Ухвала суду № 133601634, 27.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/1186/26

категорія 112030500

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Лавренчук Ольга Володимирівна, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 13.01.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подав до Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву до Міністерства оборони України , у якому на сторінках 14-15 позову просить:

"1. Прийняти до розгляду позовну заяву від 09.01.2026 року року, (ст.55 Конституції України, ст. 6 Конвенції с прав людини, п.1 п.6 ст. 5 КАСУ).

2. Визнати незаконними дії Відповідача, які полягають у обмані Позивача та у відмові прийняти, оформити та направити заяву та документи Позивача до державного органу, який має повноваження для виплати чи виплатити, якщо цю функцію покладено на Відповідача одноразову грошової допомогу, у зв`язку з встановленням Позивачу інвалідності, що настала в наслідок контузії, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991року № 2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

(п.4 п.5 ст. 5 КАСУ).

3.Судовим рішенням встановити , що саме Відповідач має у відповідність до п. 5 ст. 5 КАСУ, компетенцію (повноваження), прийняти , оформити та направити заяву та документи Позивача до державного органу, який має повноваження для виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням Позивачу інвалідності, що настала в наслідок контузії, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991року № 2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

4. Судовим рішення зобов`язати Відповідача, прийняти, оформити та направити заяву та документи Позивача до державного органу, який має повноваження для виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням Позивачу інвалідності, що настала в наслідок контузії, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

5. У разі, коли виплату одноразової допомоги має здійснити саме Відповідач, то судовим рішенням зобов`язати Відповідача нарахувати та сплатити Позивачу одноразову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991року № 2011-ХІІ та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975."

При цьому, на сторінці 4 та 5 позивачем також зазначено позовні вимоги, які дещо відрізняються від позовних вимог, зазначених на сторінках 14 та 15 позову, оскільки містять конкретизацію щодо групи інвалідності.

Суддя своєю ухвалою від 19.01.2026 постановила позовну заяву залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску;

- позовної заяви із чітким зазначенням позовних вимогу, оскільки у поданій до суду позовній заяві позивачем двічі вказано позовні вимоги (зазначені у на сторінках 4-5 та на сторінках 14-15 позову), які не є ідентичними;

- доказів надсилання в електронний кабінет Міністерства оборони України копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Через електронну пошту суду та підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків (вх. №5451/26 від 23.01.2026 та вх. №5979/26 від 27.01.2026) та клопотання "Про надання відомої для суду інформації про електронний кабінет відповідача" (вх. №5453/26 від 23.01.2026 та вх. №5980/26 від 27.01.2026).

Суд, перевіривши виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, зазначає наступне.

Щодо виконання вимог ухвали від 19.01.2026 в частині усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів надсилання в електронний кабінет Міністерства оборони України копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Позивачем до суду подано клопотання "Про надання відомої для суду інформації про електронний кабінет відповідача" у якому зазначає: " Мною в позові зазначалося , що у Позивача відсутня інформація, в тому числі і щодо наявності електронного кабінету у Відповідача. Але суд вимагає, що Позивач має їх надіслати Відповідачу і при цьому в Ухвалі суду від 19.01.2026 року зазначає, що Відповідача має зареєстрований електронний кабінет." Просить суд "Надати всю інформацію про електронний кабінет Відповідача для виконання вимоги Ухвали суду від 19.01.2026 року, щодо надсилання копій документів Відповідачу, як це вимагає суд Ухвалою суду від 19.01.2026 року".

Суд зауважує, що Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яке розроблено, зокрема, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами якого:

Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу (п. 5.4-1 Розділу І Положення).

ідентифікаційні дані особи - для юридичних осіб: ідентифікаційний код юридичної особи (п. 5.5 Розділу І Положення)

користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень (п. 5.6 Розділу І Положення).

Відповідно до п. 29 Розділу ІІІ Положення, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.

Із позовної заяви вбачається, що позивач зазначив ідентифікаційний код Міністерства оборони України (00034022), отже ідентифікаційні дані юридичної особи - відповідача, ОСОБА_1 відомі, з огляду на що позивач, який є користувачем ЄСІТС має можливість надіслати Міністерству оборони України копію позовної заяви та доданих до неї документів, а до суду надати докази такого надсилання.

З огляду на вказані обставини та ненадання до суду доказів надсилання в електронний кабінет Міністерства оборони України копії позовної заяви з доданими до неї документами, суд дійшов висновку що ухвала суду про залишення позову без руху, не виконання в цій частині.

Щодо виконання вимог ухвали від 19.01.2026 в частині усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду позовної заяви із чітким зазначенням позовних вимогу, оскільки у поданій до суду позовній заяві позивачем двічі вказано позовні вимоги (зазначені у на сторінках 4-5 та на сторінках 14-15 позову), які не є ідентичними.

У мотивувальній частині ухвали суду від 19.01.2026 вказано: "При цьому, на сторінці 4 та 5 позивачем також зазначено позовні вимоги, які дещо відрізняються від позовних вимог, зазначених на сторінках 14 та 15 позову, оскільки містять конкретизацію щодо групи інвалідності."

Однак, до суду не надано до суду позовної заяви із чітким зазначенням позовних вимогу, що свідчить про невиконання вимог ухвали суду від 19.01.2026 в цій частині.

Щодо виконання вимог ухвали від 19.01.2026 в частині усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

У заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 звертається увага суду, що "порушення, яке виражається у відмові прийняття, розгляду та оформлення від Позивача документів, які необхідні для вирішення питання у відповідність до вказаного вище закону України, порушується до цього часу, що є триваючим порушенням і тому строку давності немає".

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини 2 статті 122 КАС України закріплено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм випливає, що строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Під "поважними причинами" слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Разом з цим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що у позові ОСОБА_1 зазначає: "Триваюче порушення (з 2015 року) Відповідача, яке виражається у відмові прийнятті до розгляду документів Позивача інваліда війни 3 групи, що привело до порушення права Позивача, інваліда війни 3 групи ". "З листа ІНФОРМАЦІЯ_1 за вих. №248/3/6/435 від 09.01.2016 року, Позивач дізнався про відмову в направленні його документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року №975."

Відповідачем у справі є Міністерство оборони України.

До позову додано:

лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09 січня 2016 року №248/3/6/435, адресований ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

лист Департаменту фінансово - облікової політики та бухгалтерського обліку від 12.04.2023;

лист Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 24.05.2023 №9/1-2828-23/К-2230.

Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався у 2016 році.

До суду з даним позовом позивач звернувся 13.01.2026.

Щодо твердження ОСОБА_1 , що порушення його прав є триваючим, суд зазначає наступне

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до особи у правовідносинах, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи з пакетом необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 25.04.2024 у справі № 380/2299/2 та у постанові від 20.01.2026 у справі №440/7442/24

Отже, оскільки про порушення своїх прав на одноразову грошову допомогу у разі інвалідності ОСОБА_1 дізнався у 2016 року, а до суду з позовом звернувся у січні 2026 року, суд дійшов висновку що позивачем пропущено шестимісячний строку, встановлений статтею 122 КАС України, звернення до суду.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем не наведено.

Додаткового суд враховує, що Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених законом (пропуск строку звернення до адміністративного суду) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини у п.35 рішення від 12.03.2009 (справа "Плахтєєв та Плахтєєва проти України") зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, № 18, сс. 17- 18, пп. 35- 36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51- 52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, № 316-B, сс. 80- 81, пп. 62- 67).

Відповідно до пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Отже, вимоги ухвали суду від 19.01.2026 про залишення позовної заяви без руху, позивачем не виконано, недоліки позовної заяви не усунено.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, позовну заяву необхідно повернути позивачу.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Лавренчук