Рішення № 133602791, 26.01.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6012/25

Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач), через представника адвоката Позненка Ю.В., за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 15.08.2025 року № 112650004701 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати відповідача врахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи: з 01.09.2003 року по 30.09.2004 року; з 01.10.2004 року по 27.04.2007 року та з 04.10.2007 року по 14.08.2022 року в Знам`янському щебеневому заводі, який в ході ряду реорганізацій було перейменовано на виробничий підрозділ "Знам`янський кар`єр" філії "Центр управління промисловістю" акціонерного товариства "Українська залізниця".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг відповідного пенсійного віку (55 років), встановленого пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та здобув необхідний загальний страховий стаж (36 років 04 місяці 22 дні), з яких пільговий 12 років 6 місяців, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Отже позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 незаконною, а тому звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалою судді від 05.09.2025 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.51).

Представник відповідача подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки під час розгляду заяви про призначення пенсії не підтверджено перебування позивача в спірний період на посаді, яка дає право на пільгову пенсію за Списком 2 (а.с.54-57).

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено таке.

07.08.2025 року позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961, відповідачем.

Рішенням від 15.08.2025 р. № 112650004701 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з відсутністю у нього необхідного пільгового страхового стажу (12 років 6 місяців).

Як убачається з цього рішення, страховий стаж заявника становить 36 років 4 місяці 22 дні, з яких пільговий 8 років 2 місяці 9 днів.

Водночас, до пільгового стажу не зараховано:

- періоди роботи з 01.09.2003 р. по 30.09.2004 р., згідно довідки № 2094 від 23.07.2025 р., оскільки посада "Майстер гірничого цеху" відсутня в наказі про атестацію робочих місць № 52 від 05.05.1999 р;

- періоди роботи з 01.10.2004 р. по 27.04.2007 р., згідно довідки № 2095 від 23.07.2025 р., оскільки вказана посада "Директор гірничого цеху" не відповідає записам в трудовій книжці та наказу про атестацію робочих місць;

- періоди роботи з 04.10.2007 р. по 14.08.2022 р., згідно довідки № 2096 від 23.07.2025 р., оскільки в довідці вказано не вірне посилання на Постанову КМУ (а.с.43-44).

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Дане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (також Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи (абзац 4 пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV).

Згідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Судом встановлено, що з 09.02.1995 р. по теперішній час позивач працює у виробничому підрозділі "Знам`янський кар`єр" філії "ЦУП" АТ "Укрзалізниця" (в минулому Знам`янський щебеневий завод) (а.с.21-23).

Згідно з довідкою № 2094 від 23.07.2025 року про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у період 01.09.2003 року (наказ №143/А від 01.09.2003) по 30.09.2004 року (наказ №82 від 01.10.2004) позивач працював повний робочий день на виробничому підрозділі "Знам`янський кар`єр" філії "ЦУП" АТ "Укрзалізниця" на посаді "Майстер гірничого цеху", що передбачена Списком № 2 розділу 1 підрозділу 1.16 Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року (стаж роботи складає 1 рік 1 місяць) (а.с.17зв.-18).

Відповідач не зарахував до пільгового стажу період роботи згідно цієї довідки, оскільки посада "Майстер гірничого цеху" відсутня в наказі про атестацію робочих місць від 05.05.1999 №52 (а.с.31-32).

Суд зазначає, що ця обставина не може слугувати підставою для не зарахування спірного періоду до пільгового стажу роботи позивача, адже відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку 2, робоче місце якої підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а дійшла правового висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" "за результатами атестації робочих місць" як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у справі). Таким чином, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також, згідно з довідкою № 2095 від 23.07.2025 року про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у період 01.10.2004 (наказ №82 від 01.10.2004) по 27.04.2007 (наказ №53 від 28.04.2007) позивач працював повний робочий день на виробничому підрозділі "Знам`янський кар`єр" філії "ЦУП" АТ "Укрзалізниця" на посаді "Директор гірничого цеху", що передбачена Списком № 2 розділу 1 підрозділу 1.16 Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 (стаж роботи складає 2 роки 6 місяців 27 днів) (а.с.18зв.-19).

Згідно з довідкою № 2096 від 23.07.2025 року про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у період 04.10.2007 (наказ про переведення №115 від 04.10.2007) по 14.08.2022 (наказ про переведення № 31 від 15.08.2022) позивач працював повний робочий день на виробничому підрозділі "Знам`янський кар`єр" філії "ЦУП" АТ "Укрзалізниця" на посаді "Головний механік", що передбачена Списком № 2 розділу 1 підрозділу 1.16 Постанови КМУ №36 від 16.01.2003 (стаж роботи складає 14 років 10 місяців 11 днів) (а.с.19зв.-20).

Відповідач відхилив вказані вище довідки, оскільки посада "Директор гірничого цеху" не відповідає записам в трудовій книжці та наказу про атестацію робочих місць, а у довідці про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (№2096) вказано не вірне посилання на Постанову КМУ.

Суд зазначає, що у період з 01.09.2003 по 14.08.2022, чинними були Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 (далі Постанова №36) та Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №416 (далі Постанова №416).

Записами трудової книжки позивача підтверджено, що у зв`язку із змінами в штатному розкладі позивач з 01.10.2004 року призначений начальником гірничого цеху 3 групи (наказ № 82 від 01.10.2004 року), а з 04.10.2007 року переведений головним механіком (наказ № 115 від 04.10.2007 року).

Таким чином, посилання відповідача на невідповідність найменування посади у довідках про підтвердження трудового стажу записам у трудовій книжці і наказу про атестацію робочих місць, а також невірне посилання у цих довідках на постанову Кабінету Міністрів України, є формальними та не можуть вважатися достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до пільгового стажу.

Такі неточності мають технічний характер і не спростовують факту виконання позивачем трудових обов`язків за професією, яка відповідно до чинного Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників давала право на пільгове пенсійне забезпечення.

Водночас, у спірному рішенні не зазначено, що посади, які позивач обіймав відповідно до записів у трудовій книжці, не віднесені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того, відповідач, маючи доступ до нормативних актів та офіційних класифікаторів професій, не позбавлений можливості самостійно перевірити, чи віднесена відповідна посада до Списку №2, та у разі наявності розбіжностей уточнити ці дані шляхом направлення запиту до роботодавця, а не відмовляти позивачу з формальних підстав.

Наведене вище у сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення від 15.08.2025 № 112650004701, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Що стосується способу захисту порушеного права позивача, то суд зазначає наступне.

Позивач просить зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди трудової діяльності до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та не заявляє вимоги про зобов`язання безпосередньо призначити пенсію.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відтак, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Згідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

30.03.2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 року "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", якою передбачено застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021 року.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно до пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 07.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пункт 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що при поданні фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 цього Закону при поданні процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 до відповідного розміру судового збору.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.

Отже, при поданні фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру в електронній формі розмір судового збору становить 968,96 грн (3028,00 х 0,4 х 0,8).

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В даному випадку, часткове задоволення позовну пов`язано із встановленням відмінного від заявленого позивачем порядку відновлення порушеного права, тому на переконання суду, не впливає на розмір судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу.

При зверненні до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн (а.с.49), який в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 242,24 грн може бути вирішено за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.08.2025 № 112650004701 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) судовий збір в сумі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА