Постанова № 13362434, 16.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.09.10Справа №2а-7182/10/16/0170 (16:20) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Александрова О.Ю., при секретарі Габрись П.С., розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку у сумі 591,59грн., пені у сумі 21,85грн. та фінансових санкцій у сумі 340,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно сплачуються суми єдиного податку та фінансових санкцій відповідно до законодавства.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, надав клопотання, про розгляд справи у відсутність його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив, заперечень на позов не надав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 03.06.2010р. відповідача зобов'язано надати письмові заперечення на позов із їх правовим та документальним обгрунтованням. Явку сторін визнано обов'язковою.

Відповідно до ч.2 ст.40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобовязані своєчасно повідомити про це суд.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю не зявившихся представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ОСОБА_1(ІПН НОМЕР_1)13.05.2008р. виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.12).

Відповідач знаходиться на обліку платників податків у ДПІ в м.Ялта в АР Крим.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів малого підприємництва” субєкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно вибрати спосіб оподаткування доходів по єдиному податку шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

З урахуванням положень зазначеного Указу, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до ДПІ в м. Ялта в АР Крим подано заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з січня 2009р. та одержано Свідоцтво про сплату єдиного податку фізичною особою підприємцем ( а.с.14).

Відповідно до п.2 Указу №727/98 у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Згідно з пунктом 4 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 р. №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №752/4045), якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, платнику єдиного податку видається довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (далі - Довідка) згідно з додатком 2 до цього Порядку. У разі збільшення чисельності працівників (відкриття додаткових робочих місць) протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найманого працівника, з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників, і отримати Довідки для цих працівників. У разі втрати Довідки доплата за працівника може бути припинена лише, починаючи з наступного кварталу.

Пункт 5 Указу №727/98 встановлено, що субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплату сум єдиного податку згідно з законодавством України.

Відповідно до вимог пункту 6 зазначеного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва). Разом з тим, у випадку здійснення підприємницької діяльності з використанням найманої праці фізична особа підприємець, що є платником єдиного податку, повинна сплачувати податок з доходів фізичних осіб, що є її найманим працівником.

Відповідачем отримано свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 та довідку серії НОМЕР_3, яка підтверджує, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах із фізичною особою - підприємцем, яка є платником єдиного податку відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2.

Як вбачається із заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відповідачем здійснювалася підприємницька діяльність у сфері діяльності у сфері електромонтажу та обслуговування електрообладнання.

Абзац 2 статті 2 Указу “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів малого підприємництва” передбачає, що ставка єдиного податку для субєктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності й не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Рішенням Ялтинської міської ради АР Крим затверджені ставки єдиного податку для фізичних осіб підприємців, згідно якого по всім видам діяльності ставка податку становить 200грн. на місяць.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин підприємець зобовязаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обовязкових платежів; сплачувати податки та інші обовязкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Зі змісту абзацу 6 пункту 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів малого підприємництва” випливає що, фізичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач у 2009р. повинен сплачувати 300,00грн. єдиного податку, щомісячно. Сплату відповідачем здійснено частково, станом на день розгляду справи за відповідачем виникла заборгованість зі сплати єдиного податку у сумі 591,59грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача зі сплати єдиного податку за 2009р. складає 591,59грн. і вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 21,85грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими” (далі Закон 2181), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону №2181 визначено, що пеня це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно з пп.16.1.2 п.16.1 ст. 16 Закону №2181 нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Позивачем, як субєктом владних повноважень не надано суду доказів самостійного нарахування відповідачем суми належного до сплати єдиного податку або нарахування такої суми відповідачу контролюючим органом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми пені задоволенню не підлягають, оскільки податковим органом не наведено законодавчих підстав нарахування пені на суму заборгованості по сплаті єдиного податку.

11.02.2009р. відповідачем отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100197431.

28.09.2009р. за результатами документальної невиїзної перевірки посадовими особами позивача складений акт №2579/17-2/2464521292, яким зафіксовано порушення відповідачем абз. "а" п.п.4.1.4 п.4.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000р., а саме, надання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009р. - 20.08.2009р. (граничний строк надання - 22.06.2009р.), податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009р. - 20.08.2009р. (граничний строк надання - 20.07.2009р.). Акт отриманий відповідачем 03.10.2009р. (а.с.26).

На підставі акту №2579/17-2/2464521292, згідно абз. "а" п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4, п.п.17.1.7 п17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181-ІІІ від 21.12.2000р., п.п.7.81 п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР, 03.04.1997р. позивачем винесено податкове повідомлення - рішення №0011861702/0/17-2 від 12.10.2009р. про застосування фінансових санкцій у сумі 340,00грн. Рішення отримано відповідачем 16.10.2009р. (а.с.29).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Порядок нарахування, сплати та подання звітності встановлений Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п. 7.8.1. ст. 7 Закону 168 (в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005) податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання, це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (апеляційного або судового оскарження).

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача фінансових санкцій у сумі 340,00грн., а відтак, у цій частині вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Примусове стягнення податкової заборгованості передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження обєктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умовами попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Статтею 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати єдиного податку за 2009р. у сумі 591,59грн. та фінансових санкцій застосованих податковим повідомленням - рішенням №0011861702/0/17-2 від 12.10.2009р. у сумі 340,00грн. підлягають задоволенню.

Оскільки, згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 16.09.2010р. У повному обсязі постанову складено 20.09.2010р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(ІПН НОМЕР_1) заборгованість зі сплати єдиного податку за 2009р. у сумі 591,59грн. в доход міського бюджету м. Ялта АР Крим на р/р 34210379700039, код платежу 16050200 в УГК в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740850; фінансові санкції застосовані податковим повідомленням - рішенням №0011861702/0/17-2 від 12.10.2009р. у сумі 340,00грн. в доход Держбюджету м. Ялта АР Крим на р/р 31110029700039, код платежу 14010100 в УГК в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740850.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.