Ухвала суду № 133615357, 27.01.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді -099 520 65 95

Справа № 932/729/26

Провадження № 1-кс/932/394/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Дніпро

Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

слідчого ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погодженого прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042150000125 від 25 січня 2026 року, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

установила:

Старший слідчий, за погодженням із прокурором, звернулася до суду із клопотанням, у якому прохала застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів та визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділенням поліції №4 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026042150000125 від 25 січня 2026 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.01.2026 о 16 годині 36 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «Мегаспорт», який розташований в ТЦ «Європа», що за адресою: м. Дніпро, бульвар Європейський, буд. 1Д, при цьому достовірно знаючи, що на всій території країни з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 год. 30 хв.

Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне, повторне, викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, і вони є непомітними для інших, діючи умисно, таємно, вчиняючи злочин повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, в умовах воєнного стану, викрав з торгівельних вітрин магазину «Мегаспорт» майно, яке належить ТОВ «Балфорт», а саме: кофту бренду Nike артикул: IH4285-010; M NSW CS HOODY FLC BB, розмір L в кількості 1 шт. вартістю 4850 грн; брюки бренду Nike артикул IH4287-010; M NSW CS JOGGER FLC BB розмір М в кількості 1 шт. вартістю 4150 грн., які ОСОБА_4 одягнув під свій одяг, таким чином спричинивши ТОВ «Балфорт» матеріальну шкоду на загальну суму 9000 гривень.

Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадене майно, покинув місце вчинення злочину, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та існування ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі.

Також ОСОБА_4 , не має постійного місця роботи, неодружений, не має на утриманні малолітніх дітей, тобто у останнього відсутні міцні соціальні зв?язки, тому він усвідомлюючи те, що вчинив кримінальне правопорушення, яке має незворотній характер, з метою уникнення покарання за нього, знаходячись на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що останній усвідомлюючи невідворотність покарання, може спробувати переховуватись на непідконтрольній Україні території.

Ризик передбачений п.3 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків та / або потерпілого у даному кримінальному провадженні зокрема підтверджується тим, що ОСОБА_4 відомі їх анкетні дані, та місця їх проживання, що може не убезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , зокрема, не маючи постійного місця роботи, постійного офіційного та законного джерела доходу, повторно, вчинив тяжкий корисливий злочин проти власності, дає підстави свідчити про те, що більш м?який запобіжний захід не зможе вплинути на те, що ОСОБА_4 , може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не має мети переховуватися від органів досудового розслідування, працює, але не офіційно.

Захисник у судовому засіданні не заперечувала щодо факту вчинення підзахисним кримінального правопорушення, зазначила про відсутність ризиків, якими сторона обвинувачення обґрунтовує своє клопотання, та прохала обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обгроунтовуючи тим, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання, проживає разом із бабусею, не має наміру переховуватися.

Заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши надані суду докази і матеріали, суд вважає доведеним, що має місце обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України виходячи з наступного.

Як вбачається із клопотання та наданих до нього доказів, слідчими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026042150000125 від 25 січня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

25 січня 2026 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України у присутності захисника ОСОБА_6 .

26 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Щодо обґрунтованості підозри

Письмове повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ст. 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" зазначено, що "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування, та досліджені у судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, що підтверджується копіями наступних документів: протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом пред?явлення особи для впізнання ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; ??протоколом пред?явлення особи для впізнання ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; ??протоколом пред?явлення особи для впізнання ОСОБА_10 ; протоколом огляду місця події та долученими до нього фототаблицями, довідкою про вартість викраденого майна, іншими доказами у своїй сукупності.

ОСОБА_4 є громадянином України, що підтверджується паспортом.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідча суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом із тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.

Щодо застосування заявленого запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою та вирішуючи питання про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Обставини, які підтверджують ризик передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що інкриміноване діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачено позбавлення волі від на строк до восьми років, у зв`язку із чим усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду із метою уникнення кримінальної відповідальності.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку слідчої судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання у сукупності із вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Слідча суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.

Слідча суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати із метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, адже потерпілий та свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4ст. 95 КПК України.

До того ж, слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування триває і є необхідність у встановленні та допиті інших свідків, проведенні додаткових допитів вже встановлених свідків.

При оцінці вказаного ризику слідчий суддя враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України).Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також слідча суддя вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення об`єктивно існує, оскільки ОСОБА_4 раніше вчиняв корисливий злочин, за що 29.02.2024 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська засуджений за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 , ч. 4 ст. 185 КК України та був звільнений із випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачає застосування покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, тобто тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосований до підозрюваного.

Доведеними, наданими суду поясненнями прокурора та матеріалами справи в їх сукупності, є наявність ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_4 у випадку доведеності його вини у вчиненні злочину, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років, його вік та стан здоров`я не є перешкодою для зміни місця мешкання та вчинення дій із можливого переховування від слідства та суду.

Можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У клопотанні старший слідчий та прокурор прохав застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатнім, посилаючись на доводи, викладені у клопотанні.

Захисник прохав обрати запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі, а саме домашній арешт.

Оцінюючи обґрунтованість вказаних доводів сторони обвинувачення, слідча суддя виходить із такого.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні із триманням під вартою є домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме :переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.

При обранні запобіжного заходу враховуються усі обставини, визначені у ст.178 КПК України, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, соціальні зв`язки, та обставини вчиненого. Зважаючи на викладені обставини, слідча суддя дійшла висновку, що стороною обвинувачення доведено, що інший, більш м`який запобіжний захід, такий як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт не зможуть у повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків та запобігти вказаним ризикам, оскільки не створюють у достатній мірі стримувальних чинників.

Слідча суддя вважає, що, з урахуванням наведених вище обставин, на даному етапі кримінального провадження більш ефективним щодо інших запобіжних заходів, з метою запобігання вчиненню поза процесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки, буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому слідча суддя приймає до уваги, обставини вчинення кримінального правопорушення та зазначає, що у подальшому, за наявності, зменшення ризиків, поведінки підозрюваного, запобіжний захід може бути змінений за клопотанням сторони захисту.

Викладене вище дає підстави для твердження про те, що тримання ОСОБА_4 під вартою відповідає інтересам суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, в даному випадку, переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обранні запобіжного засобу, прихожу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту його затримання.

ОСОБА_4 було затримано 25.01.2026 року о 19 год 00 хв.

Щодо визначення розміру застави

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Прокурор прохав визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

Разом із цим, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Положення кримінального процесуального закону та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан підозрюваного; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу підозрюваного; 7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК України; 8) «професійне середовище» підозрюваного; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання; 10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

Враховуючи тяжкість та обставини вчиненого ОСОБА_4 злочину, особу підозрюваного, його майновий стан та вік, зважаючи, що підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України, вважаю за необхідне визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає за необхідне покласти на нього певні обов`язки, з передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194 КПК України, слідча суддя

постановила:

Клопотання старшого слідчого задовольнити частково.

У задоволенні клопотання захисника відмовити.

Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, до 19 год 00 хв 24 березня 2026 року включно.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїх процесуальних обов`язків, у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, у провадженні якого буде знаходитись справа, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого фактичного місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання яких, слідчим суддею або судом буде вирішено питання про звернення застави в дохід Держави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Дана ухвала діє до 19 год 00 хв 24 березня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Копію ухвали надати підозрюваному, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвалу постановлено та проголошено 27.01.2026 о 17 год 47 хв.

Слідча суддя ОСОБА_11