Рішення № 133615183, 26.01.2026, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа №519/2514/25

Провадження № 2/519/191/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

26.01.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

при секретарі судового засідання Волковій Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 31.03.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1615693, шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до умов якого, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 2440,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% в день, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кошти на умовах, встановлених договором.

26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 1615693 від 31.03.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1

03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики № 1615693 від 31.03.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, заборгованість за договором становить 7145,02 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу 2440,00 грн, заборгованість за відсотками у сумі 4705,02 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 26.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

12.01.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що рро існування даної цивільної справи дізналась через застосунок «Дія». Раніше жодних повідомлень, претензій або вимог від позивача не отримувала, не ухилялася від виконання зобов`язань та була готова добровільно сплатити суму основного боргу без звернення до суду. Вважає, що звернення позивача до суду без спроби досудового врегулювання призвело до необґрунтованого збільшення судових витрат.

14.01.2026 представником позивача до суду надіслано відповідь на відзив, згідно якого позов підтримує в повному обсязі та зазначає, що відповідач доказів (контррозрахунок, тощо) на підтвердження або спростування позовних вимог позивача не надав, а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

20.01.2026 відповідачем надано додаткові пояснення у справі, згідно яких нею було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитним договором №1615693 від 31.03.2021 в розмірі 7000,00 грн, у зв`язку із чим відповідач просить суд визначити розмір судових витрат, судового збору та витрат на правничу допомогу виходячи з фактичного залишку заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, згідно позову та поданих заяв просить здійснити розгляд справи без її участі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, причини неявка суду не відома, з заявами та клопотаннями не зверталася.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи що 31.03.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 1615693 (е.а.с.15).

Згідно з п. 2 договору, сума позики становить 2440,00 грн, позика надається строком на 30 днів, стандартна (базова) відсоткова ставка за користування позикою становить 1,99 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день 2,70%.

Цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України Про електронну комерцію Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п.5 Договору).

Відповідно до п. 4.2. договору позики №1615693, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, їй зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Факт укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №1615693 від 31.03.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (е.а.с.42).

Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 № 2 сума заборгованості складає: за тілом 2004,97 грн, проценти за користування 4708,07 грн, разом 6713,04 грн (е.а.с.53).

У свою чергу 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики №1615693 від 31.03.2021, що укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (е.а.с.60).

Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 у відповідача наявний борг на суму 6713,04 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу 2004,97 грн та заборгованості за відсотками у сумі 4708,07 грн (е.а.с.71).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті516, частини другої статті517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно правил ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства, однак ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання, щодо своєчасної сплати кредиту.

Разом з цим, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитом у розмірі 7145,02 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу 2440,00 грн, заборгованість за відсотками у сумі 4705,02 грн (е.а.с.102).

Проте, відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки первісний кредитор ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" за Договором факторингу № 2610 від 26.10.2021 передало ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1615693 від 31.03.2021 на суму 6713,04 грн (сума відступлення грошової вимоги), з яких: 2004,97 грн тіло кредиту; 4708,07 грн проценти за користування кредитом, то відповідно до ст. 514 ЦК України наступні кредитори, зокрема і ТОВ "Фінпром маркет", яке отримало право вимоги до ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, не вправі змінити обсяг і умови прав, що перейшли від первісного кредитора за Кредитним договором № 1615693 від 31.03.2021.

А тому нарахування позивачем і збільшення процентів за кредитним договором № 1615693 від 31.03.2021 та включення цієї суми в розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором є неправомірним і таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі встановленого суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими в межах доведеності позовних вимог на суму 6713,04 грн.

При цьому, після відкриття провадження у справі відповідачем в рахунок погашення боргу за договором № 1615693 від 31.03.2021 перераховано позивачу 7000 грн (квитанція № 280353259 від 20.01.2026) , таким чином ОСОБА_1 погасила заборгованість в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися в порушенні строків виконання кредитного договору, то судові витрати в цій частині позову слід покласти на відповідача.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025, та відповідно до витягу з Акту №4-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 розмір правничої допомоги склав 4500,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи те, що справа є малозначною та розглянута у спрощеному позовному провадженні, обсяг позовної заяви, а також сплату боржником заборгованості та відсутність доказів досудового врегулювання спору, суд дійшов висновку про відшкодуванні понесених ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрат на професійну правничу допомогу частково в сумі 2000 гривень.

У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі ) грн.

Позивач ТОВ «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження за адресою: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 26.01.2026.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ