Ухвала суду № 133620639, 27.01.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/7907/25 1-кп/335/450/2026

27 січня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Запоріжжі кримінальне провадження №22025000000000894, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22025000000000894 від 04.08.2025 року відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У судовому засіданні судом постановлено на обговорення питання щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. Разом з цим, у підготовчому судовому засіданні 27.01.2026 року, прокурором надано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що наявні беззаперечні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений при обранні йому іншого запобіжного заходу може здійснити відповідні дії. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Також, встановлено, що підозрюваний фактично підтримує збройну агресію проти України, що дає підстави вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії Російської Федерації на території України, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених і керованих та фінансованих РФ, що зумовлює тимчасову не контрольованість окремих територій України, не виключається можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування суду на вказаних територіях та перехід на сторону ворога. Враховуючи викладене, ОСОБА_6 усвідомлює, що вчинив злочин, санкція статті якого передбачає ув`язнення строком на п`ятнадцять років позбавлення волі або довічним позбавленням волі, розуміючи, що є свідки його протиправної діяльності, з метою ухилення від кримінальної відповідальності має намір втекти та переховуватись від суду та вчиняти спроби покинути територію України. Разом з цим, оскільки на даний час не встановлені усі спільники обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Крім того, враховуючи підтримку обвинуваченого протиправної діяльності російських окупаційних військ, в разі загострення воєнних дій на території України існує ймовірність його сприяння представникам Російської Федерації в проведенні підривної діяльності на шкоду державній безпеці України та перешкоджанню провадженню іншим чином. Крім того, метою вчинення обвинуваченим є надання представникам РФ інформації щодо місця дислокації стратегічно важливих військових об`єктів та сучасного військового озброєння на території України, та встановлено, що обвинувачений для представників РФ планував продовжити надання відомостей на шкоду України, однак, на теперішній час передача такої інформації припинена, тому є підстави вважати, що обвинувачений, розуміючи, що представники РФ можуть забезпечити його переховування на території РФ, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних протиправних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та вчинить інші протиправні дії, які необхідні для передання представникам РФ вказаної інформації, а також взагалі перехід на бік ворога. Враховуючи характер вчиненого обвинуваченим злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яка полягає у безальтернативному позбавленні волі, є всі підстави вважати, що обвинувачений може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочини проти основ національної безпеки України та може вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім цього, вік обвинуваченого, стан здоров`я, соціальні зв`язки, дозволяють йому ефективно переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у тому числі за межами України, що унеможливить проведення з ним процесуальних дій.У підготовчому судовому засіданні, прокурор наполягав на тому що, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати, просив суд клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити розмір застави.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримав думку підзахисного, просив суд відмовити у задоволенні клопотання про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід. Щодо призначення судового розгляду справи не заперечував.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду, виходячи з такого.

Дане кримінальне провадження підсудне Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя, підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, під час підготовчого судового засідання не встановлено, на підставі п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

За ч. 2 ст. 111 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.

Главою 30 КПК України визначено особливі порядки провадження в суді першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 384 КПК прокурор, суд зобов`язані роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Суд роз`яснив обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Відповідно до ч. 10 ст. 615 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною було визначено склад суду за участю присяжних.

З 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами).

За правилами ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинним на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Обвинувальний акт надійшов до суду в період дії воєнного стану, а тому враховуючи положення ч. 10 ст. 615 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів.

Частиною 2 ст. 27 КПК України передбачено, що кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито крім випадків, установлених законом. Такими випадками вказана норма КПК України визначає, зокрема:

- необхідність запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;

- якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;

- необхідність забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 27 КПК України дане кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання, а тому може бути розглянуте у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Таким чином, враховуючи, що під час підготовчого судового засідання судом встановлено достатньо підстав для призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду та вважає за необхідне призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов`язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв`язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Колегія суддів враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення вчинено в період воєнного стану на користь держави-агресора, всупереч інтересам України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, що становить підвищену суспільну небезпеку, та вважає, що вданому кримінальному провадженні інтереси суспільства переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до положень ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання на строк п`ятнадцять років позбавлення волі або довічне позбавлення волі. Усвідомлюючи невідворотність покарання за його вчинення, він може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання.

Також колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 , маючи достатній рівень освіти, життєвого досвіду, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій.

Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд зазначає, що розгляд кримінального провадження перебуває на стадії підготовчого провадження, тобто є не завершений. Судом не досліджені докази, не допитані свідки, на яких обвинувачений може здійснювати вплив, з метою надання показань на його користь.

При вирішенні питання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає встановленою наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки санкція ч.2 ст.111 КК України передбачає найсуворішу міру покарання у виді довічного позбавлення волі, також продовжує існування ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, оскільки на території України продовжуються військові дії та збройна агресія РФ, з огляду на що наявні ризики не зменшились і не зникли.

Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Також, суд вважає доведеним ризик продовження вчинення злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_6 інкриміновано вчинення декількох епізодів протиправних дій, крім того, інкриміновані злочини вчинялися з використання месенджерів, доступу до яких у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, запобігти не можливо.

Також колегія суддів зазначає, що соціальні зв`язки, наявність місця мешкання, були враховані слідчими суддями та судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, його продовженні, та нових, суттєвих обставин, суду не надано. Сплив часу не впливає на зменшення ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія РФ, а інкримінований злочин вчинено саме на користь держави-агресора.

Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. З огляду на існування ризику переховування від суду, колегія суддів вважає, що даний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Також, згідно норми ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 р. № 7-р(ІІ)2024 у Справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23) визнана такою, що відповідає Конституції України (є конституційною) частина шоста статті 176 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченому статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, наявність ризиків, зазначених вище, дає всі підстави для продовження відносно ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, під час збройної агресії РФ проти України, а також враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, стан здоров`я та вік обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, в тому числі й домашній арешт, будуть недостатні для запобігання ризикам, передбаченим п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів.

Колегія суддів, при постановленні даної ухвали, керуючись ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, характер та ступінь ризиків, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при продовженні запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, тобто державна зрада, в період дії воєнного стану.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 177, 178, 183, 193-197, 199, 314-316, 315, 369-372 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Призначити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025000000000894 від 04.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 лютого 2026 року о 13 год. 00 хв. у приміщенні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, розташованого за адресою: вул. Перемоги, 107-Б, м. Запоріжжя.

Кримінальне провадження розглядати колегіально судом у складі трьох суддів.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду в частині вирішення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 січня 2026 року.

Повний текст ухвали проголошено 28.01.2026 року о 12 год. 45 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3