Ухвала суду № 133601481, 26.01.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

26 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/1730/26

категорія 106000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу і акту, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.10.2025;

- визнати протиправними та скасувати акт комісії Військової частини НОМЕР_2 форми НВ-2 від 19.09.2025 "Про проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком";

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ініціювати повторне спеціальне розслідування нещасного випадку за фактом загибелі (смерті) 01.07.2025 солдата ОСОБА_2 відповідно до наказу Міністерств оборони України від 27.10.2021 № 332, яким затверджено Інструкцію про розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до положень ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вважаю, що у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо оскарження акта комісії Військової частини НОМЕР_2 форми НВ-2 від 19.09.2025 "Про проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком" слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом норми ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у вказаній процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Позивачем заявлені позовні вимоги, в тому числі щодо визнання протиправним та скасування акта комісії Військової частини НОМЕР_2 форми НВ-2 від 19.09.2025 "Про проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком".

Вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на вимоги про скасування акту службового розслідування врахуванню підлягає правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З огляду на викладене, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно п.п.18, 19 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб`єкта і відповідно інший суб`єкт зобов`язаний виконувати його вимоги.

З огляду на викладене, слід відмітити, що особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов`язки для інших суб`єктів.

Водночас, обов`язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов`язки для інших суб`єктів.

Отже, правова природа оскаржуваного висновку службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання його протиправним та скасування окремих його положень, у зв`язку із чим такі позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 420/3307/20.

Проаналізувавши викладене, акт службового розслідування не створює для особи, щодо якої проведено це службове розслідування, безпосередніх правових наслідків, викладені у ньому висновки є суб`єктивною думкою уповноважених посадових осіб, які його проводили, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, і військовослужбовець не позбавлений права спростувати ці висновки під час оскарження прийнятого за результатами службового розслідування рішення.

Такий акт не є рішенням органу державної влади, нормативним актом чи актом індивідуальної дії та не створює, не припиняє права та обов`язки особи, а лише фіксує певні обставини, виявлені при проведенні службового розслідування.

Отже, у зв`язку із тим, що акт службового розслідування за своєю сутністю не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду та не може бути предметом спору в суді, оскільки цей документ не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії та не має обов`язкового характеру, а викладені в них обставини можуть бути підставою для застосування керівником державного органу відповідних заходів.

Тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

ухвалив:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу і акту, зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог: "визнати протиправними та скасувати акт комісії Військової частини НОМЕР_2 форми НВ-2 від 19.09.2025 "Про проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком", відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Єфіменко