до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (далі відповідач), у якій в.о. заступника керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить суд:

-витребувати земельну ділянку площею 0,0728 га кадастровий номер 2124884800:003:0001 у с. Оноківці Ужгородського району, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , територіально відноситься до Оноківської сільської ради квартал 8/7) на користь держави в особі Міністерства оборони України з володіння ОСОБА_1 .

Ухвалою від 22.05.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

До суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони вчинення дій.

Заява обґрунтована тим, що обставини справи №308/7376/23 свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди інтересам держави, яку представляє прокурор, яка полягає у тому, що подальша реалізація, перетворення чи забудова у будь-який спосіб земельної ділянки може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду заявлених позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду по заявленим позовним вимогам, у зв`язку із чим необхідним є накладення арешту на спірну земельну ділянку, запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмету спору, поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо, заборони здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки та зареєстрованого об`єкта нерухомого майна на них.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подавали, від прокурора надійшла заява без участі.

За змістом частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 149 ЦПК України).

Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані у вказаній Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Екстраполюючи викладене на фактичні обставини, суд доходить до переконання, що заява представника позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову є обґрунтованою, виходячи з таких міркувань.

Суд встановив, що предметом спору є земельна ділянка площею 0,0728 га кадастровий номер 2124884800:003:0001.

Із обставин справи вбачається, що відповідна земельна ділянка була відчужена первісною відповідачкою після відкриття провадження у справі.

Невжиття заходів забезпечення уможливить подальше відчуження земельної ділянки, її поділ або вчинення інших дій щодо розпорядження земельним масивом.

Суд погоджується із доводами прокурора про те, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Забезпечення позову в даному випадку, виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь позивача, а тому вважаю, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.

Суд зауважує, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній споруд передбачає, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

У контексті наведеного заслуговують на увагу вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 149-153, 248-250 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0728 га, кадастровий номер 2124884800:01:003:0001.

Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці з площею 0,0728 га, кадастровий номер 2124884800:01:003:0001.

Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Оноківській сільській раді Ужгородського району Закарпатської області на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровими номерами площею 0,0728 га, кадастровий номер 2124884800:01:003:0001.

Заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду/суборенду чи на іншому праві користування, відчуження, передачі в заставу, іпотеку тощо щодо площею 0,0728 га, кадастровий номер 2124884800:01:003:0001.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0728 га, кадастровий номер 2124884800:01:003:0001 та будь-яких об`єктів нерухомого майна ній.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.Й. Данко