Рішення № 133625416, 23.01.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 541/2456/25

Провадження №2/525/32/2026 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Корж Т.Ю.,

з участю представника відповідача адвоката Сидоренка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

22.07.2025 до Великобагачанського районного суду Полтавської області на підставі ухвали судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.06.2025 про передачу справи за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 15.04.2024 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9233 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua/ та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідач отримала кредит у розмірі 7000 гривень, строком на 365 днів, шляхом переказу коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідач в порушення умов Кредитного договору не повернула суму кредиту, не сплатила нараховані відсотки, у зв`язку з чим виникла заборгованість, а саме: 7000 грн. заборгованість за кредитом; 63875 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Ураховуючи вищезазначене, позивач просить стягти з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №9233 від 15.04.2024 у розмірі 70875 грн., а також судові витрати понесені по справі.

28.07.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, перше судове засідання призначено на 27.08.2025, учасникам роз`яснено порядок та строки подання заяв по суті справи (а.с. 70).

Згідно ухвали суду від 27.08.2025, судом було витребувано додаткові докази по справі (а.с. 85).

23.09.2025 на адресу суду надійшли витребувані докази (а.с. 97-98).

У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, з поважних причин.

Представник відповідача адвокат Сидоренко Ю.В., діючи від імені відповідача ОСОБА_1 , просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю. В обгрунтування своєї позиції по справі посилався на те, що позивачем не доведено виконання свої зобов`язання за договором, не надано доказів про надання коштів у кредит, відсутність відомостей про платника та призначення платежу при зарахуванні грошових коштів на картковий рахунок відповідача ставить під сумнів, що кошти були перераховані позивачем на виконання укладеного кредитного договору. Оскільки умови договору суперечать ЗУ «Про споживче кредитування» в частині визначення відсоткової ставки, у цій частині положення договору є нікчемними, а тому відсотки за договором нараховуватися не можуть, а нараховані відсотки стягненню не підлягають. Просив зменшити витрати на правничу допомогу, понесені позивачем до 4000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві та у поданому на адресу суду клопотанні просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 2-11, 80).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання жодного разу не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом установлено, що 15.04.2024 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9233. За умовами договору Товариство зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 7000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки визначені цим Договором. Процентна ставка за користування Кредитом фіксована і становить 2,5% від суми кредиту за кожний день. Строк надання кредиту становить 365 днів, зі сплатою кредиту в кінці строку користування, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, вебсайт: https://fondy.ua) або іншим способом (а.с. 26-29). Аналогічна інформація міститься також у Паспорті споживчого кредиту (а.с. 32-34).

Виконання ТОВ «КЛТ Кредит» своїх зобов`язань за договором у частині надання ОСОБА_1 кредиту у сумі 7000 грн., шляхом перерахування коштів на платіжний засіб НОМЕР_2 , підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» (а.с. 35).

Згідно інформації наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 , 15.04.2024 на вказану картку були зараховані грошові кошти в сумі 7000 грн. ( а.с. 97-98)

Станом на 09.06.2025 розмір заборгованості відповідача становить 70875 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 7000 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить 63875 грн., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за договором №9233 від 15.04.2024 (а.с. 36-41).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, суд виходить з наступного.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність факту укладення між сторонами кредитного договору та перерахування на рахунок відповідача ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7000 грн. на виконання умов договору.

Факт укладення вказаного кредитного договору стороною відповідача не заперечувався. Посилання сторони відповідача на ті обставини, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про виконання ним своїх зобов`язань за договором є безпідставними. Перерахування грошових коштів підтверджується матеріалами справи. Стороною відповідача не надано жодних доказів на спростування доводів позивача в цій частині, а також того, що отримані відповідачкою 15.04.2024 грошові кошти мають інше походження.

Також матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачка на виконання умов договору здійснювала часткове чи повне погашення заборгованості.

Із матеріалів справи установлено, що відповідачка ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором отримала грошові кошти у розмірі 7000 грн., оскільки відповідачем не повернуті отримані кредитні кошти, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення відсотків за договором суд приходить до наступних висновків.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким у тому числі були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 8 Закону установлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5%;

- протягом наступних 120 днів - 1,5% ( п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За умовами укладеного кредитного договору грошові кошти надавалися у кредит строком 360 днів зі сплатою відсоткової ставки 2,5% за день.

Відповідно до умов укладеного договору та положень ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» (у рахуванням Прикінцевих та перехідних положень) відсотки мають нараховуватися із розрахунку 7 днів по відсотковій ставці визначеній умовами договору - 2,5% в день, 120 днів по відсотковій ставці визначеній Законом 1,5% в день, решту строку кредитування 238 днів по відсотковій ставці визначеній Законом 1% .

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками у розмірі 30485 грн.

7000 грн. х 2,5% х 7 днів = 1225 грн.

7000 х 1,5% х 120 днів = 12600 грн.

7000 х 1% х 238 днів = 1660 грн.

1225 грн. + 12600 грн. + 1660 грн. = 30485 грн.

Таким чином, суд приходить до переконання, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості підлягають до часткового задоволення на загальну суму 37485 грн., з яких: 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 30485 грн. - заборгованість за відсотками.

У іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» було сплачено 2422,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 1).

Оскільки позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, розмір заявлених вимог 70875 грн. (100%), розмір вимог, що підлягають задоволенню 37485 грн. (52,89%), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1281,21 грн. ( 2422,40 х 52,89 % = 1281,21 грн.).

У іншій частині заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України установлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До позову додано: договір №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024, укладений між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ФОП Руденко К.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2412 від 23.10.2018 видане Радою адвокатів Полтавської області, акт приймання-передачі наданих послуг №5 до договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024, витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024, платіжну інструкцію №241, згідно якої ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» здійснило оплату згідно договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024, довіреність від 17.09.2024 (а.с. 57-62).

Представник відповідача адвокат Сидоренко Ю.В. в ході судового розгляду справи заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, фінансовий стан обох сторін, складність справи, яка є типовою та малозначною, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), фактично було лише складено позов у типовій справі та адвокатський запит, наявність сталої судової практики у вказаній категорії справ, з урахуванням часткового задоволення заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання, що вимоги позивача підлягають до задоволення частково та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №9233 від 15.04.2024 у розмірі 37485 ( тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» судовий збір у розмірі 1281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) гривня 21 копійка та 3000 ( три тисячі) гривень - витрати на правову допомогу.

У іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», ЄДРПОУ 40076206, адреса: площа Солом`янська, 2, прим. 04, м. Київ, 03035;

представник позивача: адвокат Руденко Костянтин Васильович, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник відповідача: адвокат Сидоренко Юрій Володимирович, РНОКПП НОМЕР_6 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2761 від 23.04.2019 видане Радою адвокатів Полтавської області, адреса: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 28.01.2026.

Суддя Я.В. Прасол