Ухвала суду № 133631748, 27.01.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

"27" січня 2026 р. Справа153/42/26

Провадження1-кс/153/28/26-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області клопотання сторони кримінального провадження слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020000000681 від 20.09.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.191 КК України,

за участю сторони кримінального провадження

прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської

окружної прокуратури - ОСОБА_5

слідчого СВ ВП№1 Могилів-Подільського

РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6

підозрюваної - ОСОБА_4

захисника ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене з прокурором про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 . В обґрунтування поданого клопотання зазначив наступне: згідно наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_4 було призначено на посаду головного державного виконавця Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У відповідності до Розділу №3 Посадової інструкції головного державного виконавця Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ОСОБА_4 було покладено наступні посадові обов`язки, зокрема: здійснення неупереджених, ефективних, своєчасних і в повному обсязі, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень; виконання функції реєстратора Автоматизованої системи виконавчого провадження; ведення прийому громадян з питань, що належать до його компетенції; забезпечення підготовки проектів відповідей на запити органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій, громадян та ін. уповноважених органів з питань, що стосується його компетенції; розгляд в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; надання сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження; виконання посадових обов?язків іншого державного службовця, у зв?язку з його тимчасовою відсутністю, за рішенням безпосереднього керівника; дотримання вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та запобігання виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби та правил внутрішнього службового розпорядку, заявлення, в усталену порядку, про самовідвід за наявності обставин, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»; виконання покладених на нього роботу, згідно з положенням про відділ та планом роботи відділу, а також виконання інших доручень наданих начальником в межах повноважень та відповідно до Конституції та законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.3 ст.18 КК України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Таким чином, ОСОБА_4 під час виконання обов`язків головного державного виконавцю Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є службовою особою.

Так, відносно ОСОБА_8 виконавчим листом Шевченківського районного суду м.Києва від 16.05.2018 №761/38886/17 було порушено виконавче провадження №57622925 із примусовим стягненням боргу на користь Кредитної спілки «Гарант» код ЄДРПОУ 21683760 у сумі 21 844,99 грн. та судовий збір 533,33 грн. Проведення виконавчого провадження було доручено державному виконавцю Мурованокуриловецькому відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_9 .

У подальшому у зв`язку із ліквідацією Мурованокуриловецькому відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виконавче провадження №57622925 було передано до Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_4 28.06.2024 було винесено постанову про прийняття вказаного виконавчого провадження до свого провадження.

12 серпня 2024 року ОСОБА_4 було винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із повним, фактичним виконанням рішення суду.

Однак ОСОБА_4 , 17.09.2024 маючи умисел на заволодіння чужим майном (грошовими коштами, які перебували на котловому рахунку до Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)), використовуючи для цього своє службове становище, та маючи безперешкодний доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження та рахунків відділу, грошові кошти сплачені ОСОБА_8 у якості сплати заборгованості у сумі 22 447,22 грн. перевела на особистий картковий рахунок останнього.

Після чого, у той ж день, близько 15:00 год. ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел покликаний на заволодіння чужим майном, яке перебувало у її віданні, зателефонувала на особистий мобільний телефон ОСОБА_8 , та повідомила йому завідомо неправдиві відомості про помилкове перерахування коштів на його рахунок та те, що йому необхідно переслати грошові кошти у сумі 22 000 грн. на картковий рахунок, який ОСОБА_4 надасть ОСОБА_8 .

У свою чергу ОСОБА_8 не будучи обізнаним в злочинності дій ОСОБА_4 дав свою згоду на переказ вказаних коштів на надані рахунки. Після чого ОСОБА_4 шляхом надсилання повідомлення через додаток для пересилання миттєвих повідомлень «Viber» на особистий номер ОСОБА_8 відправила повідомлення із вказівкою про пересилання грошових коштів у сумі 22 000 грн. на картковий рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_10 (покійного чоловіка ОСОБА_4 ) № НОМЕР_1 .

Однак у подальшому 19.09.2024 ОСОБА_8 , усвідомивши злочинність намірів ОСОБА_4 а саме, що кошти необхідно було повернути на приватний рахунок, вказані дії не вчинив та про незаконні дії ОСОБА_4 повідомив до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У такий спосіб ОСОБА_4 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

15 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України.

Слідчий зазначив, що на даний час існують ризики, передбачені п.п.1,3, ч.1 ст.177 КПК України: підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка.

Підставами вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду зазначив те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Крім того, підозрювана ОСОБА_4 має законну можливість виїхати за межі України та проживає в м.Могилів-Подільський Вінницької області, яке знаходиться в безпосередній близькості до кордону із Республікою Молдова, а тому слідство не виключає можливість підозрюваної ОСОБА_4 перетнути державний кордон, з метою переховування від органу досудового розслідування.

Підставою вважати, що ОСОБА_4 може впливати на свідка зазначив те, що свідок у провадженні проживає у м.Вінниця в межах однієї області, що у свою чергу, в жодному разі не виключає саме можливість такого впливу ОСОБА_4 .

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 та виконання покладених на неї процесуальних обов`язків, слідчий просить суд застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб.

Слідчий СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задоволити.

Прокурор Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив суд застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Захисник підозрюваної зазначила, що слідчим не доведено наявність ризиків передбачених п.п.1,3, ч.1 ст.177 КПК України. Оскільки, виходячи зі змісту пред`явленої підозри та матеріалів кримінального провадження, вчинення кримінального правопорушення було майже два роки тому. При цьому, ОСОБА_4 ні до вручення підозри, ані після вручення підозри - від слідства не переховувалась. Тому вказаний слідчим ризик побудований на припущеннях. Крім цього, вважає, що слідчим не обґрунтовано, яким чином ризики зазначені в клопотанні не можуть бути усунуті шляхом застосування особистого зобов`язання із покладенням обов`язків уникнути спілкування зі свідками, іншими підозрюваними, не покидати без дозволу слідчого постійного місця проживання та з`являтися за першою вимогою. З урахуванням вищевикладеного, просили суд застосувати більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованого їй кримінального правопорушення, слідчий суддя зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Отже слідчий суддя звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).

На думку слідчого судді, докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності дають підстави вважати, що підозра про ймовірну причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою, що підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні та доданими слідчим до даного клопотання, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.09.2024, згідно якого заступник начальника відділу організації та контролю за виконанням рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_11 повідомила про ознаки вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 ; повідомленням про злочин від 20.09.2024 за підписом начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), згідно якого були вказані ознаки вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 ; копіями матеріалів виконавчого провадження №57622925, згідно яких було встановлено, що державним виконавцем було здійснено повернення коштів боржнику ОСОБА_8 у сумі 22 447,22 грн.; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що 19.09.2024 близько 16:00 год. на робочий телефон до неї зателефонував боржник ОСОБА_8 , який під час розмови повідомив, що до нього зателефонувала державний виконавець ОСОБА_4 та повідомила, що на його рахунок було повернуто кошти у зв`язку із передачею виконавчого провадження до іншого відділу. У подальшому ОСОБА_8 державний виконавець відправила номер рахунку в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_10 (покійного чоловіка ОСОБА_4 ) № НОМЕР_1 на який попросила скинути повернуті кошти, однак ОСОБА_8 , побачивши що вказаний рахунок є приватним, вказане не здійснив та про вказану подію повідомив ОСОБА_11 ; скрін-шотом наданим ОСОБА_8 із додатку для пересилання миттєвих повідомлень «Viber» у якому наявна переписка ОСОБА_8 із ОСОБА_4 в якому остання висловила прохання переслати кошти в сумі 22 000 грн. на рахунок № НОМЕР_1 ; вилученою в АТ КБ «ПриватБанк» інформацією про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 .

Щодо наявності у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне:

Ризики вчинення підозрюваною дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що вона обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрювана наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

В судовому засіданні прокурором вказано про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування або суду та впливати на свідків.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що ризик переховування від органів досудового розслідування не доведений, виходячи з наступного.

Відповідно до практики ЄСПЛ, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування того чи іншого запобіжного заходу. Європейський суд у своїх рішеннях зазначає, що суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлює прямої залежності між тяжкістю вчинення злочину, суворістю можливого покарання та необхідністю застосування запобіжного заходу. Інших обставин, що дають підстави вважати, що підозрювана може здійснювати спроби переховуватись органом досудового розслідування не наведено.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, офіційно працевлаштована, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась. Також суд бере до увагу те, що підозрювана на виклики слідчого та суду з`являється, будь-яких дій щодо перешкоджання досудовому розслідуванню не здійснює.

Щодо ризику впливу на свідків суд зазначає, що вказаний ризик може бути забезпечений шляхом покладення на підозрювану певного обов`язку.

Наведене свідчить про те, що на час розгляду даного клопотання прокурором доведено обставини, передбачені пунктом 1 ч.1 ст.194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст.191 КК України та наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В судовому засіданні прокурором не доведено, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та уникникненню настанню ризиків, зазначених у клопотанні можливо лише шляхом обрання цілодобового домашнього арешту.

За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та запобігти ризикам, які вказані слідчим, шляхом покладення на останню обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме тяжкість вчиненого правопорушення, характеризуючих даних підозрюваної, враховуючи, що за час досудового розслідування будь-яких дій на перешкоджання досудовому розслідуванні підозрювана не здійснювала, зокрема стороною обвинувачення таких доказів не надано, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування на даному етапі досудового розслідування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 181, 194, 195, 196 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання сторони кримінального провадження слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020000000681 від 20.09.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.191 КК України, відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Могилів-Подільський Могилів-Подільського району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.191 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 березня 2026 року включно, однак в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_4 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

- утримуватись від спілкування із особами, які є свідками, експертами, спеціалістами у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали слідчого судді визначити до 28 березня 2026 року включно.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 .

Копію ухвали вручити підозрюваній негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 27 січня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1