Рішення № 133620435, 28.01.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/1749/25

Провадження № 2/936/42/2026

28.01.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючого - судді Павлюк С.С.

з участю секретаря с/з Щербей А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданий її представником адвокатом Рошко Марією Михайлівною до Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа Воловецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника звернулася до суду з позовом до відповідача, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього господарським будівлями та спорудами.

Позов мотивовано тим, що у 1957 році дідо та баба позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на власній земельній ділянці побудували житловий будинок АДРЕСА_1 . У вказаному будинку вони проживали з моменту завершення будівництва та до часу смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідо позивачки ОСОБА_2 . Крім того, у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (батько позивачки) який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Надалі, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла баба позивачки ОСОБА_3 , у зв`язку з її смертю відкрилася спадщина. Місцем відкриття спадщини за ОСОБА_3 є житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому остання проживала разом з своєю внучкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та невісткою (мамою позивачки) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . З часу смерті своєї бабусі ОСОБА_3 , позивачка постійно доглядає за будинком. Будучи юридично необізнаною, ОСОБА_1 вирішила, що вона фактично вступила в спадщину і замовила виготовлення технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 . Проте, позивач звернулася до нотаріуса за оформленням спадщини, яка роз`яснила їй, що вона не може оформити право власності на майно через відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно. Таким чином, позивачка зазначає, що через відсутність правовстановлюючого документа не має змоги оформити право власності на нерухоме майно, тому щоб захистити своє право на спадкування, вимушена звернутися з позовом до суду про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою судді від 16.12.2025 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник Рошко М.М. в судове засідання не з`явилися, однак представник позивачки подала заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності представника, позов підтримують повністю та просять такий задовольнити.

Представник відповідача Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району в особі сільського голови Грига І. у судове засідання також не з`явився, однак звернувся до суду із заявою, в якій просить справу розглядати у відсутності їх представника. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Третя особа завідувач Воловецької державної нотаріальної контори Дідренцел В.Т. в підготовче судове засідання не з?явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі та зазначила, що проти задоволення позову не заперечує. В поданій заяві також зазначила, що згідно даних Спадкового реєстру та Алфавітної книги обліку спадкових справ за померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 спадкова справа не заведена, заповітів на випадок смерті спадкодавець не залишала.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які представник позивача посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що дідо та баба позивачки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на власній земельній ділянці побудували житловий будинок АДРЕСА_1 , будівництво якого завершили у 1957 році.

Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок, у 1957 році регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об`єкта.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. З зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до пункту 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963, Законом України "Про власність", Законом України від 07.12.1990 за №533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25.12.1974 "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 за №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 за №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 за №45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 за №1/5 та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Довідкою виданою виконавчим комітетом Вербязької сільської ради від 18.06.2020 за №581, підтверджується, що в житловому будинку в АДРЕСА_2 , що належав спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , після переадресації присвоєно слідуючу адресу: АДРЕСА_1

Викладеним доводиться, що бабуся позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 набула право власності на зазначений будинок в 1957 році внаслідок його будівництва.

Так, із матеріалів справи слідує, що за час спільного життя, у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (батько позивачки), що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126,133,135 Сімейного кодексу України (№ витягу:00026777419).

28.04.2005 ОСОБА_2 (дідо позивачки) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 видане 01 травня 2005 року виконкомом Верб`язької сільської ради Воловецького району Закарпатської області. У зв`язку з чим за ним відкрилась спадщина на житловий будинок з прилеглими обслуговуючими господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Після його смерті, спадщину прийняли його дружина ОСОБА_3 , та син ОСОБА_4 які на момент його смерті проживали в спадковому будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_9 батько позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (син подружжя) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 видане 03 травня 2017 року виконавчим комітетом Верб`язької сільської ради Воловецького району Закарпатської області.

У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_7 померла баба позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 видане 20 грудня 2019 року виконкомом Верб`язької сільської ради Воловецького району Закарпатської області.

У зв`язку із її смертю за нею відкрилась спадщина. Місцем відкриття спадщини за ОСОБА_3 є житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому остання проживала разом з невісткою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та внучкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою №358 виданою 17.11.2025 Вербязьким старостинським округом Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частини 1 статті 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Згідно з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Син спадкодавця (батько позивачки) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , раніше за свою матір. Він був єдиним спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 яка у звязку із укладенням шлюбу 14.07.2020 із гр. ОСОБА_7 ,1989 р.н., змінила прізвище із « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 видане 14.07.2020, є рідною внучкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Факт перебування в родинних відносинах померлого спадкодавця та позивачки підтверджується доводиться свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_5 від 19.01.2001, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126,133,135 Сімейного кодексу України (№ витягу:00026777419), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 видане 14.07.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Отже, позивачка ОСОБА_1 як рідна внучка померлої ОСОБА_3 , згідно з ч.1 ст. 1266 ЦК України має право на спадкування за правом представлення та належить до спадкоємців першої черги.

Матеріалами справи зясовано, що позивачка ОСОБА_1 проживала в будинку померлої бабусі ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою №358 виданою 17.11.2025 Вербязьким старостинським округом Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області. Вона прийняла спадщину за бабусею внаслідок постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч.3 ст.1268 ЦК України), у зв`язку з фактичним вступом в управління нею.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Підстав для усунення ОСОБА_1 від спадкування, визначених статтею 1224 Цивільного кодексу України немає. Доданими до позовної заяви документами підтверджується та обставина, що позивачка на час смерті бабусі проживала разом з нею, тобто фактично прийняла спадщину.

Випискою із погосподарської книги від 20.11.2025 за №363, яка видана Вербязьким старостинським округом Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської підтверджується та обставина, що позивачка ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном після смерті спадкодавця. Вона, зокрема, за даними по господарського обліку є головою дворогосподарства по АДРЕСА_1 , використовує земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,18 га в селі Завадка за вказаною адресою.

На сьогоднішній день, позивачкою ОСОБА_1 як замовником виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами від 27.11.2025 (реєстраційний номер ТІ01:5265-2788-2952-8803). До складу домоволодіння, згідно технічного паспорту виготовленого 27.11.2025, входить: житловий будинок «А», господарська будівля «Г», господарська будівля «Д», літня кухня «Б», вбиральня «В», колодязь «К», погріб «П», огорожа, хвіртка, ворота «№1-3».

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222, 1270 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Це зобовязання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Згідно із правилами, встановленими п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими Наказом Мін`юсту від 22.02.2012 року N296/5, для видачі свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, необхідно подати правовстановлюючий документ та Витяг із Державного реєстру речових прав. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Із постанови державного нотаріуса Воловецької державної нотаріальної контори Дідренцел В.Т. від 15.01.2026 вбачається, що позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що серед необхідних для вчинення цієї нотаріальної дії документів, відсутній правовстановлюючий документ щодо належності спадкового майна, виданого на імя баби спадкоємця ОСОБА_3 , також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про державну реєстрацію права власності на вищевказаний житловий будинок за ОСОБА_3 .

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 відповідно до зазначених вище правових норм, за нею відкрилась спадщина, право на яку повинна би набути позивачка. Водночас відсутність зареєстрованого права власності за спадкодавцем є фактом, який унеможливлює видачу нотаріусом на ім`я позивача свідоцтва про право на спадщину на зазначене домоволодіння.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту порушених прав. Ефективний засіб правового захисту передбачає вжиття повноважним органом таких способів захисту, щоб у особи не виникала необхідність повторного звернення до вказаного органу з того ж питання.

Вимогами ст. 392 ЦК України та наданих до неї роз`яснень у листі ВССУ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Окрім того, у згаданому листі зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Отже, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Законодавцем встановлений певний порядок набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - нотаріальний порядок. Лише у випадку неможливості оформлення права власності на спадщину в нотаріальному порядку, спадкоємець має право на судовий захист свого невизнаного, оспорюваного чи порушеного права.

Позивач звернулася до державного нотаріуса, щоб видала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, однак позивачу було відмовлено в оформленні спадщини.

Позивач використала всі можливості нотаріального оформлення свого права на спадщину, однак йому в цьому відмовлено з наданням правового обґрунтування.

Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 за №703 (в редакції від 01.01.2013), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання права власності є обгрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, та підлягає до задоволення в повному обсязі, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить вимогам закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Вимоги про відшкодування судових витрат позивачем та її представником не заявлено.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.10, 11, 60, ч.4 ст.174, ст. ст., 206, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , поданий її представником адвокатом Рошко Марією Михайлівною до Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа Воловецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , право власності на житловий будинок загальною площею 67,39 м.кв., житлова площа 41,2 м.кв. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Нижньоворітська селищна рада Закарпатської області, місце знаходження: вул. Центральна, 114, село Нижні Ворота, Мукачівський район, Закарпатська область;

третя особа: Воловецька державна нотаріальна контора, місце знаходження: вул. Карпатська, 68, селище Воловець, Мукачівський район, Закарпатська область.

Суддя: Павлюк С.С.