Рішення № 133595582, 20.01.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/78/26

Справа № 356/1083/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2026 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшученко І. О.

за участю секретаря Мелещенко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Березанського міського суду Київської області з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за договором позики № 79954333 в розмірі 16 889,40 грн., з яких 5 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 548,90 грн. сума заборгованості за відсотками, 10 840,50 грн. сума заборгованості за пенею, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову вказувало, що 24.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79954333, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно Реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 79954333 від 24.05.2024 в розмірі 16 889,40 грн., з яких 5 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 548,90 грн. сума заборгованості за відсотками, 10 840,50 грн. сума заборгованості за пенею.

Всупереч умовам укладеного договору, відповідач свої зобов`язання не виконав та після відступлення права грошової вимоги до відповідача не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора. За таких обставин, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 25.11.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановивши відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії даної ухвали на подачу до суду відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 18.12.2025 відповідач пред`явлений позов не визнав та вказав, що позику на нього взяв його друг ОСОБА_2 , який володів всіма його документами і даними. Пояснив, що договір був укладений у 2024 році. На той час вони з другом знімали разом квартиру і траплялись моменти, коли коштів не вистачало. Тоді друг запропонував йому взяти на себе кредит, бо сам він не може, мотивуючи тим, що є військовослужбовцем та йому не дадуть кредит. Проте ОСОБА_1 відмовився. Тоді друг через його телефон оформив кредит. Окремо відзначив, що у нього iPhone та паролю на телефоні чи відбитку немає, код є. Всі паролі записані у нього в нотатках, бо він їх часто забуває. Друг знав пароль та оформив кредит через «Дію». Підтвердив, що вказаний в договорі картковий рахунок належить йому та на нього були зараховані кредитні кошти, які в подальшому ОСОБА_3 , перерахував на рахунок друга. Вказав, що позичальником значиться він та розуміє наслідки. Раніше сам оформляв кредити, тому знає процедуру. Підтвердив, що вказані у договорі дані, зокрема, адреса проживання, картковий рахунок належать йому. В поліцію не звертався, бо вважав, що це не матиме результатів.

У судове засідання 20.01.2026 відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, а саме судової повісткою під розписку, 20.01.2026 через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності (а.с.64).

Представник позивача у судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, при зверненні до суду в позові просив розгляд справи проводити за їхньої відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.4).

За загальним правилом, встановленим в ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд створив учасникам процесу належні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечень для висловлення своїх доводів і аргументів, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів.

Правом подати відзив на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався та відзиву не подав.

За змістом ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись ч. 8 ст. 178, ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних учасників, які не з`явились у судове засідання, на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно проаналізувавши фактичні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 24.05.2024 між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79954333, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти в сумі в сумі 5 500,00 грн. в позику строком на 13 днів, тобто до 05.06.2024, зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою в розмірі 1,50 % в день, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.п. 1, 1.2, 2, 2.1-2.3 договору позики) (а.с.6-8).

Даний договір укладений між сторонами у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-комунікаційної системи та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 36382 згідно Закону України «Про електронну комерцію», що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ (п.п. 21-23 договору позики).

Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив, що до моменту його підписання вивчив вказаний договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення кредиту в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.uа/uа/document/license (далі - Правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п.п. 5.3 п. 5 договору позики).

Детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця наведені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 1 до вказаного договору та містить підпис позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 36382 (п.3 договору позики) (а.с.9).

Вказаний договір містять вичерпні персональні дані, що стосуються особи відповідача, а саме прізвище, ім`я та по батькові, паспорт, ідентифікаційний код, місце проживання, номер електронного платіжного засобу для перерахування коштів № НОМЕР_1 , що є інформацією з обмеженим доступом, поширення якої здійснюється виключно за згодою суб`єкта персональних даних, зазначені в преамбулі та реквізитах договору, та в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що вказані вище дані належать йому.

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, строк та умови надання позики, а також порядок її повернення, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на погоджених умовах.

Як встановлено судом, ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" свої зобов`язання за договором позики виконало у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у визначеному розмірі шляхом безготівкового зарахування на вказаний у договорі картковий рахунок позичальника, що також підтвердив відповідач у судовому засіданні.

В свою чергу, відповідач скористався наданими йому первісним кредитором грошовими коштами, перерахувавши їх на рахунок іншої особи, що підтвердив у судовому засіданні, однак коштів для погашення позики, процентів за користування нею та іншими платежами своєчасно та в повному обсязі не надавав, здійснивши лише часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за процентами в розмірі 523,60 грн. платежем від 06.06.2024, та пенею в розмірі 148,50 грн. платежем від 06.06.2024, в решті взяті на себе зобовязання порушив, внаслідок чого станом на 25.09.2024 було нараховано прострочену заборгованість в загальному розмірі 16 889,40 грн., з яких 5 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 548,90 грн. сума заборгованості за відсотками, 10 840,50 грн. сума заборгованості за пенею, що підтверджується наданим суду розрахунком ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", який є детальним, містить відомості про порядок та підстави нарахування спірної заборгованості в розрізі її окремих складових за кожен день користування позикою та не спростований жодним контррозрахунком відповідача (а.с.19-21).

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, з Додатковими угодами до нього № 2 від 28.07.2021, № 7 від 13.06.2022, № 37 від 25.09.2024, згідно з яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за плату, а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (п.п. 1.1 договору факторингу); Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 за договором факторингу № 14/06/21, підписаний Сторонами та скріплений їх печатками, що у відповідності до п. 1.2 Договору факторингу підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною договору, міститься в матеріалах справи (а.с.10-16).

Згідно платіжної інструкції № 460 від 27.09.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» кошти в рахунок плати за відступлення права вимоги за договором (а.с.17).

Відповідно до Реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора та отримало права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 79954333 в загальному розмірі 16 889,40 грн., з яких 5 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 548,90 грн. сума заборгованості за відсотками, 10 840,50 грн. сума заборгованості за пенею (а.с.18).

Належних доказів, що відповідач сплатив означену заборгованість, матеріали справи не містять.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Так, згідно статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом положень ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора), проте не змінює умови укладеного кредитного договору.

Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Водночас, з тлумачення положень статті 516, частини 2 статті 517 ЦК України випливає, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічні висновки послідовно висловлені Верховним Судом у постановах від 23.02.2022 у справі № 761/1543/20, від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц, від 12.02.2020 у справі № 522/22802/17, від 07.02.2018 у справі №2-2035/11, які суд враховує до даних спірних правовідносин відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.

Отже, факт сингулярного правонаступництва, за яким до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права кредитора до відношенню до відповідача ОСОБА_1 за вказаним вище договором позкики, доведено сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

У відповідності до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 наголошувала, що у відповідності до принципу змагальності цивільного судочинства, закріпленого в ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, так і на підставу для заперечень, що забезпечує повноту дослідження обставин справи, проте не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (постанова Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 291/1352/20).

У постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача проти позову, наведені ним у судовому засіданні, не спростовують пред`явлених позивачем вимог з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» також визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на викладене, вбачається, що договір позики, за яким виникла спірна заборгованість, укладений в електронній формі у спосіб, визначений законом, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 36382, що прирівнюється до його власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Суд зауважує, що без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 у справі№ 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.

Вказаний вище договір містить всі його істотні умови, зокрема, суму позики в розмірі 5 500,00 грн., строк надання коштів, розмір процентної ставки, а також порядок повернення позики та наслідки невиконання зобов`язань за договором, та укладаючи договір, відповідач погодився з його умовами, а також взяв на себе зобов`язання їх виконувати.

Даний договір містить вичерпну інформацію про відповідача, його анкетні дані, дату народження, паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце проживання та інші персональні дані, що є інформацією з обмеженим доступом, поширення якої здійснюється виключно за згодою суб`єкта персональних даних.

Факт належності йому вказаних вище персональних даних відповідач в судовому засіданні не заперечував.

У судовому засіданні ОСОБА_1 також підтвердив, що номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , вказаний у реквізитах договору, належить йому та на вказаний рахунок були зараховані грошові кошти згідно з договором позики, які він в подальшому перерахував на рахунок іншої особи.

Наданим суду розрахунком заборгованості також підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 здійснював часткове погашення нарахованої заборгованості за договором, а саме платежами від 06.06.2024 в сумі 523,60 грн. в рахунок сплати заборгованості за процентами та в сумі 148,50 грн. в рахунок сплати заборгованості за пенею, всього на загальну суму 672,10 грн., що свідчить про визнання ним договору і, відповідно, боргу за договором, що відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 в справі № 338/180/17, від 23.12.2020 в справі № 127/23910/14-ц.

В контексті викладеного, твердження відповідача про те, що від його імені договір був укладений іншою особою, суд визнає безпідставними, необґрунтованими та відхиляє їх з огляду на наступне.

За змістом статтей 1, 34 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка це електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки, що є видом платіжних інструментів.

Відповідно до ч.ч. 20-21 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний зберігати та використовувати його відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, а також негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Емітент має право заблокувати електронний платіжний засіб користувача після надходження повідомлення про втрату чи загрозу втрати електронного платіжного засобу або в інших випадках відповідно до умов договору та/або законодавства.

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказана платіжна картка вибула з користування відповідача, а його персональні дані були використані третіми особами для укладення договору позики від його імені та всупереч його волі, ОСОБА_1 до суду не надано.

У постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, означає, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

З огляду на викладене, вказані вище посилання відповідача суперечать попередній поведінці позичальника, який протягом тривалого часу з моменту укладення договору позики про порушення своїх прав не заявляв, до правоохоронних органів із відповідними заявами не звертався, правомірність (дійсність) укладеного договору не оскаржував, з повідомленням до банку про факт втрати електронного платіжного засобу чи індивідуальної облікової інформації, блокування картки чи рахунку не звертався.

Натомість, отримавши кошти на власну банківську картку, відповідач до позикодавця із заявою про відмову від укладеного договору протягом 14 календарних днів у встановленому законом порядку не звернувся, а розпорядився коштами на власний розсуд, а також приступив до виконання зобов`язань за договором шляхом часткової оплати заборгованості.

Лише після звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості через 1,5 роки з дня укладення договору відповідач заявив, що договір укладений не ним.

Вказані обставини відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Отже, за відсутності належних доказів укладення договору від імені відповідача іншою особою за відсутності його волевиявлення, суд розцінює такі пояснення відповідача критично, як нещирі та спрямовані на ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань, тому не приймає їх до уваги.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 24.05.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики № 79954333, відповідно до умов якого у позичальника виникло зобов`язання з повернення коштів.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що відповідач після заміни кредитора жодних належних дій для погашення існуючої заборгованості не вчинив, в результаті чого виникла прострочена заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 79954333 за основною сумою боргу в розмірі 5 500,00 грн. та процентами за користування позикою в розмірі 548,90 грн., всього в загальному розмірі 6 048,90 грн., яку в добровільному порядку відповідач не погашає.

Перевіряючи наданий суду розрахунок заборгованості за процентами, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, проценти нараховані за період з 24.05.2024 по 05.06.2024 в межах строку кредитування, передбаченого договором, за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування позикою, а саме 1,5% х 5 500,00 грн. = 82,50 грн. в день, та з урахуванням сплаченої суми процентів залишок заборгованість за процентами за користування позикою становить 82,50 грн. в день х 13 днів = 1 072,50 грн. 523,60 грн. = 548,90 грн.

Будь-яких доказів на спростування вказаних вище розрахунків, а також доказів належного виконання умов договору відповідач суду не надав.

Водночас, даючи правову оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 10 840,50 грн., суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, що набрав чинності 17.03.2022, яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, серед іншого, пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, від 21.01.2025 у справі № 751/3052/23, висновки якого щодо застосування норм права суд враховує до даних спірних правовідносин відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, що є загальновідомим фактом.

З огляду на викладене, оскільки вказаний вище договір позики № 79954333 укладений 24.05.2024, нарахування неустойки (пені) за невиконання позичальником зобов`язань за договором проведено у період дії воєнного стану, тому така неустойка підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в межах вказаних вище сум боргу за позикою 5500 грн. та процентами за користування 548,90 грн, тобто в розмірі 6 048,90 грн., в решті є необгрунтованими та недоведеними, тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 УПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положенням ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» при зверненні до суду з позовом сплачено та зараховано до державного бюджету судовий збір в розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 142806 від 24.10.2025 (а.с.5,52).

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн. х (6 048,90 грн. : 16 889,40 грн.) = 1 084,47 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12-13, 19, 81, 89, 141, 211, 223, 247, 263-265, 268, 272-276 ЦПК України, ст.ст. 207, 512, 514, 610, 627-629, 638, 525-526, 536, 1046, 1048-1050, 1077-1078 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30 (код ЄРДПОУ 35625014), реквізити IBAN НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк», заборгованість за договором позики № 79954333 в розмірі 6 048 (шість тисяч сорок вісім) гривень 90 копійок, з яких 5 500 (пять тисяч пятсот) гривень 00 копійок сума заборгованості за основною сумою боргу, 548 (пятсот сорок вісім) гривень 90 копійок сума заборгованості за відсотками.

В решті відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30 (код ЄРДПОУ 35625014), реквізити IBAN НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк», судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 084 (одна тисяча вісімдесят чотири) гривні 47 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І. О. Капшученко