Рішення № 133598853, 26.01.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/788/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Надєр Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Гула О.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ананьєві Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 18603 гривні 62 копійки, посилаючись на те, що 13 квітня 2018 року між ТОВ «Кредит ТУ Ю» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового кредиту №2018041384404, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в розмірі 25000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою процентів за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 13 квітня 2019 року включно. Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 25000 гривень 00 копійок відповідно до умов кредитного договору. Відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за договором в розмірі 18603 гривні 62 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом 13398 гривень 96 копійок; заборгованості за процентами 1112 гривень 08 копійок; пені 4092 гривні 58 копійок.

З урахуванням зазначеного позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено відповідачу про її процесуальні права, а саме подати відзив на позовну заяву, пред`явити зустрічний позов та подати заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що передбачено вимогами ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїми процесуальними правами передбаченими ст.178, ст.193, та ч.4, ч.5 ст.277 ЦПК України не скористалася та у встановлені строки в ухвалі про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву до суду не подала, з зустрічним позовом та з заявою із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не зверталася.

У судове засідання сторони по справі не з`являлися.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві міститься його клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судові засідання не з`являлася, причину неявки не повідомляла, про дату, час та місце проведення судових засідань відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України повідомлялася належним чином, що підтверджується поштовими конвертами (а.с.39, 42), які повернулися до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, інформація щодо даної справи також розміщена в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://an/od.court/gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 8 ст.178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч.2 ст.191 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вказаного, у зв`язку з неявкою відповідача, належним чином повідомленої про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин та не повідомлення причин неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідача та відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідачем по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 30 червня 2006 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.17-19), відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, виданими Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради за №5647 від 21 серпня 2025 року (а.с.34).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 13 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового кредиту №2018041384404, відповідно до умов якого відповідач отримана від позивача грошові кошти в розмірі 25000 гривень 00 копійок строком на 12 місяців, тобто, до 13 квітня 2019 року включно. Відповідно до умов договору відсотки за перші 4 місяці складають 3,9%, з 5-го місяця 3,9% від початкової суми кредиту. Надання кредиту здійснюється згідно письмової заяви позичальника шляхом перерахування кредитних коштів на картку позичальника № НОМЕР_2 у ПАО КБ «ПриватБанк». Вказаний договір підписаний у письмовому вигляді особистим підписом відповідача (а.с.25).

Також відповідачем особистим підписом 13 квітня 2018 року було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.26), заяву-анкету позичальника (а.с.27).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №618/118 від 13 квітня 2018 року, відповідно до якої на рахунок відповідача, зазначений у договору про надання фінансового кредиту №2018041384404 від 13 квітня 2018 року, було 13 квітня 2018 року зараховано грошові кошти в розмірі 25000 гривень 00 копійок (а.с.22).

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 18603 гривні 62 копійки, яка складається з: заборгованості за кредитом 13398 гривень 96 копійок; заборгованості за процентами 1112 гривень 08 копійок; пені 4092 гривні 58 копійок, що підтверджується випискою по фінансовому кредитному договору №2018041384404 від 13 квітня 2018 року (а.с.20).

Також до позовної заяви додано податкову декларацію відповідача за 2017 рік (а.с.29).

Статтею 1054 ч.1 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 даної статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо від підписаний його стороною ( сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію банку, відповідач підписом у заяві про надання кредиту визнав та погодився на запропоновані банком умови користування послугами банку.

У відповідності з ч.2. ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ч.1 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Отже, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ч.3 ст.10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст.599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Надана позивачем виписка по вище вказаному кредитному договору свідчить про те, що відповідач належним чином умови договору не виконувала.

Правильність наданої позивачем виписки підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку. Отже, відповідачем не виконано грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості.

Враховуючи, що відповідач, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов`язання по їх поверненню і сплаті процентів за користування грошима не виконала, суд, установивши всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18603 гривні 62 копійки.

Позивач у позовній заяві просить суд судові витрати по вказаній справі покласти на відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №644761386.5 від 12 серпня 2025 року позивач сплатив 2422 гривні 40 копійок судового збору. Вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

У своїй постанові №686/28627/18 від 27 липня 2022 року Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 та ін.

Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, провадження №К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі №640/10548/19, провадження №К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі №686/5064/20, провадження №К/9901/22452/20.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18)(офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf ).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява №37083/03, пункт 106).

Так, у матеріалах справи наявна копія договору про надання правничої допомоги №07/04/25 від 07 квітня 2025 року адвокатським об`єднанням «Деналі» Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» (а.с.7-9), копія додаткової угоди №4 від 08 серпня 2025 року до вище вказаного договору (а.с.13), копія платіжної інструкції №9421059 від 11 серпня 2025 року, відповідно до якої позивачем адвокатському об`єднанню сплачено 5000 гривень 00 копійок за надання правничої допомоги (а.с.23), копія акту №34 від 08 серпня 2025 року прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг вище вказаним адвокатським об`єднанням позивачу складає 5000 гривень 00 копійок (а.с.30).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Таким чином, судом встановлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, зокрема докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 5000 гривень 00 копійок, які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на наведені вище обставини, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правову допомогу адвоката в розмірі 5000 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 30 червня 2006 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю»», ЄДРПОУ 40094068, місцезнаходження: м. Київ, вул. Л. Лук`яненка, 29-Б, літ. А, офіс 114, заборгованість за кредитним договором №2018041384404 від 13 квітня 2018 року у розмірі 18603 (вісімнадцять тисяч шістсот три) гривні 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 30 червня 2006 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю»», ЄДРПОУ 40094068, місцезнаходження: м. Київ, вул. Л. Лук`яненка, 29-Б, літ. А, офіс 114, витрати, пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 30 червня 2006 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю»», ЄДРПОУ 40094068, місцезнаходження: м. Київ, вул. Л. Лук`яненка, 29-Б, літ. А, офіс 114, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Суддя Надєр Л.М.

Рішення набуло законної сили "__"___20___ року.