Постанова № 13362492, 23.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.09.10Справа №2а-5775/10/16/0170 (16:11) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Александрова О.Ю., при секретарі Габрись П.С., розглянувши за участю

представника позивача Остистого В.М., протокол №6 від 02.08.2002р.,

представника відповідача Черниш А.О., довіреність № 7776/9/10-0 від 22.10.08,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортленд"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання неправомірними дій та зобов'язання виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортленд" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання неправомірними дій відповідача по застосуванню штрафних (фінансових) санкцій по рішенню № 0013862303 від 18.11.2009р. на суму 4004,00 грн., та зобов'язання ДПІ в м Ялта АР Крим скасувати вказане рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено без урахування усіх обставин, які мають значення, не на підставі та у межах визначених законом та, як наслідок, ці дії є протиправними, а рішення підлягає скасуванню. Зокрема, на думку позивача планова перевірка проведена з порушенням встановленого порядку, викладені в акті обставини щодо порушення порядку обліку товарно-матеріальних цінностей не відповідають дійсності, а акт за № 1915/01/12/23/31763503 від 05.11.2009р., на підставі якого прийнято рішення, не існує.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.09.2010р. позивач заявою уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим№ 0013862303 від 18.11.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортленд"на суму 4004,00грн.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши представників сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

05.11.2009р. за результатами перевірки господарської одиниці - магазину, який належить позивачу, посадовими особами відповідача складений акт на бланку № 01346, яким зафіксовано порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, встановлено, що позивачем не забезпечений відповідний облік обсягів товарів які реалізовуються, згідно порядку встановленому законодавством, за місцем їх реалізації (а.с.9-10). Посадовими особами відповідача складний опис товарно-матеріальних цінностей, на які відсутні бухгалтерські документи та які знаходилися на момент перевірки у продажі на загальну суму 2002,00грн. Вказаний акт зареєстрований у Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим за № 1915/01/12/23/31763503 06.11.2009р.

На підставі акту перевірки № 01346 від 05.11.2009р. відповідачем до позивача рішенням 0013862303 від 18.11.2009р. застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4004,00грн., що стало підставою звернення позивача до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі - Закон № 509) встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Отже, органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні». Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок щодо порядку застосування РРО передбачені Законом №509 та Законом України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі - Закон №265).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону №509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265, є позаплановою.

Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, судом встановлено, що обовязковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у звязку з відсутністю наказу на проведення перевірки.

Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, оскільки перевірка фактично була проведена, що не заперечується позивачем та відповідачем, підтверджується записом здійсненим у журналі перевірок, підписами на направленнях на перевірку, відміткою про ознайомлення і отримання примірнику акту перевірки посадовою особою позивача, поясненнями представників сторін і свідків.

Згідно п. 2 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України України від 12.08.2008 N 534 (із змінами, внесеними наказом ДПА України від 25 березня 2009 року N 147 ), акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами. В акті перевірки має бути чітко викладений зміст порушення з посиланням на законодавчі та нормативно-правові акти, вимоги яких порушено. Із змісту ч. 8 вказаних Методичних рекомендацій вбачається, що реєстрація акта перевірки здійснюється не пізніше наступного робочого дня після його складання в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС (додаток 2 до Методичних рекомендацій), посадові особи якого здійснювали перевірку такого суб'єкта.

Реєстраційний номер акта перевірки складається із порядкового номера в журналі реєстрації перевірок (чотири розряди), коду області (два розряди), коду органу ДПС (два розряди), коду структурного підрозділу органу ДПС, відповідального за проведення перевірки (два розряди), коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання (вісім розрядів) або ідентифікаційного номера фізичної особи за ДРФО (десять розрядів). Загальна структура реєстраційного номера акта перевірки суб'єкта господарювання - юридичної особи оооо/оо/оо/оо/оооооооо, суб'єкта господарювання - фізичної особи - оооо/оо/оо/оо/оооооооооо.

Судом досліджений акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 01346 (реєстраційний № 1915/01/12/23/31763503) та встановлено, що зазначений акт відповідає вимогам вищезазначених методичних рекомендацій.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтею 1 вказаного Закону передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 3 вказаного Закону передбачені обовязки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з вимогами п.12 статті 3 Закону про РРО, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст.21 Закону про РРО до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст.1 Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

П. 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Дослідивши акт перевірки на бланку № 01346 (реєстраційний № 1915/01/12/23/31763503) від 05.11.2009р. та додатки до зазначеного акту, а саме, опис товарно-матеріальних цінностей, судом встановлено, що під час перевірки посадовими особами відповідача зафіксована відсутність, станом на час проведення перевірки, у господарській одиниці - магазині документів бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій на наступні товари: ракетка тенісна "пінг-понг" настільний теніс, артикул 8410А за ціною 58,00грн. (кількість 9 одиниць), ракетка для настільного тенісу артикул 08712с за ціною 260,00грн. (кількість 2 одиниці), ракетка для настільного тенісу, артикул ND 694 за ціною 320,00грн. (кількість 3 одиниці) на загальну суму 2002,00грн.

Згідно п.3.1 наказу № 1 від 08.04.2002р. ТОВ "Спортленд" "Про оренду цілісного майнового комплексу та затвердження штатного розпису" робочий час, зокрема, адміністрації, де розташована бухгалтерія, встановлений з 09 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. Із змісту акта перевірки № 01346 (реєстраційний № 1915/01/12/23/31763503) від 05.11.2009р. вбачається , що перевірку розпочато о 17год. 03 хв. та закінчено о 17 год. 50 хв.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість надання позивачем необхідних документів для перевірки, оскільки перевірку здійснено у неробочий час бухгалтерії. Крім того, на опису посадовою особою позивача, завідуючою відділом магазину, зроблено зауваження, якими пояснено, що первинні бухгалтерські документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій на перелічені товари, тобто, оригінали документів, знаходяться у бухгалтерії підприємства за адресою: вул. Найденова, 31а, м. Ялта.

У п.п.4.3 акту перевірки № 01346 від 05.11.2009р. посадовими особами відповідача здійснений запис про необхідність надання первинні бухгалтерські документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій на перелічені товари до ДПІ в м. Ялта АР Крим до 06.11.2009р. (а.с.10), що не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні.

У судовому засіданні, у якості свідка допитана посадова особа позивача, завідувач відділом магазину ТОВ "Спортленд", що розташований в м. Ялта за адресою: вул.К.Маркса,8, у якому здійснено перевірку 05.11.2009р., ОСОБА_3, яка пояснила, що під час проведення зазначеної перевірки, перевіряючим були надані копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарських операцій на зазначені у опису матеріальні цінності, проте, перевіряючий наполягав на наданні оригіналів цих документів, які знаходилися в бухгалтерії підприємства. Наступного дня відповідні бухгалтерські документи були надані до ДПІ.

У судовому засіданні, у якості свідка допитаний державний податковий інспектор Фоменко Андрій Владиславович, який пояснив, що документи первинного бухгалтерського обліку на частину товару при перевірці не надані посадовими особами позивача, тобто, були відсутні взагалі, до чого суд ставиться критично з наступних підстав.

Представником позивача у судовому засіданні пояснено, що 06.11.2009р. ним були надані до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим первинні бухгалтерські документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій на перелічені у опису товарно-матеріальних цінностей до акту перевірки на бланку № 01346 від 05.11.2009р., проте, ці обставини позивачем при прийняті рішень до уваги не прийнято.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконані вимоги встановлені посадовими особами відповідача, встановлені п.п.4.3 зазначеного акту перевірки.

У судовому засіданні судом досліджені надані представником позивача накладна № 101 від 14.09.2009р., накладна № 118 від 23.09.2009р., які є первинними документами підтверджуючими придбання позивачем ракетки тенісної "пінг-понг" настільний теніс, артикул 8410А за ціною 58,00грн. (кількість 10 одиниць), ракетка для настільного тенісу артикул 08712 за ціною 260,00грн. (кількість 2 одиниці), ракетка для настільного тенісу, артикул ND 694 за ціною 320,00грн. (кількість 4 одиниці). Також позивачем надані видаткові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, рахунки, товарні звіти та інші документу, що підтверджують ведення бухгалтерського обліку ТОВ "Спортленд".

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність належних документів про бухгалтерський облік товарних запасів та виключає вчинення позивачем порушення п.12 ст.3 Закону України № 265.

Суд звертає увагу сторін, що стягнення з субєкту господарювання може бути здійснено тільки на підставі законного рішення субєкта владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення позивача № 0013862303 від 18.11.2009р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортленд" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4004,00грн. за порушення п.12.ст.3 Закону про РРО на підставі ст.21 Закону РРО, не відповідає вимогам Закону та прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, у звязку з чим є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 23.09.2010р. У повному обсязі постанову складено 27.09.2010р.

Керуючись ст.ст. 122,160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0013862303 від 18.11.2009р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортленд"штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4004,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортленд" 03,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.