Постанова № 13362719, 23.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2010 р.Справа №2а-7382/09/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сільскогосподарського закритого акціонерного товариства "Симиренко"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

про спонукання відповідача виконати певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: Аркатова Вікторія Василівна, довіреність № б/н від 19.10.10

від відповідача: Джемілова Алімє Наріманівна, довіреність № 1053/Д/10 від 02.08.10.

Сутність спору: Позивач Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Симиренко» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бах чисарайському районі АР Крим про спонукання ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим списати безнадійну податкову заборгованість СЗАТ «Симиренко» з податку з доходів фізичних осіб в сумі 391432,43 грн., а також штрафні санкції та пеню, нараховані на цей борг.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вказаний податковий борг виник за період з 01.07.2005р. по 31.12.2008р. внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які мали місце у 2004 та 2006 роках, що підтверджується відповідними висновками Торгово-промислової палати України № 1546/05-4 від 28.04.2004р., № 4380/05-4 від 01.10.2004р. та № 882/05-4 від 29.03.2006р., а отже відповідно до п.п. «г» п.п. 18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, вказаний податковий борг є безнадійним та підлягає списанню разом з нарахованими на нього пенею і штрафними санкціями.

На думку позивача, нездійснення відповідачем такого списання з підстав зупинення Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дії п.п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р., не ґрунтується на податковому законодавстві України, оскільки бюджетний закон не є законом з питань оподаткування і тому правових підстав для регулювання податкових питань таким законом немає.

Крім того, вважає, що в порушення вимог ч. 8 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.2001р., з наступними змінами і доповненнями та ст. 27 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких закони, які впливають на формування доходної та витратної частини бюджетів, законів про оподаткування, повинні бути офіційно оприлюднені не пізніше, ніж за півроку, що передує плановому, вищенаведені Закони України «Про Державний бюджет України» не були оприлюднені відповідно до вищенаведеного порядку, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

В свою чергу, нездійснення відповідачем такого списання в подальшому з підстави виключення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VІ від 03.06.2008р. із Закону України № 2181-ІІІ п.п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 позивач вважає необґрунтованим через те, що хоча таке виключення і здійснено не законом про Держбюджет, а законом з питань оподаткування, однак було порушено положення ч. 8 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», відповідно до якої зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року, а також вимог ст.27 Бюджетного кодексу України, згідно з якою закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим. У звязку з цим позивач вважає, що застосування ст. 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309-VІ від 03.06.2008р. починається з 01.01.2009р., а тому безнадійний податковий борг з податку з доходів фізичних осіб, що виник у позивача за період з 01.07.2005р. по 31.12.2008р. внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), підлягає списанню.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.06.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7382/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов (а.с. 40-42).

Зокрема, вказує, що відповідно до п.п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. під терміном «безнадійний» слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), з чого слідує, що безнадійним є тільки той податковий борг, який знаходиться у причинно-наслідковому звязку з форс-мажорними обставинами.

Однак, на думку відповідача, між виникненням форс-мажорних обставин та неперерахуванням податку з доходів фізичних осіб до бюджету такий правовий звязок відсутній.

Крім того, стверджує, що відповідно до вимог ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992р. та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України № 342 від 03.09.2001р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.10.2001р. за № 887/6078, юридичні особи не є платниками прибуткового податку і відповідно особові рахунки по ним в органах державної податкової служби не ведуться.

Таким чином, ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим вважає, що органи державної податкової служби не мають законодавчих підстав здійснювати списання боргу з прибуткового податку з громадян, який обліковується тільки по бухгалтерському обліку платника та не знайшов відображення у картці особового рахунку.

Відповідач також вважає, що позивачем пропущено передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України річний строк для звернення до суду з позовом.

Крім того, відповідач зазначив, що сума заявлених позовних вимог по списанню безнадійної податкової заборгованості в розмірі 391432,43 грн. не знаходить свого підтвердження з даними податкового обліку. Відомості про заборгованість по податку з доходів фізичних осіб СЗАТ «Симиренко» містяться в ДПІ станом на 30.06.2009р., а тому для підтвердження суми заборгованості по даному виду податку необхідним є проведення ДПІ у Бахчисарайському районі перевірки СЗАТ «Симиренко» з питання правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб за необхідний період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2009р. по справі №2а-7382/09/8/0170 була призначена судово-економічна експертиза документів, у звязку з чим провадження по справі було зупинено (а.с. 69).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2009р., у звязку з поверненням до суду матеріалів без проведення експертизи через її несплату, провадження по справі № 2а-7382/09/8/0170 було поновлено (а.с. 72).

Ухвалою від 14.01.2010р. Окружним адміністративним судом АР Крим було задоволено вдруге заявлене позивачем клопотання та по справі призначено судово-економічну експертизу документів, у звязку з чим провадження по справі зупинено (а.с. 77-78).

25.05.2010р. до суду від експертної установи ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи» надійшов висновок № 5 судово-економічної експертизи по справі № 2а-7382/09/8/0170 від 28.04.2010р. (а.с. 79-89).

У звязку з цим, ухвалою від 25.05.2010р. провадження по даній справі було поновлено (а.с. 91).

Відповідач, доповнивши свої заперечення на позов, 14.07.2010р. пояснив, що відсутність причинно-наслідкового звязку між виникненням спірного податкового боргу та форс-мажорними обставинами обумовлена також тим, що СЗАТ «Симиренко» за період з 01.07.2005р. по 31.12.2008р. нараховувало та сплачувало заробітну плату своїм працівникам та утримувало податок з доходів фізичних осіб, утримання якого підтверджується звітністю СЗАТ «Симиренко» та висновком експерта № 5 від 28.04.2010р. по даній справі. А оскільки позивач є податковим агентом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», то його безпосереднім обовязком, крім нарахування вказаного податку, була і сплата даних грошових коштів до бюджету, оскільки грошові кошти утримані з виплаченої заробітної плати (а.с. 100-101).

Крім того, відповідач вважає, що суми по податку з доходів фізичних осіб є сумами, які самостійно вказані позивачем у своєму обліку, а виходячи з аналогії Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. суми, самостійно задекларовані платником, не можуть бути оскаржені ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

У звязку з цим, відповідач вважає, що такі дії позивача як визнання податку з доходів фізичних осіб податковим боргом, що підлягає списанню, спричиняє значну шкоду державному бюджету України та є одним із способів ухилення від оподаткування, у звязку з чим бюджет несе значні втрати.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що згідно висновку експерта, податковий борг СЗАТ «Симиренко» в сумі 391432,43 грн. виник за період липень 2005р. грудень 2008р., а несприятливі погодні умови, що призвели до пошкодження та гибелі сільськогосподарських культур підприємства у 2004-2006р.р., що на його думку також свідчить про відсутність причинно-наслідкового звязку між форс-мажорними обставинами та виникненням боргу.

У судовому засіданні 23.11.2010р. позивач, внаслідок ознайомлення з наданим відповідачем особовим рахунком, з якого слідує, що на податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 391432,43 грн. за період з 01.07.2005р. по 31.12.2008р. пеня та штрафні санкції не нараховувались, подав суду заяву про відкликання позовних вимог в частині зобовязання ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим списати пеню та штрафні санкції, нараховані на податковий борг в розмірі 391432,43 грн., у звязку з чим позовні вимоги в цій частині просить залишити без розгляду (а.с. 148).

За результатами розгляду вказаної заяви, ухвалою від 23.11.2010р. Окружний адміністративний суд АР Крим залишив без розгляду позовні вимоги СЗАТ «Симиренко» в частині зобовязання ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим списати пеню та штрафні санкції, нараховані на податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 391432,43 грн.

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Симиренко» має статус юридичної особи з 26.09.2003р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 444842, виданим Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим (а.с. 26) та Статутом СЗАТ «Симиренко» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 27.06.2008р., номер запису 11231050010000083 (а.с. 7-25).

Як свідчать матеріали справи, СЗАТ «Симиренко» звернулось до ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим із заявою за вих. № 18 від 18.03.2009р. про списання безнадійного податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.01.2009р. в сумі 391432,43 грн., що виник внаслідок форс-мажорних обставин, підтверджених висновками Торгово-промислової палати України № 1546/05-4 від 28.04.2004р., № 4380/05-4 від 01.10.2004р. та № 882/05-4 від 29.03.2006р. (а.с. 126).

Листом за вих. № 687/10/17 від 09.04.2009р. ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим відмовила позивачу у списанні заборгованості, посилаючись на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309-VІ від 03.06.2008р., п.п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р., а саме «… списання безнадійного податкового боргу юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)» виключено (а.с. 127).

Судом встановлено, що 02.06.2009р. позивач вдруге звернувся до відповідача, посилаючись на вищевказані висновки Торгово-промислової палати України, із заявою за вих.№ 02 від 02.06.2009р. про списання безнадійного податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб станом на 31.12.2008р. в сумі 540318,65 грн., але листом за вих. №1175/10/17 від 11.06.2009р. відповідачем було відмовлено позивачу у списанні з тих же самих підстав через виключення п.п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 із Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги СЗАТ «Симиренко» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи субєктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки статистики про включення СЗАТ «Симиренко» до ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та прянощів; вирощування зернових та технічних культур; виробництво виноградних вин тощо.

П.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

При цьому, відповідно до п.п. "г" п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 вказаного Закону, чинного в редакції до внесення в нього змін згідно зі ст. 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309-VІ від 03.06.2008р., під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Судом встановлено, що дію даного пункту Закону було зупинено на 2005 рік- згідно із Законами України від 23.12.2004р. N 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» тавід 25.03.2005 р. N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005р. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», на 2007 рік -згідно із Законом України від 30.11.2006р. N 398-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,на 2008 рік - згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Зупинення дії підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 на 2008 рік, передбачене пунктом 19 статті 67 розділу I Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Що стосується посилань відповідача на застосування до спірних правовідносин законів про Державний бюджет на відповідні роки, якими дію п.п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. було зупинено, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 5.3, п. 5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. по справі № 10-рп/2008 зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Суд вважає, що відповідно до п. 11 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Учасниками бюджетного процесу, відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу України, є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

В той же час, платники податків та органи державної податкової служби, для яких п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначений порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, не наділені бюджетними повноваженнями, а отже не є учасниками бюджетного процесу.

Крім того, списання безнадійного податкового боргу не відноситься до стадій бюджетного процесу, вичерпний перелік яких наведено у ст. 19 Бюджетного кодексу України.

В подальшому згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 309-VI від 03.06.2008р. п.п. "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. було виключено.

В той же час, суд вважає можливим застосування до спірних правовідносин положень п.п. "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., оскільки згідно з ч. 8 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Крім того, відповідно до вимог ст. 27 Бюджетного кодексу України закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Ст. 3 Бюджетного кодексу України визначає, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Таким чином, оскільки зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309-VІ від 03.06.2008р. були внесені пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, то норми даного Закону, зокрема щодо виключення п.п. "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., не можуть застосовуватися раніше 01.01.2009р.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, у звязку з чим суд вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати норми того законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, а саме п.п. «г» п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №103 від 14.03.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002р. за №16/6304, з урахуванням змін, внесених наказом ДПА України № 629 від 03.11.2004р.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що оскільки суми по податку з доходів фізичних осіб є сумами, які самостійно вказані позивачем у своєму обліку, то виходячи з аналогії Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. суми, самостійно задекларовані платником, не можуть бути оскаржені ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

При цьому суд виходить з того, що предметом даного спору є не оскарження позивачем суми податкової заборгованості СЗАТ «Симиренко» по податку з доходів фізичних осіб в сумі 391432,43 грн. за період з 01.07.2005р. по 31.12.2008р., а зобовязання відповідача списати вказану суму податкового боргу як безнадійного, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

П.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. визначає, що підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.п. «г»).

Види податків, на які не поширюється вказана норма, законом не визначені.

Разом з тим, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить, в тому числі, податок з доходів фізичних осіб.

П.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону України N 2181 списання безнадійного податкового боргу віднесено до виключної компетенції податкових органів.

Податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України (п.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону).

З метою забезпечення практичного провадження пункту 18.2. ст.18 Закону №2181, наказом ДПА України від 14.03.2001р. № 103 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, зареєстрований Мінюстом України 10.01.2002р. № 16/6304.

Доводи відповідача про те, що юридичні особи не є платниками податку з доходів фізичних осіб і відповідно картка особового рахунку по ним в органах державної податкової служби не ведеться, а тому з цих підстав неможливим є списання безнадійного податкового боргу, суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

В силу п. 2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків визначення та списання безнадійного податкового боргу органами державної податкової служби здійснюється, зокрема, щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В свою чергу, відповідно до підпункту 1.1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями платники податків юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції.

П.1.3 ст.1, п. 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» 2181-ІІІ від 21.12.2000р. встановлено, що податковим боргом вважається податкове зобовязання, узгоджене платником податку або встановлене судом, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання; податкове зобовязання, самостійно визначене платником податку в податковій декларації, вважається узгодженим з дня надання такої декларації, а податкове зобовязання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до п.п.4.2 та цього закону, вважається узгодженим в день надходження до платника податку податкового повідомлення, за винятком випадків, встановлених п.п. 5.2.2 ст.5 цього Закону.

Згідно з приписами п.11 ст.1 Закону України № 2181-111 «податкова декларація-розрахунок» - це документ, що подається платником податку до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку, збору.

Відповідно до вимог п.п. «б» п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" наказом ДПА України від 29.09.2003р. № 451 затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, відповідно до якого юридичні особи, що згідно чинному законодавству є податковими агентами фізичних осіб, зобовязані подавати до органів державної податкової служби податковий розрахунок за ф. № 1ДФ. Зміст названого Порядку свідчить, що названа ф. №1ДФ має всі ознаки податкової декларації.

Обов'язок позивача надавати до 1 числа місяця, наступного за звітним кварталом, до податкового органу відомості про виплачені суми доходів та утримані суми прибуткового податку з виплачених доходів по формі 8ДР, затвердженій наказом ДПА України N 473 від 30.12.97, в редакції наказу ДПА України від 06.01.99 N 10 з урахуванням змін, внесених наказом ДПА України N 164 від 08.04.2003, якою є "Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб".

Та обставина, що позивач, будучи податковим агентом, декларував свої податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб (орендна плата натурою та заробітна плата), податковою інспекцією не спростовується.

Таким чином, слід визнати, що суми податку з доходів фізичних осіб, задекларовані, але не сплачені позивачем до бюджету, є податковим боргом, на який поширюються норми Закону №2181, зокрема ст. 18 названого закону.

Відповідно до п.п 3.4 пункту 3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 103 від 14.03.2001р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002р. за № 16/6304, з наступними змінами і доповненнями, під терміном "безнадійний" податковий борг" слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань. Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - щодо настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку в редакції наказу ДПА України від 14.03.2001р. № 103 встановлено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в пункті 3.4 цього Порядку, що виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) є дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

Зі змісту цієї норми вбачається, що для визнання податкового боргу безнадійним внаслідок дії обставин непереборної сили такий податковий борг вже повинен існувати на момент дії обставин непереборної сили.

Однак, рішенням господарського суду м. Києва від 05.06.2003р. по справі №25/166 визнаний недійсним абзац 6 пункту 4.2. означеного Порядку з тих мотивів, що цей пункт порушує права платника, зокрема право на списання безнадійного податкового боргу, оскільки таке право у останнього випливає зі змісту п.18.2. ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№ 2181, але заперечується підзаконним актом абзацом 6 п.4.2. Порядку списання безнадійного податкового боргу, а тому не відповідає змісту Закону №2181. На підставі рішення Вищого господарського суду України від 26.12.2003р. у справі № 25/166, ДПА України, наказом № 36 від 20.01.2004р., зареєстрованим Мінюстом України 22.01.2004р. № 98/8697, внесла зміни до вищезазначеного порядку, яким виключила з нього абзац шостий пункту 4.2.

Абзацом сьомим пункту 4.2 Порядку в редакції наказу ДПА України від 03.11.2004 № 36 передбачено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу із зазначених підстав є наступний день за граничним терміном погашення податкових зобовязань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили.

П. 4.6 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків визначає, що списанню підлягає борг по податку з доходів фізичних осіб, який знайшов відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).

Як вбачається з висновку Торгово-промислової палати України "Про форс-мажорні обставини" № 1546/05-4 від 28.04.2004р., в результаті тривалих заморозків 3-5 квітня 2004р. на площах СЗАТ «Симиренко», розташованих в с. Пруди Совєтського району АР Крим, постраждали багаторічні насадження: саду насіннячкового на площі 184 га на 100%, саду кісткового на площі 204 га на 100%, винограду на площі 123 га на 49%; загинули посіви озимої пшениці на зерно на площі 234га, пошкоджені посіви озимої пшениці на зерно на площі 496га на 56%, озимої пшениці на зелений корм на площі 138га на 40%, озимого ячменю на зерно на площі 357га на 74%, ярового ячменю на зерно на площі 80га на 70%, ярового ячменю на зелений корм на площі 46га на 70%, що підтверджується актом від 08.04.2004р., узгодженим управлінням сільського господарства та продовольства Совєтського району АР Крим.

Торгово-промислова палата України у даному висновку зазначила, що відповідно до протоколу засідання Постійної комісії Ради міністрів АР Крим з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайним ситуаціям від 26.04.2004р. № 8, вищевказані погодні умови визнані надзвичайними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 368 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» та СЗАТ «Симиренко» включено до переліку сільгосптоваровиробників, які постраждали від надзвичайної ситуації.

Крім того, відповідно до висновку Торгово-промислової палати України "Про форс-мажорні обставини" № 4380/05-4 від 01.10.2004р., в результаті дощів з великою кількістю опадів в серпні 2004р. на площах СЗАТ «Симиренко», розташованих в Совєтському районі АР Крим, пошкоджені посіви соняшника на площі 96 га на 10%, загинули посіви люцерни на насіння на площі 150 га, пошкоджені виноградники технічних сортів на площі 88 га на 15% столових сортів на площі 35га на 63%, що підтверджується актом від 31.08.2004р., узгодженого управлінням сільського господарства та продовольства Совєтського району АР Крим.

Торгово-промислова палата України у даному висновку зазначила, що відповідно до протоколу засідання Постійної комісії Ради міністрів АР Крим з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайним ситуаціям від 28.09.2004р. № 31, вищевказані погодні умови визнані надзвичайними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 368 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» та СЗАТ «Симиренко» включено до переліку сільгосптоваровиробників, які постраждали від надзвичайної ситуації.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 882/05-4 від 29.03.2006р., в результаті сильних морозів у період з 20 по 29 січня на площах СЗАТ «Симиренко», розташованих в с.Пруди Совєтського району АР Крим, загинули плодові почки персику на площі 115га на 100%, пошкоджені багаторічні насадження винограду плодоносного на площі 123га на 94,4%, що підтверджується актом від 17.02.2006р., узгодженим управлінням сільського господарства та продовольства Совєтського району АР Крим.

Торгово-промислова палата України у даному висновку зазначила, що відповідно до протоколу засідання Постійної комісії Ради міністрів АР Крим з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайним ситуаціям від 20.03.2006р. № 5, вищевказані погодні умови визнані надзвичайними відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. № 368 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» та СЗАТ «Симиренко» включено до переліку сільгосптоваровиробників, які постраждали від надзвичайної ситуації.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 5 від 28.04.2010р., проведеної по даній справі, в результаті проведеного дослідження було встановлено, що у період 2004р.-2006р. СЗАТ «Симиренко» понесло збитки від загибелі посівів та рослинних насаджень в результаті впливу несприятливих погодних умов.

До витрат від надзвичайних подій відносяться як прямі втрати за результатами цих подій, так і витрати на здійснення заходів, повязаних з попередженням та ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаної сировини та матеріалів тощо)

Судом встановлено, що відповідно до акту № 8 від 20.09.2005р., складеного комісією за участю депутата Прудівської сільради, внаслідок весняних заморозків 3-5 квітня 2004р. був пошкоджений виноградник на площі 148га. Загибель плодових почок склала 49%. За період вегетації винограду в 2004р. з бокових та сплячих глазків повноцінних побігів не розвинулось. Приріст маленький, лоза тонка, незважаючи на те, що всі технологічні прийоми з вирощування винограду в 2004-2005рр. були виконані, на ослаблених кущах повноцінний врожай не сформувався. Таким чином, наслідки квітневих заморозків 2004р. потягли за собою недобір промислового врожаю винограду в 2005р. (а.с. 135).

З урахуванням цього, за даними оборотно-сальдової відомості по рах. 23.1.1 групи витрат, за 2005р. СЗАТ «Симиренко» відображено списання витрат, спричинених внаслідок виникнення форс-мажорних обставин (несприятливих погодних умов) на загальну суму 903722,32 грн. (а.с. 137).

Крім того, відповідно до акту № 12 від 15.09.2007р., складеного комісією за участю депутата Прудівської сільради, внаслідок морозів 20-29 січня 2006р. був пошкоджений виноградник на площі 148га. Загибель плодових глазків на однорічній лозі склала 94,4%, у звязку з чим обрізання кущів винограду здійснювалось на «чорну головку». Таким чином, наслідки форс-мажорних обставин в січні 2006р. потягли за собою недобір врожаю винограду в 2007р., а у звязку з обрізанням виноградних кущів на «чорну головку» відновлення його продуктивності можливе тільки через 2-3 роки, тому промислового врожаю в 2007р. не було (а.с. 132).

З урахуванням цього, за даними оборотно-сальдової відомості по рах. 231 Види витрат; Види діяльності; Поля; Виноград плодоносящий за 2007р. СЗАТ «Симиренко» відображено списання витрат, спричинених внаслідок виникнення форс-мажорних обставин (несприятливих погодних умов) на загальну суму 372 643,89 грн. (а.с. 134).

Також, відповідно до акту № 7 від 05.10.2008р., складеного комісією за участю депутата Прудівської сільради, внаслідок морозів 20-29 січня 2006р. був пошкоджений виноградник на площі 148га. Загибель плодових глазків на однорічній лозі склала 94,4%, у звязку з чим обрізання кущів винограду здійснювалось на «чорну головку». Таким чином, наслідки форс-мажорних обставин в січні 2006р. потягли за собою недобір врожаю винограду в 2008р., а у звязку з обрізанням виноградних кущів на «чорну головку» відновлення його продуктивності можливе тільки через 2-3 роки, тому промислового врожаю в 2008р. не отримали (а.с. 138).

З урахуванням цього, за даними оборотно-сальдової відомості по рах. 231 Види витрат; Види діяльності; Поля; Виноград плодоносящий за 2008р. СЗАТ «Симиренко» відображено списання витрат, спричинених внаслідок виникнення форс-мажорних обставин (несприятливих погодних умов) на загальну суму 1297261,59 грн. (а.с. 140).

Крім того, експертом встановлено, що за період з 01.07.2005р. по 31.12.2008р. за даними бухгалтерського обліку (оборотно-сальдової відомості, карточки рахунку, аналіз рахунку та ін..) СЗАТ «Симиренко» відображені наступні операції по нарахуванню та оплаті податку з доходів фізичних осіб: заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб на 01.07.2005р. 148886,22 грн.; нараховано податку з доходів фізичних осіб за вказаний період 492127,24 грн.; сплачено податку з доходів фізичних осіб за вказаний період 100694,81грн.; заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб на 31.12.2008р. 540318,65 грн., в т.ч. без урахування вхідного сальдо на 01.07.2005р. 391432,43 грн.

Оцінивши вказаний висновок судово-бухгалтерської експертизи в порядку ст. 86 КАС України, суд не вбачає підстав не довіряти висновкам експерта.

За таких обставин, враховуючи, що позивач є сільськогосподарським підприємством та має сезонний характер роботи, то загибель сільськогосподарських культур протягом 2004 - 2006р.р. призвела до неотримання прибутку, та, як наслідок, неможливість проведення розрахунків з бюджетом та утворення податкового боргу.

У звязку з цим, суд вважає, що утворення спірного боргу знаходиться у безпосередньому причинному звязку з настанням форс-мажорних обставин.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що невідображення спірного боргу в картці особового рахунку свідчить про відсутність підстав для списання податкового боргу. При цьому суд виходить з наступного.

Як зазначає відповідач, списанню підлягає безнадійний податковий борг, визначення суми якого здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативного обліку податків і неподаткових платежів, затвердженою наказом ДПА України від 02.04.99 за N 174.

Відповідно до п. 2.2 зазначеної Інструкції, документами, на підставі яких здійснюється облік платежів до бюджету шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника в базу даних по податкових зобов'язаннях, які самостійно визначаються платником, є податкові декларації (розрахунки) та інші документи, що надаються в податкові органи в порядку і строки, встановлені податковим законодавством, на підставі якого здійснюється зарахування платежів; по податкових зобов'язаннях, розрахованим органом податкової служби, у числі інших також і акт документальної перевірки з питань повноти нарахування, утримання і сплату прибуткового податку з громадян.

Свої зобов'язання по перерахуванню до бюджету нарахованого і утриманого податку з доходів фізичних осіб по заявленій сумі позивач у встановленому порядку задекларував шляхом надання органу податкової служби розрахунків встановленої форми N8ДР.

За таких обставин, відсутність визначення боргу по податку з доходів фізичних осіб у даних карток особового рахунку платників податку не може бути підставою для відмови у списанні боргу.

Вказана позиція відображена також в ухвалі ВАСУ від 14.02.2008р.

При цьому суд зауважує на тому, що спірним є саме списання податкового зобовязання позивача зі сплати податку з доходів фізичних осіб, тоді як відповідач помилково визначає вид податку прибутковий податок, який чинним законодавством як окремий вид податку не передбачений.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для списання безнадійного податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб з підстав скасування дії підпункту 4.2 пункту 4 Порядку, також не приймаються до уваги судом, оскільки право на списання цього податку передбачено пунктом 4.6 цього Порядку та підпунктом "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин, суд вважає, що підстави для відмови у списанні спірного безнадійного податкового боргу у відповідача були відсутні.

Разом з тим, ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Не погоджується суд і з доводами відповідача про те, що позивачем пропущено передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України річний строк для звернення до суду з позовом.

Так, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим із заявою про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили, 18.03.2009р., у чому йому було відмовлено відповідачем 09.04.2009р., тобто право позивача було порушено 09.04.2009р., а до суду з відповідним позовом позивач звернувся 12.06.2009р., тобто в межах передбаченого ст. 99 КАС України в редакції КАС, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, річного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи, судом 23.11.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 29.11.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобовязати Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (98433, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 3) списати з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Симиренко» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, 128, ЄДРПОУ 32561896) безнадійний податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 391432,43 грн.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим в місячний строк після набрання постановою законної сили надати до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звіт про виконання судового рішення.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Симиренко» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, 128, ЄЛРПОУ 32561896) 3,40грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кушнова А.О.