Вирок № 133617614, 27.01.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/3775/24

Провадження № 1-кп/715/39/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2026 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

учасники процесу:

прокурор ОСОБА_3

захисник ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12024262020002887 по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сторожинець Сторожинецького району Чернівецької області, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, працюючого таксистом, розлученого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, сприяв незаконному переправленню військовозобов`язаних ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також трьох невстановлених осіб, яких попередньо підшукала за допомогою онлайн-месенджерів особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, через Державний кордон України шляхом наданням засобів.

Так, у травні 2024 року, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, вступив у попередню змову з особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, та які за грошову винагороду у сумі від 6000 доларів США до 12 000 Євро, яку мали передати після перетину кордону, організували незаконне переплавлення згаданих вище осіб через Державний кордон України. Усвідомлюючи, що мова йде про незаконний перетин державного кордону України, ОСОБА_5 погодився допомогти безпечно та безперешкодно доставити належним йому транспортним засобом цих осіб до визначеного особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження місця з м. Чернівці у прикордонну зону в межах Чернівецької області та передати іншій особі, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, яка мала доставити останніх до лінії розмежування Державного кордону.

На виконання раніше розробленого невстановленою особою плану, виконуючи свою частину узгодженої домовленості, ОСОБА_5 30.05.2024 приїхав на власному автомобілі марки «Mercedes Vito» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , у визначене місце у м. Чернівці на вул. Рівненську, звідки забрав п`ятьох осіб, серед яких був ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , після чого направився в с. Верхні Петрівці Чернівецького району Чернівецької області. По дорозі слідування ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та двоє невстановлених осіб за вказівкою особи, яка організовувала та здійснювала керування діями групи осіб за допомогою мобільного зв`язку, передали ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 400 Євро (по 100 Євро кожен).

У подальшому ОСОБА_5 здійснив зупинку в заздалегідь визначеному місці, що знаходиться в межах населеного пункту с. Верхні Петрівці Чернівецького району, де ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та троє невстановлених осіб пересіли в легковий автомобіль марки «ВАЗ2106» реєстраційний номер НОМЕР_2 , блакитного кольору, під керуванням особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, яка діяла відповідно до узгодженого плану та вказала останнім пересісти в його автомобіль.

Водночас, по дорозі із с. Верхні Петрівці до с. Корчівці Чернівецького району, було прийнято рішення здійснити переправлення осіб в інший день.

У зв`язку із чим, невстановлена особа, яка виконувала функцію водія транспортного засобу марки «ВАЗ 2106», повернулась до заздалегідь обумовленого місця в адміністративних межах с. Верхні Петрівці Чернівецького району, де останні пересіли в автомобіль ОСОБА_5 . Після чого, ОСОБА_5 відвіз ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та трьох невстановлених осіб в м. Чернівці на вул. Рівненську.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , виконуючи частину узгодженої домовленості із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та яка за грошову винагороду від 6000 до 12000 Євро підшукала п`ятьох чоловіків призовного віку з числа громадян України, які бажали незаконно перетнути державний кордон України, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , використовуючи мікроавтобус «Mercedes Vito», перевіз вищезазначених осіб з м. Чернівці до с. Верхні Петрівці Чернівецького району Чернівецької області, з метою їх подальшого незаконного переправлення через державний кордон України. При цьому, по дорозі слідування ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 100 Євро, в якості оплати за сприяння в незаконному переправленні їх через державний кордон.

Відповідно до узгодженого плану дій ОСОБА_5 довіз ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до заздалегідь обумовленого місця в адміністративних межах с. Верхні Петрівці Чернівецького району Чернівецької області.

Після чого дані особи пересіли в інший транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки «ВАЗ2106», д.н.з. НОМЕР_2 , блакитного кольору, під керуванням особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та яка також діяла відповідно до узгодженого плану, після чого провела інструктаж та надала поради ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо незаконного переправлення через державний кордон України.

У подальшому, близько 11 год. 30 хв. 06 червня 2024 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та водія затримано прикордонним нарядом відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » НОМЕР_3 прикордонного загону під час здійснення руху на транспортному засобі «ВАЗ2106», д.н.з. НОМЕР_2 , в напрямку 804 прикордонного знаку у межах с. Корчівці Чернівецького району Чернівецької області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому категорично не визнав та зазначив, що не брав участі в організації незаконного переправлення ухилянтів за кордон поза пунктом пропуску, не був у жодній злочинній змові із ОСОБА_11 та іншими особами, щодо організації та здійснення незаконного переправлення осіб через Державний кордон. Він все життя працював чесно, платив податки, будучи приватним підприємцем, ніколи не притягувався до жодної відповідальності. Вже більше 5 років самостійно виховує та утримує малолітню дитину, так як його колишня дружина, давно проживає за кордоном. Заробляє собі на життя, здійснюючи пасажирські перевезення. Переважно перевозить клієнтів за сталим маршрутом м. Сторожинець - м. Чернівці. Також, за домовленістю з клієнтами здійснює перевезення на замовлення в межах Чернівецької та сусідніх областей. Працює на власному транспортному засобі, а саме пасажирському мікроавтобусі «Мерседес».

Так, 29 травня 2024 року він перебував на стоянці маршрутних таксі в м. Сторожинець та очікував на пасажирів. Крім нього на вказаній зупинці перебували і інші таксисти, які, як і він, здійснюють приватні маршрутні перевезення між м. Сторожинець - м. Чернівці та на замовлення. Точно пригадує, що в цей час на зупинці знаходився ОСОБА_12 , який також працює таксистом.

Приблизно об 14 год. на зупинку підійшли двоє незнайомих йому чоловіків. Як вони виглядали він описати не зможе, однак, якби їх побачив то зможе впізнати. Він вже тривалий час працює таксистом і принаймні візуально знає більшість мешканців м. Сторожинець, оскільки місто невелике. Побачивши незнайомців, припустив, що вони не жителі м. Сторожинець, а приїжджі. Підійшовши, один із вказаних чоловіків звернувся до таксистів і запитав чи зможе хтось із них на замовлення відвезти завтра, тобто 30 травня 2024 року об 08 год. ранку п`ятеро чи шестеро людей з зупинки на вул. Рівненській в м. Чернівці в с. Верхні Петрівці до каплички, а ввечері на 18 год. того ж дня забрати з того ж місця і привезти назад у м. Чернівці. Враховуючи, що на той момент була його черга - він погодився. Єдине, що уточнив - це час і місце зустрічі та одразу повідомив, що проїзд в один напрямок буде коштувати 4000 грн. Дані чоловіки сказали, що зі розрахуються після виконання замовлення, на що він погодився.

Наступного дня 30 травня 2024 року на 08 год. ранку він був на обумовленому місці на стоянці по вул. Рівенській в м. Чернівці. Зачекавши декілька хвилин, до нього підійшло п`ятеро чоловіків, які запитали чи саме він замовлений відвезти їх в с.Верхні Петрівці, та сіли в мікроавтобус. Вказані чоловіки не мали із собою багато речей. Йому навіть не довелось відкривати багажне відділення. По дорозі він із пасажирами не спілкувався, і вони всю дорогу до нього не звертались, а говорили між собою. З цього він зробив висновок, що всі пасажири знайомі між собою. Привіз їх до каплички в селі Верхні Петрівці. Пасажир, що сидів спереду запитав скільки та розрахувався за проїзд та одразу і за зворотну дорогу. Всього 4000 грн. та 100 євро.

Після цього, він поїхав у м. Сторожинець, де набрав нову партію пасажирів в м. Чернівці і продовжив працювати за своїм звичним маршрутом. Хоче уточнити, що висадивши пасажирів в с.Верхні Петрівці, він не бачив куди далі вони пішли і чи забирав їх звідти інший автомобіль.

Пізніше, як і домовлялися із змовниками напередодні, вечором після 18 год. 30 травня 2024 забрав тих же пасажирів коло каплички в с. Верхні Петрівці та відвіз їх назад в м. Чернівці на стоянку по вул. Рівненська.

Через тиждень, а це 05 червня 2024 року, він знову був на своєму маршруті в м. Сторожинець. До нього знову підійшли двоє чоловіків, які перед цим домовлялися про перевезення пасажирів з стоянки на вул. Рівненській в м. Чернівці в с.Верхні Петрівці. Як і того разу, за аналогічну суму 4000 грн. в один напрямок, на що він погодився. На стоянці тоді також було багато таксистів, рідний брат ОСОБА_13 , та постійні пасажири.

Наступного дня 06 червня 2024 все відбулось як і минулого разу, п`ятеро пасажирів завантажившись, і як і минулого разу, він відвіз їх в с. Верхні Петрівці до каплички. В цей раз вони знову розрахувались, однак цього разу вони розрахувалися лише за дорогу з м. Чернівці, дали 100 євро. Гроші передавав чоловік з бородою, що сидів спереду на пасажирському сидінні.

Після цього, як і минулого разу він повернувся і працював на маршруті. Зробивши декілька рейсів в м. Чернівці і назад, на зупинці в м. Сторожинець до нього підійшло двоє чоловіків, вони представились працівниками прикордонної служби. Вони почали одразу звинувачувати його у тому, що він перевозив когось до кордону для незаконного перетину поза пунктом пропуску. Він все це заперечував, бо ніколи не здійснив такого перевезення, тоді вони повідомили, що для того щоб розібратися, потрібно поїхати із ними. Він не погоджувався та вони сказали що застосують силу, а тому він погодився. Вони сіли в його мікроавтобус і наказали проїхати в с. Верхні Петрівці, та вказуючи йому дорогу завезли в лісосмугу. Там, на його здивування він побачив тих хлопців, яких вранці відвозив в с.Верхні Петрівці.

Він був спантеличеним, а тому дозволив прикордонникам ще там на місці обшукати свій транспортний засіб та добровільно видав гроші сплачені за перевезення, а саме 100 Євро, які так і лежали в бардачку його автомобіля. Надав оглянути вміст своїх кишень та речей. Вони також вилучили його мобільний телефон, кнопочний (який не має доступу до інтернету) та оглянули його зі слідчим. Інших телефонів в нього нема та й ніколи не було смартфону, він не вміє навіть ним користуватися. Із затриманими був ще один незнайомий йому чоловік, якого він бачив вперше в житті.

Просив суд його виправдати. На запитання прокурора та суду відповідати відмовився.

Заслухавши показання обвинуваченого, показання свідків та, дослідивши докази по справі суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що 18.07.2024 року зареєстровано кримінальне провадження № 12024262020002887, згідно якого 06 червня 2024 року до ВП №5 (смт. Глибока) надійшли матеріали з УСБУ про те, що цього числа в ході проведених запланованих оперативно-розшукових заходів спільно з військовослужбовцями НОМЕР_3 прикордонного загону на відстані біля 5 км від державного кордону України з Румунією в межах населеного пункту с. Корчівці затримано транспортний засіб марки «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , який здійснював перевезення 5 осіб призовного віку, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, за сприяння невстановлених осіб.

Органами досудового розслідування на підставі вказаного повідомлення 06.06.2024 року розпочато досудове розслідування за ч. 3 ст. 332 КК України. При цьому 18 липня 2024 року з матеріалів кримінального провадження № 12024262020002278 від 06.06.2024 року виділено матеріали кримінального провадження щодо невстановлених досудовим розслідуваннями осіб, що були причетні до вчинення кримінального правопорушення.

06.06.2024 року проведено огляд місця події, зокрема, польової дороги в межах населеного пункту с. Корчівці в напрямку с. Верхні Петрівці Чернівецького району Чернівецької області де знаходився автомобіль марки «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_11 . Поруч з автомобілем знаходилися громадяни ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .

Автомобіль марки «ВАЗ - 2106» визнано речовим доказом в кримінальному провадженні та ухвалою суду від 10.06.2024 року накладено на нього арешт.

06.06.2024 року проведено огляд місця події, зокрема, польової дороги в межах населеного пункту с. Корчівці в напрямку с. Верхні Петрівці Чернівецького району Чернівецької області де знаходився автомобіль марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_5 .

Автомобіль марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом в кримінальному провадженні та ухвалою суду від 10.06.2024 року накладено на нього арешт.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2024 року свідок ОСОБА_10 за наданими фото чотирьох осіб за зовнішніми ознаками впізнав особу під номером 2 ОСОБА_5 , який його двічі підвозив у напрямку державного кордону та якому сплатив грошові кошти в сумі 100 Євро ( а.с. 78-80).

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 07.06.2024 року із свідком ОСОБА_10 вбачається, що останній в ході проведення слідчого експерименту з метою відтворення подій, які відбулися 06.06.2024 року показав, що за попередньою домовленістю він 27 травня 2024 року прибув за адресою м. Вінниця, поблизу будинку офіцерів, де побачив транспортний засіб марки «BMW» сірого кольору, після чого з вказаного автомобіля вийшов невідомий йому хлопець, який сказав, щоб він сідав в автомобіль. В ході розмови водій повідомив що довезе його до м. Чернівці та щоб він підшукав житло на добу, що він і зробив. В подальшому з ним контактували по мобільному телефону та передавали вказівки, у зв`язку з чим він змінив готель та виїхав пізніше в інше місце, де з ним зв`язався ОСОБА_14 , який повідомив про те, що вони будуть перетинати кордон разом та вони на таксі, яке викликав ОСОБА_15 поїхали с. Банчени де при монастирі проживали ще кілька днів. Після чого 05.06.2024 року близько 22 год. 30 хв. їм зателефонував організатор та повідомив, щоб вранці він був в по вул. Рівненська, м. Чернівці. 06.06.2024 він спільно з ОСОБА_16 прибув на вказане місце, де стояв транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» червоного кольору, куди вони одразу сіли, оскільки їм по телефону невідома особа повідомила, що їх буде обслуговувати саме цей автомобіль. Коли він сів в автомобіль, то побачив що там вже сиділо двоє осіб, коли вони почали рух, на той момент їх було вже 5 (п`ятеро) осіб вони приїхали на визначене місце, під час руху один з пасажирів передав водієві 100 Євро, в якості оплати його послуг, за вказівкою організатора переправлення. Доїхавши до місця в населеному пункті Петрівці, водій повідомив, що їм потрібно вийти з авто та зачекати. В цей момент під`їхав автомобіль блакитного кольору марки «ВАЗ» та вони пересіли у вказаний транспортний засіб. Пізніше через певний час, коли вони проїхали близько 4 км., водій звернув з дороги в поле і зупинився. Там їх було затримано працівниками прикордонної служби. Крім цього було повідомлено свідком ОСОБА_10 про те, що це було вже вдруге, а саме: кілька днів до цього, він вже їхав перетинати кордон з даними водіями за вказівкою організатора, після чого в останній момент все відмінилось. Так під час руху на транспортному засобі «Mercedes-Benz» їх також було 5-ть осіб, кожен з яких надав водієві по 100 Євро в якості оплати. Водій був той самий, що і вдруге їх підвозив та передав в подальшому водієві транспортного засобу марки «ВАЗ». (а.с. 88-92).

Аналогічні показання свідок ОСОБА_10 надав у судовому засіданні.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2024 року свідок ОСОБА_9 за наданими фото чотирьох осіб за зовнішніми ознаками впізнав особу під номером 4 ОСОБА_5 , який керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», червоного кольору та якому сплатив грошові кошти в сумі 100 Євро ( а.с. 102-104).

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 07.06.2024 року зі свідком ОСОБА_9 вбачається, що останній в ході проведення слідчого експерименту з метою відтворення подій, які відбулися 06.06.2024 року показав, що вранці близько 7 години він приїхав на визначену точку по вул. Рівненська, м. Чернівці, де побачив транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito» червоного кольору, куди він одразу сів, де побачив ще трьох хлопців, та вони очікували ще одного пасажира. Виїхавши по вул. Сторожинецька, м. Чернівці, рухались в напрямку кінцевої точки, в подальшому вони доїхали до місця в одному з населених пунктів, а саме ОСОБА_17 , де водій «Mercedes-Benz Vito» зупинився біля дерева та повідомив їм, що потрібно виходити, що вони і зробили. Тоді одразу під`їхав автомобіль «ВАЗ 2106» блакитного кольору, який під час руху з вказаного місця провів інструктаж з приводу перетину ними державного кордону. Рухались вони в основному ґрунтовою дорогою, під час поїздки водій розмовляв по мобільному телефону румунською мовою. В подальшому водій «ВАЗ 2106» блакитного кольору звернув з головної дороги на польову дорогу вліво, після чого проїхав ще близько 200-300 метрів та були затримані працівниками прикордонної служби. В ході слідчого експерименту ОСОБА_9 , показав, місця, де їх висадив автомобіль «Mercedes-Benz Vito», місце де їх було зупинено працівниками прикордонної служби, вони рухались близько 20 хв. Також додав, що під час руху в автомобілі «Mercedes» один із хлопців передав водію буса грошові кошти в сумі 100 Євро в якості оплати його послуг в сприянні перетину ними державного кордону. (а.с. 112-116).

Аналогічні показання свідок ОСОБА_9 надав під час його допиту у присутності слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Доцільність такого допиту знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки свідок в судові засідання не з`являвся і доставити приводом його виявилось неможливим.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2024 року свідок ОСОБА_8 за наданими фото чотирьох осіб за зовнішніми ознаками впізнав особу під номером 4 ОСОБА_5 , який керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», червоного кольору та якому сплатив грошові кошти в сумі 100 Євро в якості сплати за послугу підвезення його до державного кордону ( а.с. 123-125).

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 07.06.2024 року зі свідком ОСОБА_8 вбачається, що останній в ході проведення слідчого експерименту з метою відтворення подій, які відбулися 06.06.2024 року показав, що вранці він приїхав на вул. Рівненська, м. Чернівці, де побачив транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito» червоного кольору, куди він одразу сів, де побачив інших осіб. Під час руху йому зателефонувала третя особа та повідомила, що потрібно водієві заплатити 100 Євро, що він і зробив. Проїхавши по невідомому йому маршруту водій зупинився в якомусь населеному пункті біля дерева та повідомив їм, що потрібно виходити, що вони і зробили. Через кілька хвилин під`їхав автомобіль «ВАЗ» блакитного кольору, вони сіли до нього, де під час руху водій спілкувався по телефону румунською мовою. Через якийсь час водій звернув з головної дороги на польову дорогу вліво, де проїхавши 200-300 метрів та були затримані працівниками прикордонної служби. В ході слідчого експерименту ОСОБА_8 , показав, місця, де їх висадив автомобіль «Mercedes-Benz Vito», місце де їх було зупинено працівниками прикордонної служби, вони рухались близько 20 хв. (а.с. 136-140).

Аналогічні показання свідок ОСОБА_8 надав під час його допиту у присутності слідчого судді, в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Доцільність такого допиту знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки свідок в судові засідання не з`являвся і доставити приводом його виявилось неможливим.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2024 року свідок ОСОБА_7 за наданими фото чотирьох осіб за зовнішніми ознаками впізнав особу під номером 3 ОСОБА_5 , який керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», червоного кольору та якому сплатив грошові кошти в сумі 100 Євро, за те, що останній підвіз його з м. Чернівці до місця, де в подальшому вони повинні були пересісти в інше авто, також був свідком, що цьому водієві передавали кошти інші особи ( а.с. 148-150).

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 07.06.2024 року зі свідком ОСОБА_7 вбачається, що останній в ході проведення слідчого експерименту з метою відтворення подій, які відбулися 06.06.2024 року показав, що прибувши до м. Чернівці, він зупинився в готелі «Гранд Рояль», 26.05.2024, через кілька днів йому повідомили про виїзд та в подальшому визначили місце збору вул. Рівненська, м. Чернівці, куди він і прибув. На той момент його очікував автомобіль червоного кольору марки «Mercedes-Benz» та за вказівкою організаторів він сів у вказаний автомобіль, там були 4 осіб чоловічої статі та водій, вони почали рух в напрямку, як йому пізніше стало відомо с. Верхні Петрівці, в ході поїздки їм зателефонувала особа, з якою вони домовлялись про перетин та повідомила, що водієві вказаного автомобіля потрібно передати грошові кошти в сумі 100 Євро з кожного, що вони і зробили. В подальшому водій зупинився на розвилці в одному із населених пунктів та повідомив, що потрібно їм виходити і їх забере інший автомобіль. Через кілька хвилин справді під`їхав автомобіль марки «ВАЗ» блакитного кольору, водій вказаного автомобіля повідомив, щоб вони сідали в авто, що вони і зробили. Під час руху водій повідомив, що він довезе їх до лісового масиву, там їх зустрінуть на румунській стороні, однак через деякий час водій зупинився і після телефонної розмови повідомив, що сьогодні нічого не вийде та повіз їх назад до того місця, де вони зустрілись із водієм транспортного засобу «Mercedes-Benz», який довіз їх до вул. Рівненська, м. Чернівці, та вони повернулись в готель. В подальшому 06.05.2024 року за попередньою домовленістю із організатором ОСОБА_7 , приїхав на вул. Рівненська, в м. Чернівці, там побачив автомобіль «Mercedes-Benz», червоного кольору із тим самим водієм, який підвозив їх вперше. В автомобілі вдруге знаходився ОСОБА_10 , та ще троє осіб, яких він не бачив ніколи раніше. Вони продовжили рух тим самим маршрутом, і знову їм зателефонувала особа з якою вони домовлялись про переправлення їх через державний кордон та повідомила, про те, що водієві потрібно знову платити кошти в сумі 100 Євро за послуги, однак він коштів не давав, оскільки платив йому кілька днів тому. Один із пасажирів передав водієві грошові кошти в сумі 100 Євро та вони продовжили рух. Пізніше в межах населеного пункту с. Верхні Петрівці водій зупинився та повідомив що їм потрібно вийти та очікувати інший автомобіль. Одразу під`їхав автомобіль «ВАЗ» блакитного кольору, та вони одразу сіли в автомобіль і водій почав рух в напрямку державного кордону, однак раптом водій звернув з головної дороги вліво та в подальшому їх було затримано працівниками прикордонної служби. (а.с. 158-162).

Аналогічні показання свідок ОСОБА_7 надав під час його допиту у присутності слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Доцільність такого допиту знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки свідок в судові засідання не з`являвся і доставити приводом його виявилось неможливим.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2024 року свідок ОСОБА_6 за наданими фото чотирьох осіб за зовнішніми ознаками впізнав особу під номером 1 ОСОБА_5 , який керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», червоного кольору з м. Чернівці до лісової посадки з метою незаконного перетину державного кордону та якому сплатив грошові кошти в сумі 100 Євро ( а.с. 169-171).

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 07.06.2024 року зі свідком ОСОБА_6 вбачається, що останній в ході проведення слідчого експерименту з метою відтворення подій, які відбулися 06.06.2024 року показав, що вранці близько 7 години він приїхав на заздалегідь обумовлене місце по вул. Рівненська, м. Чернівці, де побачив транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito» червоного кольору. Враховуючи те, що особа з якою він домовлявся вказала, що йому потрібно сісти в бус червоного кольору, він одразу підійшов до червоного автомобіля і сів в авто. Після чого водій почав рух в напрямку вул. Сторожинецька та рухався іншими населеними пунктами, в основному це були польові дороги, однак в одному з населених пунктів на розвилці біля дерева зупинився та повідомив їм, що потрібно вийти з авто «Mercedes-Benz Vito» червоного кольору, та до них під`їхав автомобіль марки «ВАЗ 2106» блакитного кольору, куди вони пересіли. Вже будучи в автомобілі «ВАЗ», він побачив водія чоловік на вигляд близько 40 років, стрункої тілобудови та вони продовжили рух в межах населених пунктів, де під час руху водій повідомив про те, що необхідно буде йти пішим ходом, надав інструктаж щодо їх подальших дій. В подальшому водій після розмови по телефону звернув наліво на польову дорогу, де на відстані близько 200-300 метрів їх було зупинено та затримано працівниками прикордонної служби. В ході слідчого експерименту ОСОБА_6 , повідомив, що під час руху в автомобілі «Mercedes-Benz» один із пасажирів передав грошові кошти в сумі 100 Євро в якості оплати послуг за переправлення їх через державний кордон. (а.с. 182-1186).

Аналогічні показання свідок ОСОБА_6 надав під час його допиту у присутності слідчого судді, в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Доцільність такого допиту знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, оскільки свідок в судові засідання не з`являвся і доставити приводом його виявилось неможливим.

Окрім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила що є дружиною брата обвинуваченого та працює баристою в кав`ярні в м. Сторожинець. Кав`ярня знаходиться на стоянці, де паркуються таксисти. Наприкінці травня вона бачила як двоє чоловіків шукають перевізників. Вони підходили до її чоловіка, до обвинуваченого, який погодився виконати замовлення.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що є рідним братом обвинуваченого і офіційно займається перевезенням більше 12 років. 29 травня 2024 року до нього та його брата підійшли 2 людей, які хотіли замовити перевезення п`ятьох людей з вул. Рівенської м. Чернівці у с. Верхні Петрівці. На стоянці були інші перевізники, але ті мають маленькі транспортні засоби, тому останні відправили замовників до них. Була обумовлена вартість 4000 грн., щоб забрати людей у 8 годині ранку з Чернівців і потім назад привести ввечері. Замовлення було на 30 травня. Пізніше, замовлення на 06 червня вони також здійснили напередодні 05 червня 2024 року. Замовлення стосувалося також наступного маршруту: зранку з Чернівціві в Верхі Петрівці, а ввечері назад. Брат взяв вказані замовлення. Другий раз замовники зразу підійшли до брата, оскільки той вже знав куди їхати. Крім того він не дуже орієнтується у тій місцевості, а брат навпаки добре орієнтується, оскільки з батьком мисливці і добре знають ті місця.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив суду, що є знайомим обвинуваченого, якого знає багато років і знає, що той багато років надає послуги з перевезення пасажирів. 05 червня 2024 року він був свідком подій, оскільки їхав у м. Чернівці та знаходився у мікроавтобусі, коли підійшли двоє осіб до обвинуваченого та зробили замовлення перевести 5 чоловік з вул. Рівенської м. Чернівці. Наступного дня він почув, що у обвинуваченого проблеми. Не пам`ятає про яку вартість вони домовилися. Він часто їздить до ОСОБА_20 і вартість поїздки становить 50 грн.

Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснили суду, що є працівниками прикордонних органів та розповіли обставини затримання порушників кордону та інших осіб у даній справі.

Суд, заслухавши пояснення обвинуваченого, свідків, дослідивши письмові та речові докази, надані прокурором, які були зібрані під час досудового розслідування, приходить до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 є складу злочину, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, а саме, сприяння в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, за кваліфікуючими ознаками: шляхом надання засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненому та позиція сторони захисту, згідно якої ОСОБА_5 надавав лише послуги з перевезення осіб до прикордонного населеного пункту без мети сприяння незаконному переправленню таких осіб через Державний кордон України розцінюється судом як спосіб захисту власних інтересів з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так, зазначені вище показання обвинуваченого повністю спростовуються чіткими, послідовними, деталізованими та співвідносними з іншими доказами показами свідків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (який також був допитаний в судовому засіданні) щодо ролі ОСОБА_5 та його активної поведінки в сприянні незаконному переправленні їх через Державний кордон України, а також одержанні неправомірної вигоди за це. При цьому суд бере до уваги, що такі покази свідків були отримані в передбаченому ст. 225 КПК України порядку та судом під час розгляду справи були вжиті та вичерпані всі можливі заходи для безпосереднього заслуховування показань свідків в судовому засіданні, зокрема неодноразово здійснювались приводи, на виконання яких надходила інформація про відсутність осіб за місцем проживання. Поряд з цим, суд вважає необхідним зазначити, що будь-які сумніви щодо достовірності показів свідка, отриманих в порядку ст. 225 КПК України, відсутні. Більш того, такі покази в повному обсязі є співставними з обставинами, встановленими в ході проведення інших слідчих дій з цими свідками, зокрема під час пред`явлення особи до впізнання за фотознімками та слідчих експериментів.

Крім того, судом встановлено, що особи, яких мали переправити через Державний кордон поза пунктами пропуску, не замовляли послуги таксиста у обвинуваченого ОСОБА_5 , а він очікував їх на визначеному місці в м. Чернівці, вул. Рівненська (тобто діяв за попереднім планом). При цьому дії як осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження так і обвинуваченого ОСОБА_5 були узгоджені між собою, скоординовані, поєднані єдиним умислом, що був спрямований на організацію і сприяння незаконному перетину кордону декількома особами, з корисливих мотивів.

Судом встановлено, що станом на час вчинення інкримінованого злочину, у обвинуваченого ОСОБА_5 був відсутній дозвіл на надання послуг перевезення пасажирів, тому суд відхиляє його твердження що він правомірно в той час надав послуги таксі.

Також доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та захисту, про те, що 30 травня 2024 року було замовлено його послуги щодо перевезення людей з м. Чернівці до с. Верхні Петрівці, а у вечері у зворотному напрямку, спростовуються матеріалами справи і показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 про те, що вони мали того дня незаконно перетнути кордон, однак щось не вийшло у організаторів, які організували їх повернення тим же чином, що і доставку до кордону. Тобто ніякої попередньої домовленості про перевезення осіб, які незаконно намагалися перетнути Державний кордон у зворотному напрямку не було, а особи які організували та сприяли у вчинення злочину так діяли у зв`язку із неможливістю в той день довести умисел до кінця та з метою конспірації та уникнення виявлення злочину.

Обставини, обстановка, час і місце вчинення злочину, послідовність, динамічність дій обвинуваченого та осіб, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, їх характер, поведінка обвинуваченого до вчинення, під час вчинення і після вчинення злочину, його роль у вчиненні злочину групою осіб, знаряддя злочину, спростовують доводи обвинуваченого, що він не мав умислу на вчинення злочину.

Також про усвідомлення обвинуваченим ОСОБА_5 обставин, що ним вчиняються протиправні дії у складі групи осіб, що спрямовані на незаконне переправлення осіб через державний кордон свідчать ті факти, що свідки явно виглядали як немісцеві мешканці, всі особи мобілізаційного віку, були вдягнені у темний спортивний одяг, мали при собі великі рюкзаки, спілкувалися з різними діалектами, оскільки є мешканцями різних областей України; обвинувачений ОСОБА_5 двічі возив осіб з м. Чернівці до обумовленого місця у прикордонній зоні (що знаходиться в середині лісу, менше ніж за 5 км до кордону), при цьому обвинувачений ОСОБА_5 добре орієнтується у вказаній місцевості, як вбачається з показань свідка ОСОБА_5 рідного брата обвинуваченого; всі свідки оплачували послуги ОСОБА_5 тільки один раз в розмірі 100 Євро, незалежно від кількості спроб перетину кордону, що свідчить про те, що вказані послуги не були послугами таксі, а були ланкою в організації та сприянні у незаконного перетину кордону особами, де обвинувачений ОСОБА_5 виконував чітко визначену роль; вартість послуги 100 Євро значно перевищує (майже у 100 разів ! ) розмір аналогічної послуги по аналогічному маршруту, яка становить 50 грн. з особи.

Суд відхиляє доводи захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не був учасником групи, оскільки не спілкувався із організаторами та свідками по вилученому у нього телефону, оскільки він міг спілкуватися іншими засобами зв`язку, через посередників, тощо, більш того, його дії свідчать про протилежне.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У Постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у Постанові від 09.10.2018 року (справа №756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.

Верховний Суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України є: його незначна (посередницька) роль у вчиненні злочину групою осіб, відсутність тяжких наслідків вчиненого злочину, перебування на його самостійному утриманні малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Санкцією частини 3 статті 332 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Згідно ч.2 цієї ж статті на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20 однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Суди зобов`язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, внаслідок вчиненого злочину тяжких наслідків не настало, його незначну (посередницьку) роль у вчиненні злочину групою осіб, а також особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, має постійне місце проживання, не перебуває на спеціальному обліку у лікарів нарколога та психіатра, має на самостійному утриманні малолітню дитину, суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченому мінімального покарання в межах санкції ч.3 ст.332 КК України є недоцільним, у зв`язку з чим при призначенні покарання суд вважає необхідним застосувати положення ч.1 ст. 69 КК України і призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу та не призначати додаткові види покарання.

Зокрема суд вважає, що позбавлення обвинуваченого ОСОБА_5 права на здійснення логістичних послуг та перевезенням громадян в прикордонних районах та прикордонних зонах України позбавить можливості обвинуваченого утримувати себе та малолітню дитину, оскільки він працює таксистом у прикордонній зоні.

Також на думку суду додатковий вид покарання конфіскація майна не доцільно застосовувати, оскільки розмір незаконно отриманих коштів від злочинної діяльності є порівняно невеликим, більш того конфіскація автомобіля позбавить можливості обвинуваченого утримувати себе та малолітню дитину, оскільки він працює таксистом.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним і пропорційним.

Таким чином, призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання із застосуванням положення ст. 69 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.

Отже, обвинуваченому ОСОБА_23 слід призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю і без конфіскації майна, яке належить відбувати реально, є доцільним та виправданим в аспекті визначеної законом мети покарання, і не тільки щодо виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 , а й щодо превенції вчинення злочинів.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід залишити у виді застави, оскільки на його самостійному утриманні перебуває малолітня дитина, 2016 року народження.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та за його вчинення призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання засудженого для доставлення в установу відбування покарання на виконання вироку, що набрав законної сили. В строк відбуття покарання зарахувати строк тримання обвинуваченого під вартою з 24 вересня 2024 року по 26 вересня 2024 року.

До набрання вироком законної сили, обвинуваченому ОСОБА_5 залишити міру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, яка обрана ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2024 року.

Після набрання вироком законної сили, заставу в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, 00 копійок внесену 25 вересня 2025 року ОСОБА_24 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією від 25.09.2024 року, повернути ОСОБА_24 .

Речовий доказ: автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito 110 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, номер кузова НОМЕР_4 залишити власнику, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10.06.2024 року у справі №715/1873/24 провадження №1-кс/715/228/24 з урахуванням змін, визначених Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 21 червня 2024 року у вказаній справі (письмові докази а.с.61-69).

На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суд через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу, а обвинуваченим з часу отримання копії вироку.

Суддя: