Рішення № 133597685, 23.01.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/2222/25

Провадження №2-а/567/2/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Дем`янчук Н.В.

за участю представника позивачки адвоката Шаповала М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про скасування постанови про адміністративне правопорушення №16 від 10.12.2025 та закриття провадження у справі,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 16 від 10.12.2025 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.12.2025 року відносно неї було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 грн.

Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному і необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її неправомірних дій.

Так, за змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 27.11.2025р. о 12:45 год., перебуваючи на своєму робочому місці в магазині "Візит", що в с.Кунів, здійснила продаж алкогольного енергетика "Revo" за 60 грн. та цигарок "LD червоні" за 110 грн. для неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідальність за що передбачена ч.2 ст.156 КУпАП.

Одночасно в постанові міститься посилання на протоколом про адміністративне правопорушення. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися єдиним, достатнім та безумовним доказом вини, а є лише документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, і його обставини повинні бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами.

Вказує, що в постанові відсутні посилання на конкретні документальні докази, зміст яких підтверджує вчинення нею адміністративного правопорушення. В протоколі не зазначені анкетні дані свідків, які можуть підтвердити, що саме вона продала алкогольний напій та цигарки неповнолітньому. Відсутні докази, які можуть підтвердити передачу нею алкогольного напою та цигарок неповнолітній особі та видачу такій особі розрахункового документу. Звертає увагу, що неповнолітній ОСОБА_2 на засідання комісії не викликався та його пояснення комісією не заслуховувались.

За вказаних обставин вважає, що прийняте адміністративною комісією рішення про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтується лише на припущеннях, оскільки достатні та допустимі докази її вини відсутні.

Враховуючи наведене, просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення №16 від 10.12.2025, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Задоволено клопотання позивачки про витребування доказів.

Представник позивачки адвокат Шаповал М.С. в судовому засіданні позов підтримав з підстав та доводів викладених у позовній заяві та просить позов задоволити.

Представник відповідача - адміністративної комісії при виконавчому комітеті Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області в судове засідання не з"явився, подав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування заперечень проти позову вказує, що до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 27.11.2025 серії ВАД № 420254 за ч.2 ст.156 КУпАП відносно ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 27.11.2025 о 12:45 год., перебуваючи на своєму робочому місці в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", здійснила реалізацію алкогольного напою та тютюнових виробів неповнолітньому ОСОБА_2 , чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП. Вказаний протокол було прийнято комісією до розгляду та за результатами його розгляду було винесено постанову №16 від 10.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП.

Вказує, що відповідно до ст. 280 КУпАП адміністративна комісія всебічно та об`єктивно з`ясувала обставини справи та вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, що в сукупності підтверджують факт продажу позивачкою алкогольного напою та тютюнових виробів неповнолітній особі. Зазначає, що факт того, що позивачка не здійснила перевірку документів у неповнолітнього підтверджується матеріалами справи та не спростовується самим фактом реалізації товару неповнолітній особі.

За вказаних обставин вважає, що адміністративна комісія діяла в межах наданих їй повноважень, з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства та просить відмовити у задоволенні позову. Розгляд справи просить здійснювати у відсутності представника комісії.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішенні спору по суті в їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення є правовим актом індивідуальної дії.

Судом встановлено, що 10.12.2025 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області прийнято постанову №16, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6 800 грн.

Так, згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 27.11.2025 о 12:45 год., перебуваючи на своєму робочому місці в магазині "Візит", що в с.Кунів, здійснила продаж алкогольного енергетика "Revo" за 60 грн. та цигарок "LD червоні" за 110 грн. для неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідальність за що передбачена ч.2 ст.156 КУпАП.

На переконання адмінкомісії, винуватість ОСОБА_1 підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №420254 від 27.11.2025 та іншими документами.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №420254 від 27.11.2025, складеного ПОГ СВГ ВП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Гончаруком М.Р., вбачається, що в ньому відображено суть адміністративного правопорушення, яка відповідає змісту оскаржуваної постанови, зазначено про відсутність свідків події та потерпілих, відсутність заподіяної правопорушенням шкоди, а також будь-яких вилучених речей.

Згідно протоколу огляду та вилучення від 27.11.2025 вбачається, що алкогольний напій "Revo" та цигарки "LD" добровільно видав ОСОБА_2 , який пояснив, що придбав вказані товари в магазині "Візит".

До протоколу додано фототаблицю із зображенням алкогольного напою "Revo" та цигарок "LD".

Інших доказів до матеріалів справи не додано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 9 КпАП України визначене, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення е будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною 2 ст.283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За частиною другою ст.156 КпАП України адміністративна відповідальність настає, зокрема, за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку.

Отже, при доведенні вини особи у вчиненні даного адміністративного правопорушення доказуванню підлягає факт продажу працівником магазину неповнолітній особі алкогольного напою та тютюнових виробів.

Оскаржувана постанова обґрунтована тим, що вина ОСОБА_1 доведена протоколом про адміністративне правопорушення та іншими документами.

Суд наголошує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КпАП України, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у цьому.

Разом з тим, фактично вбачається, що інші докази, на яких би ґрунтувалася оскаржувана постанова, відсутні та такі докази в ній не наведені, не описані та не проаналізовані, постанова носить формальний характер і за своїм змістом лише дублює протокол про адміністративне правопорушення.

Як встановлено судом, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за продаж алкоголю неповнолітній особі ОСОБА_2 у приміщенні магазину "Візит".

Разом з тим матеріали справи не містять відомостей про те, на підставі яких доказів було встановлено, що ОСОБА_1 є продавцем вказаного магазину, що саме вона продала неповнолітньому алкогольний напій та тютюнові вироби.

Так, в матеріалах справи щодо ОСОБА_1 відсутні жодні належні та допустимі докази про її статус як працівника магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (наказ про прийняття на роботу, ін.).

В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено додатків до нього та в ньому не зафіксовано відомостей про ОСОБА_2 , натомість вказано, що свідки події та потерпілі відсутні.

Додані до матеріалів справи протокол огляду та фотознімки за умови невідображення відомостей про них в оскаржуваній постанові не можуть слугувати доказами будь-яких подій в межах даної справи.

Також як протокол огляду та вилучення, так і протокол про адміністративне правопорушення з фототаблицями не можуть слугувати беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 , оскільки лише свідчать про факт виявлення у ОСОБА_2 алкогольної та тютюнової продукції, однак не підтверджують той факт, що ОСОБА_2 купував їх саме в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у с.Кунів.

Окрім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 було здійснено реалізацію йому алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 порушила вказані у протоколі про адміністративне правопорушення вимоги, оскільки позивачка заперечує факт продажу алкогольних та тютюнових виробів неповнолітньому ОСОБА_2 , а доказів, що б підтверджували дані обставини відповідачем не надано.

При цьому, відповідно до протоколу огляду та вилучення неповнолітній ОСОБА_2 повідомив, що придбав алкогольний напій та цигарки в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", однак взагалі не вказує хто саме продав йому вказані товари.

Окрім того, до матеріалів справи не додано пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 та він не надавав пояснень при засідання комісії.

Так, у постанові № 560/751/17 від 27.06.2019 року колегія суддів Верховного Суду зазначила, що підтвердження порушення показаннями свідків, не є належними доказами у справі, оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень.

Будь яких фото-, відеоматеріалів, які б підтверджували факт продажу неповнолітньому заборонених товарів матеріали справи не містять.

Отже, матеріали справи не доводять фактів описаних у фабулі протоколу, відсутні фото та відеофіксації, що саме ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, яке їй інкримінується, оскільки відсутні докази, що беззаперечно вказують на те, що вона, а не інша особа здійснила продаж товарів.

Крім того, диспозиція ч.2 ст.156 КУпАП є бланкетною, а тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею потрібно звертатися до конкретних правил і норм, які регулюють правила торгівлі, у тому числі, алкогольними напоями.

Водночас, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та оскаржувана постанова. не містять зазначення відповідної норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», порушення якої ставиться їй у провину.

Окремо суд наголошує, що належним підтвердженням факту продажу алкогольних та тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві, на чому акцентує увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019 року (справа Ж1/81171217/16 адміністративне провадження №К/9901741573/18).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які товарні чеки, які свідчать про продаж неповнолітньому ОСОБА_2 27.11.2025 тютюнових та алкогольних виробів.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення ВАД № 420254 від 27.11.2025, який складений відносно позивачки за ч.2 ст.156 КУпАП, вбачається, що у вказаному протоколі не зазначено інформації про вилучення будь-яких алкогольних напоїв та тютюнових виробів та про наявність фіскального чека, що «поза розумним сумнівом» підтверджував би продаж вказаного товару.

Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.

Оцінюючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ст.2 КАС України суд вважає, що відповідач дійшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивачки у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та не врахував об`єктивні обставини по справі.

Відповідно до п.30 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, зазначає, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

При цьому, орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, не має права самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу, що є неприпустимим.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й у статті 62 Конституції України.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення (постанови) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушення законодавства, що регулює зокрема, порядок здійснення діяльності із реалізації алкогольних тютюнових виробів.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність об`єктивних даних, які б підтверджували вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, і відповідачем у справі таких доказів не надано.

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні належні та допустимі докази вини позивачки.

Таким чином, при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення уповноважена особа зобов`язана була зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Проаналізувавши обставини справи та її матеріали, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваної постанови, та про те, що під час підготовки справи до розгляду не були виконані вимоги ст.251 КпАП України щодо обов`язку збирання доказів у справі.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 10.12.2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11,77,242-246,286 КАС України, суд

ухвалив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про скасування постанови про адміністративне правопорушення №16 від 10.12.2025 та закриття провадження у справі задовольнити.

Постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про адміністративне правопорушення №16 від 10.12.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області (юридична адреса: с.Плужне, вул. Бортника, 7 Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04406745).

Повний текст рішення складено 26.01.2026.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.