Ухвала суду № 133617524, 28.01.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/1356/25 Провадження № 2/630/46/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач системою «електронний суд» звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 13.01.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів ЗАЗ TF69YO та SsangYong Kyron. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату настання ДТП забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-212435319. Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 40 198, 05 грн., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу 33 914,00 грн.; інфляційні витрати 818,78 грн.; пеня 4 983,04 грн.; 3% річних 482,23 грн.

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зупинення провадження, оскільки він мобілізований та проходить військову службу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Згідно із довідкою ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 22.10.2025 призваний за мобілізацією і проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Пунктом 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російською федерацією проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Норми статей 251 і 252 ЦПК розрізняють обов`язкову та факультативну підставу для зупинення. Пункт 2 ст. 251 передбачає, що перебування особи у складі ЗСУ є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі. З обох сторін дотримати баланс інтересів фактично неможливо. Тому на сьогодні перебування у складі ЗСУ є обов`язкова підстава для зупинення провадження у справі. Разом з тим, виходячи з принципу диспозитивності, суд не позбавлений можливості розглядати справу без участі особи, якщо така особа, яка знаходиться у лавах ЗСУ, подала заяву про те, щоб справу розглядали без його/її участі.

Правові позиції з цього питання висловлені Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2022 року у справі №456/2541/19, від 29 листопада 2023 року у справі № 161/8166/23, 29 листопада 2023 року у справі №466/5393/22.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашінгдейн проти Великої Британії", рішення від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України").

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п.47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97" проти України", заява №19164/04).

Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.

У даному випадку норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов`язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі ЗСУ під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.

Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Суд звертає увагу на те, що ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі Збройних Сил України.

Ураховуючи, що відповідач перебуває на військовій службі, в той же час ураховуючи, що законом чітко визначено обов`язок суду зупинити провадження у справі за обставин перебування сторони на військовій службі, суд дійшов висновку про зупинення судового провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 251, 253, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя І.М. Сухоруков