Ухвала суду № 133621484, 28.01.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7964/24

Провадження № 1-кп/522/2245/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі та в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162510000464 від 05 квітня 2024 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Красносілка, Комінтернівського району, Одеської області, українки, громадянки України, заміжньої, із вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

- за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162510000464 від 05 квітня 2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-1 КК України.

Захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв`язку із його невідповідністю вимогам КПК, оскільки не вказано місце скоєння кримінального правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала та просила призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Обвинувачена в судовому засіданні підтримала клопотання.

Вислухавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами, суд приходить до висновку, що він підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Судом встановлено істотне порушення вимог КПК України. Таким істотним порушенням вимог КПК України суд визнає невідповідність обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України.

Обвинувальний акт складений відносно ОСОБА_3 і реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають встановленим вимогам закону.

Органами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024162510000464 було допущено порушення основоположних прав обвинуваченого і завдань КПК.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії»,

детальніше прописано: "Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально

проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинувачені, включаючи зміни причини обвинувачення».

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Право підозрюваного на захист - це сукупність наданих йому законом повноважень для спростування підозри або обвинувачення, пом`якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому права на захист є однією з основних засад судочинства в Україні, визначеної п. 6 ч. 1 ст. 129 Конституції України.

В обвинувальному акті не зазначено чіткого формулювання обвинувачення, інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_3 ч. 1 ст. 436-1 КК України.

Положеннями ч. 1 ст. 91 КК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікація дій обвинуваченого має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Крім того, залишається незрозумілим зазначення у формулюванні обвинувачення в період часу вчинення злочину - з 2022 року по теперішній час, тобто сторона обвинувачення не дала відповіді на питання, яким чином вчинення злочину продовжуватись по теперішній час.

У формулюванні обвинувачення не зазначено, які конкретно публікації символіки комуністичного тоталітарного режиму поширила ОСОБА_3 , що позбавляє можливості встановити та перевірити чи відносяться ці публікації до вказаної символіки відповідно до висновку експерта та п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів в Україні на заборону пропаганди їхньої символіки».

Також, у формулюванні обвинувачення органом досудового розслідування вказано про те, що ОСОБА_3 поширювала символіку комуністичного тоталітарного режиму, однак, у той же час, дії обвинуваченої кваліфіковано за ч. 1 ст. 436-1 КК України за кваліфікуючими ознаками: поширення символіки комуністичного режиму, тобто вбачається певна невідповідність формулювання обвинувачення та кваліфікації дій обвинуваченої, оскільки в кваліфікації не вказується «тоталітарного», хоча це вказано в формулюванні обвинувачення та зазначено в диспозиції статті кримінального закону.

Суд вважає, що відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання кваліфікації дій обвинуваченої, є порушенням прав обвинуваченої, які регламентовані ст. 42 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення безумовно є ключовим предметом дослідження під час судового розгляду кримінального провадження по суті. При цьому, відсутність чіткого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи, унеможливлює якісний захист особи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.

Відповідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні. У випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, суд згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, повинен повернути обвинувальний акт прокурору.

Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 110, ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт - це процесуальний документ, яким завершується досудове розслідування та у якому формулюється твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і який після його складання слідчим (прокурором) затверджується прокурором. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Встановлено, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Вищезазначене свідчить про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, оскільки суд у подальшому пов`язаний межами фактичних обставин, встановлених у ході досудового розслідування, і детально не виписаних у обвинувальному акті, що передбачає на зазначеній стадії процесу повернення обвинувального акту прокурору, який його затверджував.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 КПК України, після отримання обвинувального акта, суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024162510000464 від 05 квітня 2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-1 КК України, керівнику Приморської окружної прокуратури м. Одеси, для усунення недоліків.

Зобов`язати прокурора усунути виявлені недоліки.

На ухвалу протягом 7 діб з дня її оголошення може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1

28.01.2026