Ухвала суду № 133612473, 26.01.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/1323/25

Провадження № 2/568/41/26

26 січня 2026 року м.Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Троцюк В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Троцюк В.О. від розгляду цивільної справи №568/1323/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Управління містобудування, архітектури Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології та благоустрою Радивилівської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки,-

встановила:

В провадженні Радивилівського районного суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології та благоустрою Радивилівської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки

Судове засідання у справі було призначено на 09.12.2025 року.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. У заявах по суті - відзиві на позовну заяву та у запереченні щодо відповіді на відзив, ОСОБА_1 вказувала про розгляд справи без її участі та участі її представник (в разі їх відсутності).

В судовому засіданні 09 грудня 2025 року протокольною ухвалою суло вирішено розгляд справи відкласти на 11 годину 00 хвилин 26 січня 2026 року та визнати явку відповідача ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою.

Відповідно до ч.5 ст.259 ЦПК України після закінчення судового засідання протокольна ухвала була оформлена окремим локументом та направлена відповідачу ОСОБА_1 .

Вказану ухвалу від 09.12.2025 ркоу ОСОБА_1 отримала 16.12.2025 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового віправлення.

26 січня 2026 року на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Троцюк В.О. від розгляду цивільної справи №568/1323/25.

Відвід мотивований тим, що суддя Троцюк В.О. без будь-яких законних підстав та у непередбачений законом спосіб зобов`язала ОСОБА_1 , 90-річну хвору пенсіонерку, на милицях прибути за мінусової температури, по засніженій та льодяній дорозі у судове засідання. Прийняте суддею рішення про обов`язкову явку в судове засідання відповідача, на думку Мирної Г.Г., свідчить про нездатність судді діяти чесно, незалежно та неупереджено, така поведінка судді свідчить про намагання відшукати штучні підстави для постановлення наперед незаконного рішення на користь позивача. Вказаною ухвалою судді підтверджуються очікувані ризики неефективного виконання суддею своїх функцій та упереджене ставлення до відповідача. Ці та інші обставини дають ОСОБА_1 підстави стверджувати, що дії судді Троцюк В.О. викликають сумнів в неупередженості, так як вона прямо та побічно заінтересована у результаті розгляду справи на користь позивача.

У відповідності до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з ч.7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Оскільки заява про відвід надійшла в день судового засідання по справі, питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно положень частин другої, третьої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд звертає увагу відповідача ОСОБА_1 на вимоги ч. 3 ст. 39 ЦПК України, яка встановлює вимоги щодо вмотивованості заявленого відводу та встановлює строк на його заявлення, а саме - протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання і лише, якщо про підставу відводу заявнику не могло бути відомо - не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Очевидним є те, що відповідачу ОСОБА_1 , достовірно було відомо про наявність ухвали суду від 09.12.2025 року про її обов`язкову явку в судове засідання на 11 годину 26 січня 2026 року, оскільки таку вона отримала 16.12.2025 року. Заяву про відвід судді відповідачем Мирною Г.Г. подано лише 26.01.2026 року.

Отже, відповідачем ОСОБА_1 пропущено строки на заявлення відводу, однак, з метою об`єктивного з`ясування заявлених нею обставин, суд вважає за необхідне вирішити заявлений відвід.

Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 36 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно ч.7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Верховний Суд в ухвалі від 17 липня 2020 року у справі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказує, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Білуха проти України", № 33949/02, § 49-52, від 9 листопада 2006 року).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Верховний Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід суддів, суд повинен брати до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Як підставу для відводу головуючої судді Троцюк В.О. відповідач ОСОБА_1 вказує те, що суддя Троцюк В.О. зацікавлена в розгляді справи, необ`єктивно розглядає справу, допускаючи грубі порушення норм процесуального законодавства, що свідчить про її упередженість. З поданої заяви про відвід вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з процесуальним рішенням судді, яке нею прийнято під час розгляду даної справи, однак не наводить жодного аргументу щодо підстав відводу, передбачених ст. 36 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тобто, наявність у осіб, які беруть участь у цивільному процесі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи не можуть бути підставою згідно із ст.ст.36 ЦПК України для відводу судді, всі ці заперечення можуть бути викладені цими особами в апеляційній скарзі, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням.

За таких обставин, наведені у заяві відповідача ОСОБА_1 про відвід судді підстави, у зв`язку з наявністю яких заявник просить відвести головуючого суддю по справі свідчать виключно про незгоду заявника з процесуальними рішенням судді (постановлення ухвали про визнання її явки в судове засідання обов`язковою), що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини 4 статті 36 ЦПК України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу, проте, заперечення на які можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухваленого за наслідками розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді.

Керуючись ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Троцюк В.О. від розгляду цивільної справи №568/1323/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Управління містобудування, архітектури Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології та благоустрою Радивилівської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Троцюк