Ухвала суду № 133620678, 28.01.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6536/24

Провадження №: 1-кп/336/448/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі сторін: прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12022080000000388 від 21.07.2022 року

та клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт по обвинуваченню

ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.306, ч.2, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Ухвалами суду обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 неодноразово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 14.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою суду від 14.05.2025 провадження по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_11 закрито у зв`язку зі смертю.

Відповідно до повідомлення ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» від 13.10.2025 обвинувачений ОСОБА_10 був звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави у сумі 242 240, 00 грн.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим, які утримуються під вартою, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , раніше обраного запобіжного заходу, оскільки визначені ст.177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли. Мотиви заявленого клопотання прокурором викладено письмово.

Захисник ОСОБА_5 , як і обвинувачений ОСОБА_8 , просили відмовити у задоволенні клопотання, вказуючи на те, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки. Захисник заявила клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , інші учасники судового засідання підтримали клопотання адвоката.

Захисник ОСОБА_4 та її підзахисний ОСОБА_9 просили суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки ризики, на які посилається прокурор, є необґрунтованими.

Інші учасники процесу підтримали позицію адвоката ОСОБА_4 .

Заслухавши сторін, суд приходить до наступного.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а обвинувачений ОСОБА_9 у вчиненні тяжких злочинів, а тому можливо спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності ризик втечі обвинувачених від правосуддя з метою уникнути покарання, а також впливу на свідків, які не допитані судом, запобігти яким, обравши менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, неможливо.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою.

Судом на даному етапі судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.1 та п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_9 судом встановлено і наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на його судимості.

Щодо клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, то суддя зазначає про наявність ризику, визначеного п.5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить і перебування в провадженні суду іншого кримінального провадження, у якому останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Обраний обвинуваченим запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Також слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідно до пункту 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 3 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Суддею враховується, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних про те, що поточний стан здоров`я обвинувачених перешкоджає перебуванню в умовах слідчого ізолятора.

Окрім того, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення обвинувачених до інкримінованих кримінальних правопорушень, враховуючи норму ч. 3 ст. 182 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, суддя вважає за необхідне визначити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 розмір застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені вст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

За таких обставин суддя з урахуванням стану здоров`я обвинувачених, їх майнове становище, враховуючи конкретні обставини справи, тяжкості злочинів, в якому вони обвинувачуються, розглядає за можливе визначити обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заставу у вигляді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 90 840,00 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1ст. 177 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» (заява № 12050/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.

Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України обвинувачені або заставодавці мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 28 березня 2026 року включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити ОСОБА_9 заставу, в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840,00 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_9 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_9 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_9 на строк не більше двох місяців.

Роз`яснити ОСОБА_9 , що у разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 28 березня 2026 року включно.

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити ОСОБА_8 заставу, в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840,00 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_8 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_8 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_8 на строк не більше двох місяців.

Роз`яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_12