Ухвала суду № 133595304, 26.01.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/390/26

1-кс/295/317/26

УХВАЛА

26.01.2026 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

слідчого ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на повідомлення слідчого про підозру, та додані до неї матеріали, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024060000000475 від 31.10.2025.

В обґрунтування скарги зазначив, що повідомлена ОСОБА_5 підозра є необґрунтованою, оскільки в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність складу кримінального правопорушення, а подальше кримінальне переслідування є безпідставним.

Адвокат зазначає, що повідомляючи ОСОБА_5 про підозру, сторона обвинувачення умисно проігнорувала той факт, що показники за фідером є технічним звітом про перетік електроенергії та її небаланс по всій лінії, яку він обслуговує, та яка забезпечує надходження електроенергії значній кількості інших абонентів-споживачів.

Тобто, «небаланс по фідеру» є сумарною різницею між вхідною енергією та облікованим споживанням всіх користувачів лінії, і включає в себе також природні технічні втрати в мережах.

Тому, інкримінуючи ОСОБА_5 весь обсяг загального небалансу без проведення експертного дослідження, слідство фактично застосувало принцип «колективної відповідальності», переклавши на підозрюваного усі втрати мережі, зокрема природні технічні втрати та можливі порушення інших споживачів. Без відокремлення (сепарації) технічних втрат та балансу інших абонентів, інкримінований розмір шкоди ґрунтується на припущеннях, що прямо заборонено ч. 3 ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України та не може бути доказом розміру матеріальних збитків (вартості викраденого майна) у розумінні ст. 91 КПК та Постанови КМУ №116.

Таким чином, на думку адвоката, повідомлена ОСОБА_5 підозра ґрунтується виключно на припущеннях, суперечить стандарту доказування «обґрунтованої підозри» та не підтверджена обов`язковим елементом складу злочину доведеним розміром шкоди.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Слідча заперечувала проти задоволення скарги та просила відмовити у її задоволенні, зазначила, що експертиза щодо визначення розміру завданої шкоди призначена, однак крім іншого, розмір матеріальної шкоди підтверджується протоколами, які складено внаслідок розгляду актів про порушення правил використання електричної енергії, розрахунком проведених нарахувань.

Вислухавши учасників смудового розгляду, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

За змістом ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення, у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Підстави для повідомлення особі про підозру, процедура вручення повідомлення про підозру та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозру врегульовані Главою 22 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024060000000475 від 31.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КК України.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_5 31.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КК України, а саме у викрадення електричної енергії у будь-який інший спосіб, шляхом блокування процесу обліку лічильником спожитої електроенергії, що завдало шкоду у великих розмірах.

Зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_5 вбачається, що 02.04.2021 скаржник зареєструвався у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець за видами економічної діяльності: 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (основний), 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

У подальшому, в невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше травня 2024 року, маючі спеціальні знання у сфері комп`ютерних технологій та доступ до комп`ютерного обладнання, вирішив займатися майнінгом, тобто обчислювальними операціями, за допомогою спеціалізованого обладнання, з метою отримання винагороди системи блокчейн у вигляді криптовалюти.

Враховуючи те, що для функціонування спеціалізованого обладнання необхідне безперебійне підключення до електромережі потужністю не менше 100 кВт, ОСОБА_5 підшукав відповідні приміщення, придатні для розміщення та подальшої роботи належного йому майнінгового обладнання, а саме які розташовані на території цеху по переробці природнього каменю, що за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають у власності ФОП ОСОБА_6 .

У травні 2024 року, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , за усною домовленістю з ОСОБА_6 , отримав у оплачуване користування (оренду) приміщення, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Богдана Хмельницького, 42-А, та отримав доступ до комплектної трансформаторної підстанції 715 потужністю 134 кВт (далі КТП-715), де був встановлений лічильник марки НІК 2303 АРTT.1200.MC.21, заводський номер 13240411, який контролює використання та облік електричної енергії, що надається АТ «Житомиробленерго», після чого став організовувати роботу із встановлення та налаштування спеціалізованого обладнання для майнінгу.

ОСОБА_5 21.06.2024 о 21 годині 34 хвилини шляхом вільного доступу до КТП-715, таємно, самовільно здійснив демонтаж лічильника марки НІК 2303 АРTT.1200.MC.21, заводський номер 13240411. Після цього при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, ОСОБА_5 шляхом несанкціонованого втручання в роботу зазначеного лічильника, з метою блокування процесу обліку спожитої електроенергії, під клемну колодку лічильника спожитої електроенергії НІК 2303 АРTT.1200.MC.21, заводський номер 13240411, встановив сторонній пристрій з антеною та трьома твердотільними реле, конденсатором та послідовно включеного з ним резистором, який був заживлений змінною напругою 220 В за рахунок з`єднання пайкою з вхідними колами плати лічильника, а контакти реле підключені до вторинних обмоток трансформаторів струму, що давало змогу їх шунтування (закорочування) і як наслідок до припинення обліку. Далі, 25.06.2024 о 21 годині 09 хвилин ОСОБА_5 шляхом вільного доступу до КТП-715, таємно, самовільно встановив на попереднє місце лічильник спожитої електроенергії НІК 2303 АРTT.1200.MC.21, заводський номер 13240411, обладнаний стороннім пристроєм, який не передбачений заводом виробником, та дозволяє дистанційно блокувати процес обліку лічильником спожитої електроенергії, тобто призводить до спотворення процесу обробки інформації.

Після цього ОСОБА_5 перевіз до орендованих приміщень, що розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Богдана Хмельницького, 42-А, спеціалізоване обладнання, пристосоване для майнінгу, та підключив його до електромережі АТ «Житомиробленерго».

У подальшому, ОСОБА_5 у період часу з червня 2024 року по 28 червня 2025 року, під час підключення до електромережі АТ «Житомиробленерго» та роботи спеціалізованого майнінгового обладнання, неодноразово здійснював активацію непередбаченого заводом виробником стороннього пристрою, попередньо встановленого ним під клемною колодкою лічильника НІК 2303 АРTT.1200.MC.21, заводський номер 13240411, тим самим керуючи процесом обліку електричної енергії, що призводило до спотворення процесу обробки інформації вищезазначеним лічильником та неврахування фактично спожитої електричної енергії.

Таким чином, з жовтня 2024 року по 28 червня 2025 року, ОСОБА_5 викрав, незаконно споживши 365 049 кВт/год електричної енергії, чим завдав АТ «Житомиробленерго» майнової шкоди у великих розмірах на загальну суму 2 292 099,65 грн (два мільйона двісті дев`яносто дві тисячі дев`яносто дев`ять гривень шістдесят п`ять копійок), що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки до ст. 188-1 КК України є великим розміром. ОСОБА_5 підозрюється у викраденні електричної енергії у будь-який інший спосіб, шляхом блокування процесу обліку лічильником спожитої електроенергії, що завдало шкоду у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КК України.

Постановою керівника Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_7 від 23.12.2025 задоволено клопотання слідчого ОСОБА_3 про продовження строків досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні №12024060000000475 від 31.10.2025, до трьох місяців, тобто до 31.01.2026.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил та обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності, слідчим суддею при розгляді скарги встановлюються обставини, на які посилається сторона захисту та підлягають перевірці: існування визначених підстав для повідомлення особі про підозру; дотримання вимог КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру; дотримання вимог щодо порядку вручення повідомлення про підозру.

Захисник у скарзі посилається на необґрунтованість оголошеної ОСОБА_5 підозри, з посиланням на те, що підозра ґрунтується виключно на припущеннях, суперечить стандарту доказування «обґрунтованої підозри» та не підтверджена обов`язковим елементом складу злочину доведеним розміром шкоди.

Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)». Стандарт «достатніх підстав (доказів)» використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.

Зі змісту конструкції пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України вбачається, що повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)». У цьому контексті слідчому судді необхідно з`ясувати, яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру. Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/або можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру.

Відповідно до положень статті 42 КПК України з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), та з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі. Саме у зв`язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру, оскільки неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.

У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання відповідного втручання в права, свободи і законні інтереси людини.

Виходячи із зазначеного, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній, згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК України, використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру, він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.

При цьому, слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).

Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).

Беручи до уваги ранню стадію досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що згідно з клопотанням та доданими до нього матеріалами існує достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 188-1 КК України, і може бути причетний до його скоєння. А саме, для визначення розміру матеріальної шкоди слідчим враховано протоколи засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, де зазначені відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, розрахуноки обсягу та вартості необлікованої енергії. Для визначенння дійсного розміру завданої матеріальної шкоди призначено відповідні експертизи.

Оцінюючи наявні в матеріалах кримінального провадження документи, а також заслухавши захисника та слідчого, слідчий суддя дійшов висновку, що у даному випадку наявні обставини та відомості, які переконали б неупередженого спостерігача, що ОСОБА_5 , можливо, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 188-1 КК України.

Оцінюючи в сукупності обставини провадження, слідчий суддя вбачає обґрунтованість підозри, яка була повідомлена ОСОБА_5 , на даній стадії досудового розслідування, у розумінні приписів КПК України та наведеної практики Європейського Суду з прав людини.

Дослідивши матеріали справи в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 очевидно необґрунтованих чи недопустимих обставин не встановив.

Зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 31.10.2025 слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення останнім кримінального правопорушення, визначено можливий розмір завданої шкоди передбаченого ч. 2 ст. 188-1 КК України.

Водночас, захисником не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру від 31.10.2025 вручене за відсутності достатніх підстав для підозри.

Скаржником не спростовано правові підстави для реалізації органом досудового розслідування його компетенції за ст. 276 КПК України.

Непогодження сторони захисту зі змістом повідомлення про підозру - не визначені процесуальним законом в якості правової підстави для скасування повідомлення про підозру.

Крім цього, в рамках кримінального провадження №12024060000000475 від 31.10.2025 задля визначення розміру матеріальної шкоди призначено дві окремі економічні експертизи.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри, на які адвокат посилається у скарзі, не спростовують обставин, встановлених під час досудового розслідування.

Проаналізувавши зміст підозри, повідомленої ОСОБА_5 , слідчий суддя визнає її такою, що цілком відповідає вимогам ст. 277 КПК України.

Таким чином, запереченнями слідчого на скаргу спростовано викладені адвокатом ОСОБА_4 обставини, якими обґрунтована скарга.

Беручи до уваги те, що наведені захисником доводи не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування повідомлення про підозру, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга захисника адвоката ОСОБА_4 є необґрунтованою, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись статтями 22, 24, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 31.10.2025 у кримінальному провадженні №12024060000000475 від 31.10.2025 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів, з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1