Рішення № 133611348, 27.01.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2121/25 Провадження № 2/358/227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Годжаєвої З.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

10.11.2025 до Богуславського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) у якій позивачка просить: розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем 27.11.2015, зареєстрований виконавчим комітетом Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області, за актовим записом 2; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів. Також, позивачка просила стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.11.2015 між сторонами було укладено та зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області, за актовим записом № 2. Від шлюбу подружжя мають малолітню дочку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя між сторонами не склалося: почуття любові, поваги, взаєморозуміння та підтримки зникли. Позивачка та відповідач проживають окремо, подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть. Таким чином, шлюб фактично існує лише формально і його подальше збереження є неможливим. Крім того, зазначила, що відповідач в добровільному порядку не надає кошти на утримання дочки, яка знаходиться на її утриманні, тому також просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.11.2025 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 9).

Ухвалою судді від 28.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін на (а.с. 16-18).

27.01.2026 через канцелярію суду від позивачки надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналу свідоцтва про шлюб, в якій позивачка зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Інших заяв та клопотань від сторін по справі до суду не надходило.

Станом на день розгляду справи відповідач своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву та докази, однак у визначений судом строк наданим правом він не скористався, відзиву та доказів не надав.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають в шлюбі, зареєстрованому 27.11.2015 виконавчим комітетом Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області, за актовим записом 2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 27.11.2015 виконавчим комітетом Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області. Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 » (а.с.6).

Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14.06.2016 (а.с.7).

З довідки Виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області №19-15/161 від 07.11.2025, убачається, що малолітня ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

За приписами статті 3 Сімейного кодексу України (далі СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає вимогам статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушуванням її до шлюбу та збереження шлюбних відносин, що не допускається відповідно до частини першої статті 24, частини четвертої статті 56 СК України та порушує принцип добровільності шлюбу.

На підставі частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 СК України.

Згідно статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

За нормою статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно частини першої статті 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, або інтересам дитини, що мають істотне значення.

Суд не застосовує положення ст. 111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, моральним засадам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач своїх заперечень проти його розірвання у встановлений законом строк суду не надав, клопотань про надання строку на примирення не заявляв.

З урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі № 605/434/18, якій кореспондує п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Крім того, відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. ст. 1 - 3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Зміст глави 15 СК України вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь - яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно з ч. 1 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття; якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 520/21069/18).

У постанові Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19 зроблено висновок, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.

Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц вказав, що стягнення з батька аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Статтею 141 СК України визначено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини не залежно від того, чи перебувають вони у шлюбі. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів, суд допускає до негайного виконання в межах місячного платежу.

V. Висновки суду.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивачка не бажає зберегти сім`ю, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, шлюб існує формально.

Суд вважає, що оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази та виходячи із фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, а також того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що шлюб, укладений між сторонами підлягає розірванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.

Між сторонами, на момент подачі позову не досягнуто згоди з приводу сталого матеріального утримання та виховання дитини.

В зв`язку з тим, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча працездатний і може та повинен надавати таку допомогу, а позивачка самостійно забезпечити потреби дитини в повній мірі не може, остання звернулася до суду з даною вимогою.

В позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання їх спільної дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу).

Отже, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню на утримання дитини, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину, те що дитина перебуває на утриманні позивачки, відсутність від відповідача заперечень щодо заявлених вимог, та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, те що дитина перебуває на утриманні позивачки, відсутність від відповідача заперечень щодо заявлених вимог, приймаючи до уваги обов`язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення із відповідача на користь позивачки аліментів на утримання їх спільної дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, так як вказаний розмір аліментів є мінімально встановленим державною та гарантується нею задля забезпечення повноцінного проживання дитини.

Зазначений розмір стягнутих аліментів, є справедливим, достатнім та таким, що враховує як інтереси дитини, так і платника аліментів.

Доказів того, що такий розмір аліментів є надмірним, та покладення на відповідача обов`язку з його сплати поставить його у скрутне матеріальне становище, матеріали справи не містять.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.394931859.1 від 10.11.2025, позивачкою при поданні позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають до стягнення судові витрати понесені позивачкою зі сплати судового збору за вимогою про розірвання шлюбу в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Крім того, оскільки від сплати судового збору за другу вимогу про стягнення аліментів позивачка звільнена, до стягнення із відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України підлягає судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 24, 55, 56, 84, 110, 112-115, 180-183 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 81, 206, 263-266, 354- 355, 430 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.11.2015 виконавчим комітетом Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області, за актовим записом № 2.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову 10 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 судові витрати понесені позивачкою зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивачка:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя К. І. Буравова