Рішення № 133612394, 27.01.2026, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/26226/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

судді Світличного Р.В.,

за участю секретаря Савич Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

ТОВ «Факторинг Партнерс» через свого представника Сердійчук Я.Я. засобами підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 28545,00 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказує про те, що 06 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4564071 відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 15000,00 грн, строком на 30 днів з 06 січня 2022 року у термін до 05 лютого 2022 року з процентами за користування кредитом 45,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від суми кредиту одноразово. У разі застосування умов пролонгації (автопролонгації) нарахування відсотків здійснюється за стандартною процентною ставкою, яка становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

06 січня 2022 року між ТОВ Мілоан" та ТОВ "Факторинг Партнерс" був укладений договір №26-07/2024, відповідно до якого, ТОВ "Мілоан" відступив на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором № 4564071.

Загальний розмір заборгованості за договором №4564071 від 06 січня 2022 року, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 28545,00 грн., з яких - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 15000 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13545,00 грн, які позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 05 січня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено правила подання заяв по суті справи.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 вказав, що він укладав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 4564071 відповідно до якого отримав кредит в розмірі 15000,00 грн, проте проценти за користування кредитом є завищеними. Також завищеними є витрати на правничу допомогу. Окрім того вважає, що позивач заявив вимоги з пропуском позовної давності, яку просив застосувати та відмовити в позові повністю.

Позивач «ТОВ «Факторинг Партнерс» засобами підсистеми електронний суд надіслав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві. У відзиві вказував, що підстав для застосування позовної давності немає, оскільки такі строки неодноразово продовжувались через пандемію коронавірусу та у зв`язку зі збройною агресією рф проти України. Нарахування відсотків здійснено у відповідності до умов кредитного договору та чинного на час виникнення правовідносин законодавства. До позивача належним чином перейшли права вимоги за кредитом. ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Мілоан» кредит в розмірі 15000,00 грн, заборгованість по кредиту не повернув, а тому представник позивача Сердійчук Я.Я. просила задовольнити позов у повномі обсязі.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 06 січня 2022 року ОСОБА_1 оформлено анкету-заяву на кредит №4564071, в якій вказані персональні дані відповідача, як позичальника (ідентифікаційний код, дані паспорта, телефон, адреса реєстрації, номер мобільного телефону, електронна пошта), визначена сума кредиту у розмірі 15000,00 грн, строк кредитування 30 днів з 06 січня 2022 року до 05 лютого 2022 року.

Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом V41702. Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Комісія за надання кредиту 0,00 грн нараховується одноразово за ставкою 0,00% від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 45,00 грн нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

В анкеті-заяві наявна таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви №4564071. Погоджені умови кредитування по заяві №4564071: погоджена сума 15000,00 грн, строк кредитування 30 днів, комісія за надання 0,00% одноразово, ставка процентів 0,01 % за кожен день користування.

06 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) №4564071.

Згідно з п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Загальний розмір кредиту становить 15000,00 грн (п.1.2 договору). Кредит надається строком на 30 днів з 06 січня 2022 року (строк кредитування) (п.1.3 договору). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 05 лютого 2022 року (п.1.4 договору). Комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору). Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 45,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Пунктом 2.3.1.1., 2.3.1.2. договору визначені умови пролонгації строку кредитування, відповідно до яких позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, суд вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що у зв`язку з порушеннями відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про споживчий кредит №4564071 від 06 січня 2022 року у нього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн.

Разом з тим, суд вирішуючи питання щодо розміру відсотків за користування кредитом, які підлягають до стягнення із відповідача, бере до уваги наступні обставини.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно зчастиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься упункті 35 Постанови.

Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 28545,00 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 15000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13545,00 грн.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення відсотків у розмірі 13500,00 відсутні, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про споживчий кредит № 4564071 від 06 січня 2022 року був погоджений сторонами та становив 30 днів з 06 січня 2022 року (строк кредитування) до 05 лютого 2022 року.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що у випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, у сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв`язку з цим сплачував комісії, визначені п. 2.2.1 договору, матеріали справи не містять.

В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 30-ти денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Не зважаючи на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, у договорі визначається як стандартна процентна ставка (п. 1.6 договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.3 договору строк кредитування) 30-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (п. 2.2.1 договору) за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.3 договору строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений п.1.4 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 2.2.1 договору (сплати комісій за продовження дії договору) є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 45,00 грн за період з 06 січня 2022 року до 05 лютого 2022 року.

Щодо спливу позовної давності, суд виходить з такого.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст. 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову правову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У зв`язку з цим початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 Законом № 540-IX.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24:00 год 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05:30 год 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14 травня 2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 04 вересня 2025 року.

Строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року перебіг строку звернення до суду зупинявся.

Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

За змістом п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється на весь час зупинення дії закону або іншого нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

З цього слідує, що проміжок часу, на який було зупинено позовну давність Законом № 3450-ІХ та поновлено Законом № 4434-IX у підрахунок позовної давності не входить.

З дійсних правовідносин убачається, що право на позов у первісного кредитора виникло 06 лютого 2022 року, тобто наступного дня з моменту невиконання відповідачем узятого на себе кредитного зобов`язання.

Загальна позовна давність за цим зобов`язанням станом на 03 грудня 2025 року не сплинула.

Позов пред`явлено 03 грудня 2025 року, тобто в межах строку позовної давності. Отже у застосуванні позовної давності до спірних правовідносин у цій справі суд відмовляє.

За правилами ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві зазначено про понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 гривень, які представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача, на підтвердження чого надав копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 р., заявку на надання юридичної допомоги №801 від 01 жовтня 2025 р., витяг з Акту № 21 про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року.

Аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Враховуючи предмет і підстави заявленого позову, який розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження, незначну складність справи, усталену судову практику з розгляду даної категорії справи, відсутність необхідності в витребуванні доказів, обсяг виконаних адвокатом робіт, яка полягала у складенні позовної заяви, на підставі поданих позивачем документів, співмірність наданих послуг із складністю справи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є значно завищеним.

Враховуючи принципи розумності і співмірності, складність справи, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, пропорційність задоволених позовних вимог, обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених витрат на правничу допомогу, які позивач поніс до предмета спору, суд дійшов висновку наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ «Факторинг Партнерс» задоволено частково на 57,71% (15045,00х100/28545,00), а тому з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судові витрати у розмірі 1276,85 грн (57,71/100х2422,4).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 4564071 про надання споживчого кредиту в розмірі 15045,00 (п`ятнадцять тисяч сорок п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс»» судові витрати у розмірі 1276,85 грн (Однієї тисячі двісті сімдесят шість гривень вісімдесят п`ять копійок) судового збору та 1000,00 (одну тисячу) гривень витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ТОВ «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Р.В. Світличний